Більшість з нас всіх зеленувато-сірих, стрибаючих біля озер-річок земноводних, відносять до «жабок». Настравді ж, за словами доцента кафедри зоології УжНУ Федора Куртяка, безхвості амфібії – це цілий ряд земноводних, котрий включає в себе немало видів.

Одними з найпоширеніших на Закарпатті є кумки. У нас цей клас земноводних представлений двома видами: кумкою жовточеревою і кумкою червоночеревою. Перший вид занесений до третього видання «Червоної книги України», оскільки вважається вразливим видом і зустрічається найчастіш у передгірських територіях. Її родичка червоного забарвлення, навпаки, не полюбляє височінь: у Прикарпатті ареал поширення цієї червоночеревної кумки практично збігається з межею власне Карпат, а на Закарпатті – з територією Закарпатської рівнини.

Кумка жовточерева

Червоночерева кумка

Мелодійним співом, схожим до пташиного, біля закарпатських водойм часто привертає увагу ропуха. І зелена, і сіра її представниці є  поширеними по території всієї України: як на низовинах, так і в передгірських територіях. На Вінничині розповідають, що ці жабии сім'ями з 10 – 12 одиниць розгулюють полями і лісовими трасами.

Менш цікавим, однак, приємним співом дивують самці квакші, або, як їх ще часто називають на Мукачівщині,деревні жаби – їхніми біотопами є світлі широколистяні і мішані ліси, сади виноградники і парки. Квакші живуть на більшій частині України, піднімаючись у гори на висоту до 1250 м. До речі, у цих безхребетних зараз ще сезон розмноження: співаючих самців квакші відзначають з березня – квітня до середини – кінця червня.

Наймасовішою, і, напевне, найбільш упізнаною, є родина,точніше, надродина безхвостих – справжні жаби. У просторіччі всіх представниць цієї родини зачасту називають просто «лягушками». За словами пана Федора, на Закарпатті із цієї надродини водяться 2 види: зелені та бурі. Перші традиційно вживаються в їжу у Західній Європі. Озерна та ставкова представниці зеленої поширені біля водойм на всій території України. Цікавим, що у бурої жаби, окрім цих двох видів, є так званий науковцями «вид гібридогенного походження». «Схрещуються озерна і ставкова жаба і народжується гібрид. Той, у свою чергу, спаровується з гібридом і несумісність їх геномів (сукупність всієї спадкової генетичної інформації організму) породжує ставкову жабу. Трапляються навіть одностатеві гібридогенні популяції. Що цікаво, у фауні Закарпаття вони представлені самками, а у природі Харківщини – самцями».

Озерна жаба

Ставкова жаба

Бурі ж жаби, чи так звані «лісові», представлені трьома видами: прудкою, гостромордою та трав’яною жабами. Це ті самі земноводні, яких так полюбляють вживати у раціон жителі закарпатської Тур'я-Ремети. Крайові науковці останнім часом все частіш порушують тему зловживань полюванням перечинців на безхвостих: зоолог стверджує, що популяція жаб у цьому районі за останні 10 років скоротилася в 17 разів (!!!), що, безумовно, становить значну загрозу для існування цих земноводних на території Перечинського району. І це попри те, що жаба прудка внесена до третього видання Червоної книги України. А гостроморда і трав’яна жаби знаходяться під захистом Міжнародної Бернської конвенції, ратифікованої нашою державою. До речі, вагомою прогалиною природоохоронного законодавства України є відсутність на сторінках Червоної книги і гостромордої жаби: навіть на території Закарпаття, багатій фауною, цього виду дуже і дуже обмаль.

Вихід із ситуації зоолог бачить один – створення розплідників. Причому, як каже пан Куртяк, облаштовувати їх можна лише на низинних територіях, де водяться саме зелені жаби, які, на відміну від бурих, селяться на одному місці і не мігрують. Пропозиції та обґрунтування науковці вже тричі подавали на розгляд Управління екології та охорони природних ресурсів ОДА, був навіть підписаний відповідний договір. Однак далі справа наразі не зрушила.

Прудка жителька закарпатських водойм

Гостроморда жабка

Трав’яна представниця безхвостих

Теги: жаба, ропуха, кумка, квакша

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати