Ігор Кріль: „У політиці, як і в житті, все можливо”

Чи засяє, так би мовити, світло в кінці переговорного тунелю і чим нині окрім коаліційних суперечок займаються народні обранці, ми поцікавилися у нашого земляка Ігоря Кріля.


- Ігоре Івановичу, звичайно найцікавішим політичним питанням є коаліційні „пологи”. Але про це, з вашого дозволу, трішки пізніше. Розкажіть спершу про вашу нову роботу. Навантаження велике?

- Іронічний підтекст вашого запитання, напевно, до вподоби багатьом українцям. Але розчарую вас і скажу, що я вже встиг попрацювати.

- За три години протягом двох з половиною тижнів?

- Якщо вважати, що робота народного депутата полягає лише в тому, щоб сидіти у залі і тиснути кнопки, то ви маєте рацію — кожен народний депутат дійсно працював лише три години. Але, щоб тиснути кнопку, потрібно мати позицію по кожному положенню кожного законопроекту, який буде розглядатись. А це серйозна підготовча робота.

- Тож чим же зараз займаються народні обранці, поки тривають „балачки” про коаліцію?

- Можу сказати лише за себе. По-перше, я на 80% сформував свою групу помічників. По-друге, ми підготували наше робоче середовище (робочі місця, техніку, комунікації). До речі, у цьому нам дуже допоміг наш земляк, міністр МНС Віктор Балога. По-третє, ми розглянули 81 законопроект, які включено до проекту порядку денного Верховної Ради. По 41-у з них визначились як голосувати. 6 скерували закарпатським органам влади для вивчення та пропозицій. Ці закони впливатимуть на їхню роботу, тому точка зору місцевих керівників та спеціалістів має бути врахована. По-четверте, визначено 34 законопроекти у які будемо вносити поправки. Ми почали їх опрацювання. По-п’яте, вже підготували 2 законопроекти для внесення на розгляд Верховної Ради. По-шосте, розробили пропозиції ще по одному законопроекту і вже почали над ним працювати. По-сьоме, ми розглянули 7 звернень громадян та органів влади. По двох з них підготовлено звернення до керівників виконавчої влади.

- Ви сказали про два розроблені вами законопроекти. Можете конкретизувати про що у них йдеться?

- Перший стосується зміни порядку визначення вартості ліцензії на виробництво та розлив вина. Він спрямований на підтримку тих закарпатських підприємств, які вкладають чималі кошти у виноградарство і виробництво вина із власного, закарпатського винограду. Другий стосується порядку сплати прибуткового податку з громадян. Він дозволить громадянам включати вартість послуг, оплачених ними (плата за навчання тощо) у зменшення оподаткованого доходу протягом року по місцю роботи, а не після його завершення в податковій. Це дасть змогу їм швидше отримувати компенсацію вартості цих послуг.

- А тепер про найдраматичніше: коли буде створено коаліцію демократичних сил у Верховній Раді?

- Сподіваюся, що 14 червня ми підпишемо угоду про формування коаліції. І почнемо формування керівних органів Верховної Ради та Кабміну.

- Чому цей процес так затягнувся?

- Згадайте „спікеріаду” після парламентських виборів 2002 року, коли блок „За ЄдУ” (в основному це депутати, які нині входять до Партії Регіонів) вибирав спікером Володимира Литвина. Вона тривала понад два місяці. І це при тому, що тоді і мови не було про зміну Прем’єр-міністра, коаліційну угоду, не треба було кожному депутату підписувати документи. Тоді вибирали тільки спікера парламенту. Депутатам потрібно було лише один раз натиснути кнопку. Два місяці не могли цього зробити. Сьогодні пройшло трохи більше 2-х тижнів після початку роботи нової Верховної Ради, а лементу стільки... І більше всього від тієї ж Партії Регіонів. Я розумію – це політика. Але ж для чого так відверто обманювати людей, нести їм негативні емоції?

- Але ж після виборів вже минуло понад 2 місяці. Можна було розробити угоду за цей час...

- Так. І кілька її варіантів було розроблено. Але коаліційну угоду підписує кожен депутат парламенту, а не партійні лідери. Депутати ж набули повноважень і зібралися у парламенті лише 25 травня. До цього часу розмови про коаліцію були лише політичною тріскотнею. Комусь хотілося красуватись у пресі. Реальний же процес почався лише 25 травня, коли кожна фракція надала своїм депутатам варіанти проектів коаліційної угоди. Були внесені пропозиції депутатів до кожного із цих варіантів, визначені відповідальні за переговори з числа депутатів. Лише тоді почався реальний коаліційний процес.

- Чому ж лідери „помаранчевих” про це не говорять?

- Одним вигідно про це мовчати, киваючи у бік інших. Інші не можуть нормально це пояснити людям.

- Невже два тижні було мало, щоб узгодити проблемні питання?

- Угода майже готова. Забракло часу на розподіл сфер відповідальності. Я не бачу у цьому дуже великих проблем. Проблеми будуть коли не вдасться домовитись взагалі.

- Таке можливе?

- Ніколи не слід вважати, що щось є неможливим. У політиці, як і в житті все можливо.

- І що, на вашу думку, буде в такому разі?

- Трагедії точно не буде. Людям не дано знати, яким буде їхнє майбутнє. Нам потрібно лише вірити, що воно буде добрим для нас. Тому всі ми повинні до будь-якої ситуації ставитися позитивно. На все воля Божа. І якщо Богом було дано українському народу з честю пройти серйозні випробовування 2004 року, то сьогодні ми зможемо знайти вихід із будь-якої ситуації. І він буде правильний. У це я вірю.

- Та все ж таки, що відбуватиметься, якщо „помаранчева коаліція” розпадеться?

- Гадаю, буде змінено формат переговорів та знайдено нові підходи. І до цього слід ставитися спокійно, як до того, що мало відбутись. Особисто я так і вчиню. Повторюю: ми не знаємо, що для нас може бути добрим завтра. Як не знаємо того, що для цього має відбутися сьогодні. Тому давайте не хвилюватись і не робити трагедій з того, що відбувається. Потрібно кожному цілеспрямовано працювати на своєму місці на конкретний результат. І він прийде.

- Буде Юлія Тимошенко Прем’єр-міністром?

- Сьогодні у більшості тих депутатів, що входять до „помаранчевих” фракцій, є розуміння того, що при розподілі сфер відповідальності слід діяти відповідно до результатів виборів. Перша за важливістю посада – посада БЮТ, друга – посада „Нашої України”, а третя – соціалістів. Якщо ця логіка не буде змінена, то посаду Прем’єр-міністра отримає БЮТ. Якщо БЮТ на цю посаду висуне Юлію Тимошенко, то вона її й обійме.

- Подейкують, що „Наша Україна” на посаду голови Верховної Ради пропонуватиме Петра Порошенка...

- Очолити Верховну Раду має той депутат, якого висуне Блок „Наша Україна”. Сьогодні рішення у нашій фракції по конкретній особі немає. Воно буде розглядатись фракцією, коли завершаться переговори. За це рішення має проголосувати 55 (2/3) депутатів фракції. Гадаю, сьогодні передчасно говорити про те, що за кандидатуру Петра Порошенка проголосує 55 „нашоукраїнців”. Це моя особиста точка зору.

- А кого ще може висунути „Наша Україна” на цю посаду?

- Рішення з цього питання у нашій фракції легким не буде. Є кілька кандидатур. Пройде найбільш компромісна.

- Відчувається, що ви можете сказати більше, ніж говорите.

- Є така інформація, широке поширення якої може негативно вплинути на коаліційний процес.

- Чому Президент так неохоче займається „коаліцією”?

- Думка про те, що Віктор Ющенко має займатись створенням парламентської коаліції і нести за це відповідальність — хибна. Ця думка нав’язана громадянам України тими політиками, яким ночами сняться сни про їх наступне президентство. Їм хочеться втягнути Президента у свої чвари, щоб він із них вийшов таким, як вони самі. Я вважаю, Президент діє правильно коли не дає себе втягнути у ці дискусії.

- Але ж він відповідає за ситуацію в державі.

- Так. Але лише у частині його повноважень, які із змінами до Конституції стали іншими. Президент не брав участі у парламентських виборах. Він не був у списках, не заявляв про підтримку якоїсь політичної сили і водночас не виступав проти жодної політичної сили. Він був поза процесом виборів у Верховну Раду. Так є і тепер. Коаліцію мають формувати ті політичні сили, які перемогли на виборах до парламенту. Більше того, вони несуть за це відповідальність перед народом України. Переможцям недостатньо лементувати на кожному кроці про своє право керувати державою. Вони повинні пропонувати тим силам, які не проти об’єднатися з ними в коаліцію такі умови, щоб ті погодились і розділили відповідальність. Таких політичних сил в парламенті є дві – Партія Регіонів та БЮТ.

- Тоді формувати коаліцію мала б Партія Регіонів...

- Зобов’язана була це зробити. Хоча б почати це робити. Але її лідери дальше розмов про свою перемогу на виборах не пішли.

- Наступною силою з ваших слів є БЮТ.

- Так. У такій ситуації на БЮТ лежить відповідальність за формування „помаранчевої” коаліції. Повторюю – це не привілей, а відповідальність. А що робить БЮТ? Лідери цієї політичної сили заявляють про найбільшу кількість голосів, відданих за неї серед помаранчевого електорату та заявляють свої умови і претензії на посади. Кому? „Нашій Україні”! Не претензії на посади слід заявляти, а пропозиції для того, щоб „Наша Україна” погодилась. Така парламентська логіка прописана сьогодні в Конституції. І я думаю ця логіка візьме гору. Ми є свідками та учасниками в Україні першого коаліційного парламентського процесу. А бути першими – це завжди найважче.

- Та все ж у ситуації, коли коаліціянти не можуть домовитись, Президент як гарант Конституції має щось робити.

- Я думаю, коли стане зрозуміло, що коаліціянти не можуть, чи не хочуть домовитись, то ми побачимо дії Віктора Ющенка. Президент чинить виважено. І це правильно. Я довіряю нашому Президенту. Він хоче зробити нашу державу демократичною. Я вірю, що і у нього, і в нас це вийде.

- У четвер відбулась сесія Закарпатської обласної ради. Депутати розглянули понад 40 питань. Часом у залі відчувалося напруження, але водночас тривала ділова дискусія і приймались рішення. Можете провести якісь паралелі депутатської роботи на місцевому та загальнодержавному рівнях?

- Я впевнений, що Закарпатська обласна рада – це приклад для наслідування для багатьох рад в Україні, і в першу чергу для Верховної Ради. У нашій області перемогу на виборах здобув Блок „Наша Україна”. І він узяв на себе відповідальність за формування коаліції, за ситуацію в області у наступні 5 років. Був варіант, коли коаліція могла б бути сформована у кількості 51 депутат без Партії регіонів та соціалістів. Цього було більш ніж достатньо, щоб розподілити посади. Але лідер Нашої України в області Віктор Балога наполягав на тому, щоб об’єднати всі політичні сили, лідери яких мають бажання разом працювати на розвиток Закарпаття. Треба віддати також належне лідерам обласних організацій Партії Регіонів, КМКС, демократичної партії угорців, соціалістів та частині депутатів фракції БЮТ, які не захотіли підтанцьовувати амбіціям ставлеників київських олігархів. Їх консолідуюча позиція і бажання працювати на розвиток Закарпаття і привели до того, що на Закарпатті було створено найширшу в Україні коаліцію. Сьогодні до неї входить понад 70 депутатів, а це більше 75%. Тому й сесії нашої обласної ради проходять спокійно і по-діловому.

- З ваших слів можна зробити висновок, що ви не проти такої ж широкої коаліції і в Верховній Раді...

- Я за широку консолідацію. Я за об’єднання Сходу і Заходу України. Я за покращення динаміки розвитку держави, яка неминуча, коли є консолідація політичних лідерів. Для того, щоб наступила консолідація, політичні лідери повинні навчитись віддавати від себе, а не тягнути на себе. На жаль, амбіції лідерів політичних партій загальнодержавного масштабу не такі здорові, як амбіції лідерів їх закарпатських осередків. Але будемо вірити, останні передадуть свій досвід київським колегам.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати