У видавництві "Гражда" побачив світ перший науковий щорчник кафедри історії України УжНУ "Тисячоліття-Millennia"

В Україні виходить нині більше двох сотень періодичних видань із наукової історії. Їхніми авторами і читачами є тисячі вчених, викладачів, студентів, учителів. Нескладно прилучити до тої періодики ще одне видання. Найскладніше високо тримати професійну марку науковцям і педагогам у межах однієї кафедри. Навіть такої – як кафедра історії України УжНУ, в штаті котрої п’ять докторів історичних наук, професорів із справжніми, працею у поті чола здобутими дипломами про наукові ступені й атестатами про вчені звання.

А що ж ми знаємо взагалі про історію, точніше – про її суспільну місію? Ще зі шкільної парти нам закарбувалося те, що це – вчителька життя. Втім, мало хто, навіть серед фахових істориків, скаже, що ємкий афоризм «історія – вчителька життя» є всього лишень частинкою знаменитого визначення, котре запропонував понад два тисячоліття тому премудрий римлянин Марк Туллій Цицерон. Бо історія не тільки служить містком між минулим, сьогоденням, майбуттям у статусі свідка, істини, пам’яті, вчительки, посланника давнини. Вона для людства є еліксиром безсмертя посередництвом творчої енергетики оратора – кваліфікованого знавця діянь попередніх поколінь. У тій же другій частині трактату «Про оратора» Цицерон вказав на базові закони історії: перший – не брехати, другий – не боятися правди, третій – не піддаватися пристрасті та злобі. Це наріжні принципи справжнього історика, незважаючи на часові та просторові координати.

На відміну від латини, в українській мові слово «тисячоліття» має однакове написання, незалежно від форми числа – однини чи множини. У назві щорічника свідомо відбито «множину», адже акцентуємо саме на тисячоліттях – величезних відтинках часу, через призму котрих найліпше проглядаються множинні вияви життя людини і цивілізіцій.

У щорічнику задумано висвітлювати значимі здобутки винятково тих, хто тісно пов’язаний з кафедрою історії України УжНУ або науково-педагогічною діяльністю (професори, доценти, викладачі, лаборанти), або спеціалізацією і навчанням – бакалаври, магістри (спеціалісти), аспіранти, здобувачі, докторанти.

Над підготовкою видання працювала поважна редколегія, а саме: Данилюк Дмитро Дмитрович, д.і.н., професор кафедри історії України УжНУ; Жулканич Неля Михайлівна, д.і.н., професор кафедри історії України УжНУ; Задорожний Володимир Євгенович, д.і.н., професор кафедри історії України УжНУ; Капітан Лариса Іванівна, д.і.н., декан факультету заочної форми навчання Мукачівського державного університету; Офіцинський Роман Андрійович, д.і.н., професор, завідувач кафедри історії України, проректор з науково-педагогічної роботи і міжнародних зв’язків УжНУ (головний редактор); Сухий Олексій Миколайович, д.і.н., професор кафедри новітньої історії України Львівського національного університету ім. І.Франка; Федака Сергій Дмитрович, д.і.н., професор кафедри історії України УжНУ; Фенич Володимир Іванович, к.і.н., доцент кафедри історії України, декан історичного факультету УжНУ (заступник головного редактора); Штерр Діана Іванівна, магістр історії, магістр політології, аспірант кафедри історії України УжНУ (відповідальний секретар). Відповідальна за випуск Попович Тетяна Юріївна, викладач кафедри історії України УжНУ

Збірник має шість жанрових розділів. 

У першому розділі «Дискусія» подано ґрунтовну статтю Р. Офіцинського «Сонце довгожданої волі. Коли ж День визволення і Закарпаття, і всієї України? Та чи визволення?»

Широкий діапазон тем пропонує розділ «Дослідження»: Данилець Ю. В. «Православна церква на Закарпатті: реалії сучасного розвитку»; Кічера В. В. «Аналіз листування між єпархіальним управлінням МГКЦ та Уповноваженим Ради в справах релігійних культів при Раді Міністрів СССР по Закарпатській області за 1947 р.»; Міщанин В. В. «Перші «радянські» закони Народної Ради Закарпатської України (1944-1945 рр.)»; Росул Т. І. «Сторінки біографії Іштвана Мартона в контексті музичної культури Закарпаття другої половини ХХ століття»; Скиба І. І. «Українська діаспора в Угорщині (з 1991 р.)»; Федака С. Д. «Джерельна база та історіографія історії  середньовічного Закарпаття»; Фенич В. І. «Галичина і Мукачівська єпархія (до 1771 р.)»; Ферков О. В. «Витоки вищої освіти на Закарпатті».

Розділ «Огляди, рецензії, відгуки» містить наступні матеріали: Офіцинський Р. А. «12 відгуків на автореферати дисертацій 2004-2013 рр.»; Ферков О. В. «Zsidók Kárpátalján. Történelem és örökség. A dualizmus korától napjainkig. Szerkesztette Bányai Viktória, Fedinec Csilla, Komoróczy Szonja Ráhel. – Budapest: Aposztróf kiadó, 2013. – 453 old. [Євреї Закарпаття. Історія та спадщина. Від доби дуалізму донині / Редактори Вікторія Баняї, Чілла Фединець, Соня Рахель Комаромі. – Будапешт: Апостроф, 2013. – 453 с.]»; Штерр Д. І. «У рабстві: усні історії примусових робітників із Закарпаття 1939-1944 років / Упорядк., підг. текстів, комент., прим. О.Грицака, Р.Офіцинського. – Ужгород: ІВА, 2013. – 166 с.».

У розділі «Літописні сторінки» подано «Хроніка кафедри історії України Ужгородського національного університету за 2013 рік», а також статтю Юрія Даниляця «“Відкриті екскурсії Ужгородом” від кафедри історії України» та «Сценарій концерту викладачів історичного факультету УжНУ «Новорічна рапсодія» 26 грудня 2013 р.» Тетяни Росул.

Розділ «Науково-популярні нариси» прендставлений працями Дмитра Данилюка «Історичний образ Закарпаття в крайовій історіографії кінця ХVІІІ – початку ХХ ст.» та Володимира Задорожного «Апостол Правди і Свободи – Тарас Шевченко (1814-1861 рр.)».

Окремого слова заслуговує рецензія професора Пряшівського університету (Словаччина) та Українського університету в Мюнхені (Німеччина), доктора філологічних наук, іноземного члена НАН України, Голови Асоціації україністів Словаччини та Наукового товариства ім. Шевченка в Словаччині, почесного доктора наук УжНУ та наукового партнера кафедри історії України УжНУ Миколи Мушинки «Хто дав право змінювати назву книги Вікентія Шандора?», що є реакцією на перекладне видання праці нашого видатного земляка в Чехії. Микола Мушинка зокрема зазначає, що навіть «…чеськомовна назва праці В. Шандора зовсім не відповідає назві оригіналу. Виникає питання: хто дав право перекладачеві та редакції змінювати назву країни «Карпатська Україна» на «Підкарпатська Русь»? Слід підкреслити, що ця зміна торкається не лише назви на обкладинці та титульній сторінці, але повторюється в усій книзі. Скрізь назва «Карпатська Україна» замінена назвою «Підкарпатська Русь» або «Підкарпаття» (Podkarpatsko), за винятком періоду від 11 жовтня 1938 до 15 березня 1939 років. Редакція цю свавільну зміну обґрунтовує так: «V překladu volíme jako hlavní název daného území variantu Podkarpatsko (Podkarpatská Rus), která je z českého hlediska nejvýstižnější» (С. 8, прим. ІІІ). З таким свавільним втручанням аж ніяк не можна погодитися. Назва «Підкарпатська Русь» була офіційною назвою, узаконеною урядом Чехословаччини. Закарпатські українці (а до них належав і Вікентій Шандор), як і українці на рідних землях та в діаспорі й у 20-30-х роках ХХ століття вживали неофіційні, однак з української точки зору – відповідніші назви: «Закарпатрська Україна», «Закарпаття», «Карпатська Україна». Ці назви вживає і сучасна історіографія не лише  за межами України, але і в Україні». Підсумовуючи, атор робить висновок: «Книжка В. Шандора про Закарпатську Україну 1918-1945 років належить до найвизначніших публікацій про цей край. Про солідність цієї праці й наукову обґрунтованість її висновків свідчить джерельна база, що, крім архівних матеріалів автора, включає 225 праць, опублікованих переважно поза межами України (С. 298-311). Промовистим є той факт, що Вікентій Шандор написав працю українською мовою, подбав про її переклад англійською та видання поважною установою. Переклад з цього джерела та видання чеською мовою позначені певною тенденційністю, понятійними зміщеннями, на які автор ніколи б не погодився і які прикро понижують загалом дуже позитивну справу. Українською ж мовою ця ґрунтовна праця у такому авторському варіанті й досі неопублікована. Невже в Україні не знайдеться видавництва, яке б донесло її до широкого читацького загалу?»

Звершується перший випуск наукового щорічника «Тисячоліття – Millennia» обширною інформацією про авторів.

Теги: щорічник, Гражда, кафедра історії, Тисячоліття

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати