Кополовець побачив у тому, що не став своїм у «Говерлі», і свою вину

— Під час нашої останньої розмови перед твоїм від’їздом до Ужгород ти не приховував, що багато чого чекаєш від повернення додому…

— Так і було. З нетерпінням чекав зустрічі з амбітним наставником «Говерли» В’ячеславом Грозним, вражав і підбір виконавців команди, багато з яких були на виду у своїх попередніх колективах.

— Однак в Ужгороді справи у тебе несподівано для багатьох не склалися… Можливо, «Говерла» — не твоя команда?

— Ви не перший, хто ставить мені таке питання. І щоб не виникло пересудів, відповім: у тому, що не став своїм у «Говерлі», є і моя вина…

— Хто був ініціатором дострокового розриву контракту з «Говерлою»?

— Це трапилося після закінчення осінньої частини сезону. Угода була розірвана за обопільною згодою сторін.

— Ужгородський клуб виконував умови контракту?

— З цим не було проблем.

— Що робити далі, ти вже думав?

— Я повинен повернутися в розташування «Карпат», трудовий договір з якими буде діяти ще два роки.

— Однак коли я набрав номер твого телефону, ти сказав, що знаходишся в Ужгороді…

— Цілком правильно. Зараз я тренуюся самостійно. Думав , що «Говерла» для мене — перегорнута сторінка, але, очевидно, виникли якісь нові обставини щодо виконання умов моєї оренди після спілкування керівників обох клубів. Ось я і перебуваю в підвішеному стані.

— Перед від’їздом «Карпат» на січневий збір до Туреччини тобі доводилося зустрічатися з головним тренером львівської команди Олександром Севидовим?

— Так, ми розмовляли. Однак Севідов так і не повідомив, розраховує він на мене чи ні.

— Але довго так тривати не може, тим більше що відомо ставлення наставника «Карпат» до гравців, які не пройшли з командою збори…

— Зараз, за великим рахунком, від мене не так вже багато і залежить. Я зв’язаний контрактом з «Карпатами», і тільки керівництву львівського клубу вирішувати, де мені виступати. Тому нічого не залишається, як запастися терпінням і чекати, хоча, якщо відверто, мені хочеться іншого — грати!