Петро Ряска навчався у Закарпатському художньому інституті. Яскравий представник так званої закарпатської школи. Лауреат мистецьких виставок у Стрию і Львові, а також — мистецького бієнале у Лондоні.
На відкриття виставки робіт Петра Ряски у Калуші прийшло чимало молоді, студентів Калуського коледжу культури
У мистецькому середовищі Ужгорода Петро Ряска відомий проектом “Коридор”. Власне, у рамках цього проекту він перетворив неформальну ужгородську галерею у темний простір, який назвав “Верховинський космос”. Так можна зрозуміти значення кольору. Тим паче, у такому специфічному середовищі, як гори.
На відкритті виставки у Калуші про Петра Ряску говорили прикарпатські колеги-художники. Заступник директора художнього музею Прикарпаття Михайло Тимчук характеризує митця і його роботи неповторними й індивідуальними.
— Про автора говорити просто і складно. Він, водночас, неординарний і небагатослівний. Переконаний, що ліпше за нього говорять його роботи. Він — експериментатор. Його творчий світогляд прийшов через експресіонізм, і рухається у напрямку модерного стилю. Це — і робота з пастозою, з акрилом. Речі побуту — той самий декор, який притаманний культурі гір, і закарпатському побуту. Роботи — ритмічні. Цей ритм творить композицію. І, хоча на виставці представлені окремі роботи, та вони сприймаються цілісно. — переконаний Михайло Тимчук. — Від митця Петра Ряски не знаєш, чого очікувати. Він — талановитий. Він, як і кожна творча особистість, не кожного впустить у свій світ, у своє коло спілкування. І ті з його робіт, які можна побачити в Івано-Франківську й у Калуші — це дуже добра нагода знайти нові ракурси мистецького бачення.
Варто поспішати: «Вібрації Вирховини» у Калуші будуть лише до 15 вересня
І, справді, роботи — незвичні для Калуша, стверджує директор музейно-виставкового комплексу Уляна Паньо. Але головне, що це — якісне авангардне мистецтво, яке тепер можуть побачити калушани.
Закарпатський погляд на гори як ландшафт і гори як явище — дуже різняться.
— Так склалося, що у Калуші немає авторів, які працювали б у такому напрямку. У нас, наприклад, непогані символісти. А ось таке мистецтво, яке ми можемо бачити на виставці, — це яскравий абстрактний живопис. Він має яскравий національний колорит. Такий колорит притаманний лише закарпатській школі живопису. Вражає, що, загалом, неяскрава кольорова гама гір, яка, зокрема, дуже бідна півроку — у холодну пору, викристалізувалася у дуже кольорову культуру. Так, наприклад, згадаймо надзвичайно кольоровий одяг гуцулів. Якщо детально його вивчати, можна побачити найнесподіваніші кольори і відтінки, — наголосив “Вікнам” калуський художник Василь Рудзінський. — Автор, схоже, “переварив” постімпресіонізм і постмодернізм, і видав свою неповторну форму. Незвичайним також є декоративний підхід при абстрактному мисленні і добрі графічні задатки. І все це — у руслі суто закарпатської школи, яка виявляється, у першу чергу, у кольорі. Тому цю виставку можна сміливо зараховувати до заходів, які розширюють світогляд.
— Сама виставка не мала наметі представляти закарпатську школу живопису, хоча не заперечую... Гори не зображую як такі. Але там є присутня енергетика та образ, зображати їх не важко але є певний процес творення, — зазначив у коментарі ”Вікнам” сам Петро Ряска. — Основний елемент закарпатської школи, є певне визначення яке нам давали в інституті, яке дослівно не пам’ятаю і можу помилитись або дещо пропущу — це: академічна освіченість художника; опора на художні традиції Закарпаття; відкритість до світового (раніше було європейського) мистецтва; є ще два пункти — я їх не пам’ятаю.
Вікна