Випадки захворювання на сказ реєструються як серед диких так і серед домашніх тварин. В різні роки захворювання виявлялось у лисиць, вовків, у собак і у кішок, а також у корів. Як уже повідомляло Закарпаття онлайн, в поточному році було лабораторно підтверджено сказ у кішки.
На щастя випадки захворювань людей у районі не реєструвались. А от в Україні в минулому році зареєстровано три випадки захворювань людей на сказ – по 1 у Київській, Харківській, Донецькій областях (усі дорослі). В цих випадках захворівші постраждали від укусів бродячою собакою, подряпин лисицею і домашньою кішкою.
Щороку в лікувально-профілактичні заклади звертається більше ста жителів району, як постраждали від укусів тваринами. Протягом шести місяців поточного року зареєстровано 34 звернення, зокрема покусані собаками 26 (76,5%), в тому числі у двох випадках – невідомими безпритульними, кішками – 5 (14,7%), у двох випадках людей покусали власні свині, в одному – щур.
Відсоток бродячих тварин,зокрема собак, від яких страждають люди, становить щорічно від 7 до 10%.
На жаль, в останні роки така категорія тварин все частіше появляється в селах, хоча більше ми звикли до них у містах.
В багатьох випадках укуси стаються в результаті не правильного утримання собак господарями, через що страждають сусіди, випадкові прохожі, працівники служб.
Сказ – це гостре інфекційне захворювання, яким в природі хворіють дикі тварини, заражаючи свійських.
Збудник хвороби - нейротропний вірус, який довго зберігається в холодну пору року в трупах тварин, що загинули від сказу. Основним резервуаром збудника захворювання у природі являються лисиці, але хворіють також практично всі теплокровні тварини.
Найбільшу небезпеку представляють лисиці, коти, собаки, вовки та гризуни. Крім диких тварин, собак і котів сказ можуть передавати і такі домашні тварини як коні, велика рогата худоба, домашні птахи, а також щурі і миші. Небезпечними також являються укуси кажана. Вірус, який викликає сказ, передається від хворої тварини здоровій або людині через слину після укусу, попадання слини на поранену шкіру, або при контакті зі шкірою. Були випадки коли людина захворіла внаслідок того, що держала ланцюг в руках,на якому залишилась слина хворої на сказ собаки. Незвичайна чи агресивна поведінка тварин, як домашніх, так і хижих, майже завжди ознака хвороби.
Найбільш небезпечні багаточислені покуси нанесені тваринами, а також - в обличчя, шию, пальці рук, статеві органи, де є багато нервових закінчень. Після зараження настає інкубаційний період від 1 до 3 місяців, можливі відхилення в бік зменшення чи збільшення, в середньому він продовжується до 30 днів, але може тривати і до року. Захворювання у людини починається з ознак: підвищеної збудженості, порушення сну та турбує біль на місці покусу, людині стає важко дихати, ковтати, порушується психічний стан, нею оволодіває страх смерті. Покуси в голову визивають захворювання на сказ у людини в 88% випадків, в руку – 67%, в нижні кінцівки – 21%.
Захворювання сказом як у людини так і тварини завжди закінчується смертю. Єдиним захистом від хвороби – є щеплення, що призначають лікарі. Щеплення повинні проводитися якомога раніше та коли лікар призначить щеплення проводити їх регулярно, не допускати самовільної відмови та їх перерви. На період щеплень необхідно додержуватися режиму та вимог, що пропонують медики.
Що треба робити, щоб не заразитися СКАЗОМ? (У людини цю хворобу ще називають гідрофобією)
Перш за все, утримуватись від контактів з дикими та безпритульними тваринами.
Якщо людину покусала тварина, чи слина хворої тварини потрапила на шкіру чи слизові оболонки, слід негайно промити рану проточною водою з простим господарським милом та терміново звернутися до лікаря, бажано в день покусу чи ослинення. На жаль, на практиці зустрічаються випадки коли люди не звертаються за допомогою. Тому і реєструються в України випадки сказу серед людей.
Коли тварина, що покусала людину має господарів, то найкраще її ізолювати та тримати на прив'язі для того щоб ветеринарні спеціалісти могли спостерігати за станом її здоров'я на протязі 10 діб з моменту покусу. Якщо тварина залишається здоровою та живою, лікування людям не призначається, або в подальшому відміняється.
Не можна в гніві убивати тварину чи виганяти, або завозити в іншу місцевість, після того, як вона нанесла покуси.
Мисливці на полюванні повинні діяти дуже обережно, шкіру забитих тварин потрібно здирати в захисних рукавицях.
Для захисту від сказу необхідно правильно утримувати домашніх тварин. Щорічно проводити їм щеплення проти сказу, виводити на вулицю в намордниках. Забороняється вигулювати собак на територіях лікувально-профілактичних закладів, шкіл, дитячих садків, в парках та скверах, приводити їх з собою на ринки, в магазини та нацьковувати на людей.
Проблема профілактики сказу є загально – державною, адже забезпечити епідеміологічне благополуччя населення лише медичними заходами неможливо. Сказ можна подолати лише за умовами тісної співпраці із зацікавленими службами та відомствами;
- з організаціями житлово-комунального господарства – відлов бродячих та безпритульних тварин; поміщення їх в спеціальні притулки, яких, на жаль, в області не має.
- ветеринарної служби – щеплення домашніх тварин, імунізація хижих тварин, ізоляція та спостереження за домашніми тваринами, які нанесли покуси;
- лісового господарства (мисливці) – відстріл хижих тварин з метою регулювання численності лисиць, діагностичні відстріли.
Ужгородська РДА