Попри очевидну тенденційність нинішнього, як іпопереднього, сюжету, в ньому чітко видно суть, яку намагалася викривити прес-служба О.Ледиди. Нещодавно, за наслідками зустрічі в Закарпатській ОДА, вона розповсюдила інформацію про, начебто, безапеляційну підтримку ініціативи "губернатора" колишніми очільниками обласного центру Закарпаття, зокрема Емілом Ландовським і Степаном Сембером. Насправді ж, як бачимо із сюжету, обидва екс-мери Ужгорода дотримуються тієї ж, що і активісти на площі Народній, думки: затіювати реконструкцію, не порадившись із фахівцями і городянами, не правильно.
Власне, цього ж домагається і культурна громадськість міста, яка не проти певних робіт на площі, і загалом не проти фонтанів і лавиць в інших місцях Ужгорода, однак майже одностайно - голосами архітекторів, митців, істориків - закликала О.Ледиду не проштовхувати проект Володимира Павлея, який який буквально нищить комплексну забудову історичного мікрорайону Галагов. При цьому пропонувалися навіть ряд альтернатив владному проекту, які, до того ж, є вкількакрат дешевшими від того, що планують зробити на Народній.
З трьох опитаних журналістом "Тиси-1" безапеляційно за реконструкцію у "губернаторському" варіанті виступив тільки чинний міський голова Ужгорода Віктор Погорєлов, який так і не піднявся від спадкового комунального сприйняття Ужгорода до його усвідомлення як міста з минулим і майбутнім, історичний дух якого творять передусім архітектурні об'єкти, створені попередніми поколіннями мешканців.
Що показово, волю громади, що проявляється нині на площі Народній в Ужгороді, В.Погорєлов назвав псевдодемократією. Бо "демократією", слід так розуміти, вважає те, що відбувалося в споруді Ужгородсьої міськради минулої неділі, коли бандити Адилова спільно з міліцією не пропускали в приміщення і застосовували силу щодо простих громадян і журналістів.