Закарпатська земля: Гроші, час і нерви

ГРОШІ, ЧАС І НЕРВИ

Хоча навіть у маленькому і малоземельному Закарпатті очевидно, скільки проблем створює ця невпорядкованість і людям, і підприємницьким структурам, і громадам -- від найменшого села до області загалом.

Нинішні письменники мабуть не багато пишуть про землю тому, що сюжети тут аж надто “круті” та “кучеряві”. Якщо навіть говорити не про придбання величезних обширів землі, коли купувати її не можна, не про копійчані ціни чи зміну “заднім числом” цільового призначення, а взяти «сюжет» банальний: має людина шматок землі і вирішила стати його офіційним власником. Держава землю дає безкоштовно, заплатити треба лише за оформлення документів. І тут може початися…

ВАРІАНТИ СЮЖЕТІВ ВІД ЗЕМЛЕВПОРЯДНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Владислав Пересоляк, директор ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» пояснює, що для початку людині, яка хоче оформити земельну ділянку, варто знати, що за Земельним кодексом України при житловому будинку у сільській місцевості має бути не більше 0,25 га, у селищах міського типу – 0,15 га, в містах обласного підпорядкування -- не більше 10 соток. Усе що “понад” треба оформляти як земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. І хоч, часто буває, це єдиний шматок поруч з хатою, доведеться оформляти два різні акти на різні категорії використання землі, різне цільове призначення. Загалом для ведення особистого селянського господарства українцям дозволено передавати у власність до 2 га землі. До 2002 року для цього можна було мати тільки 60 соток, тому тепер бажаючі можуть оформити ще 1,4 га.

Отож, насамперед треба піти в земельний відділ райдержадміністрації чи міської ради, де мали б бути списки організацій, які мають право на виконання земельно-кадастрових робіт. У самій організації варто поцікавитися ліцензією на проведення таких робіт, до якої повинна входити і ліцензія на геодезичні роботи. А після подання заявки на оформлення документів і укладання про це угоди, треба попросити кошторис робіт. Хоча, звичайно, упевнитись, що ліцензія “не ліва” і включає все, що треба, а у кошторисі “не накрутили” хтозна за які послуги, дуже непросто.

Це, пояснює, Владислав Пересоляк, як вибрати чесну страхову компанію, порядний банк, або й якісний товар у магазині. Нині на Закарпатті таких організацій з ліцензіями більше двох десятків. Варто зважити на досвід роботи структури, відгуки тих, хто пройшов “горнило приватизації”. Хоча далеко не все залежить лише від самої землевпорядної структури. За законодавством за півроку людина мала б отримати оформлений акт, але…

Треба назбирати цілу теку паперів, хоча зрештою людина отримує лише один папірець. Свою роботу проектна організація може зробити швидко, наприклад, геодезичну зйомку ділянки. Хоча треба провести обрахунки і зробити прив’язку до державної системи координат. Земельне законодавство змінилося в 2002 році -- раніше проводились лінійні виміри, а зараз – з врахуванням геодезичних координат в єдиній системі по Україні. Кажуть, це чимала технічна проблема.

Відтак, перше, що може застопорити справу на роки – погодження меж ділянки із сусідами. Якщо вони не згодні – треба вирішувати справу у суді і тут уже терміни не обумовиш, дехто судиться й десятки років.

Друга проблема – рішення про передачу земельної ділянки у власність. Є ділянки, які передані, але на них не видано державний акт. Про деякі з них у паспорті людини є відмітка, про деякі – немає. До зміни законодавства у 2002 році передавати земельну ділянку у власність можна було і у межах населеного пункту, і за межами (за рішеннями сесій ради відповідного рівня), а тепер тільки у межах населеного пункту за рішенням сесії, а за межами – розпорядженням райдержадміністрації. Тому по деяких ділянках виходить, що є рішення, а передавати юридично може тільки райдержадміністрація.

До кожної земельної ділянки готуються висновки земельного відділу, відділу архітектури, що вони не проти видачі земельного акту на право приватної власності. Коли вже є рішення про передачу земельної ділянки у власність, формуються кадастрові справи, кожна десята з яких проходить експертизу в обласному відділі земельних ресурсів. Тоді у кадастровому центрі треба взяти реєстраційні картки, які належать до документів суворої звітності, заповнити їх, написати відношення на начальника районного, міського, земельного відділу для отримання бланків для виготовлення державного акту, підписати акт у начальника земельного відділу, голови районної адміністрації або голови сільради чи мера міста і зареєструвати його в кадастровому центрі. Усе це перераховано лише для того, щоб показати як виконавці робіт із землевпорядної організації залежать від державних службовців і представників органів місцевого самоврядування.

І це тільки «груба» схема – часто виникають додаткові “нюанси”, наприклад, з техінвентар бюро. Або, скажімо, ситуація в Баранинцях –роботу голови сільради заблокували і – жодного рішення (з цього приводу ДП, яке очолює Пересол як, подало позов до суду, адже роботи провели, а закінчити їх не можуть). Та й там, де голова є, сесії часто проводяться раз на три місяці чи й на півроку, як наприклад, Ужгородська міськрада -- після зміни голови перші земельні питання розглянула у грудні минулого року.

Через такі типові і чимало інших проблем, пов’язаних з частими змінами законодавства і відсутністю чіткої ієрархії структур, які займаються земельними питаннями, Владислав Пересоляк підсумовує: “Раніше у мене під керівництвом було 15 людей і за рік ми видавали біля 4000 державних актів. Зараз - 70 працівників, а видаємо заледве 450-500 актів”.

— І ВІД АНТИМОНОПОЛЬНОГО КОМІТЕТУ

Болюче питання – ціни на послуги, які передують видачі державного акту. Офіційно вони не піднімалися вже кілька років, але затрати на всі роботи, пов’язані з оформленням ростуть постійно. Взяти хоча б тільки на скільки виросли законом затверджена мінімальна зарплата або ціни на пальне. Тому оформлення однієї ділянки, за словами Пересоляка, коштує зараз близько 700-1200 гривень.

І НЕ МАЄ ЗНАЧЕННЯ — РОБИТИ 0,25 га ЧИ 1 га

— різниця буде тільки у вартості зйомки. Тому, наприклад, за 85 гривень, а саме стільки офіційно коштує оформлення ділянки, що підпадає під розпаювання, ніхто працювати не хоче. А земельний пай, як знає з досвіду Владислав Пересоляк, на Закарпатті складається з від 3 до 8 земельних ділянок і весь комплекс робіт треба проводити по кожній з них. Ще якось рухає цю справу обласне управління земельних ресурсів, а комерційні структури не хочуть залазити собі у збитки.

Хоча не рідкість і випадки, коли землевпорядні організації втрачають міру у “накручуванні” кошторисів за свої послуги. Не з однією з них за роки незалежності України мали справу міліція, прокуратура і суди.

Начальник ІІ відділу досліджень і розслідувань територіального відділення Антимонопольного комітету України Владислав Сочка зазначає, що на ринку оформлення права власності на землю є постійний попит, який іноді, особливо під закінчення року чи в очікуванні якихось змін, переростає в ажіотажний. А там, де є черга, є і бажаючі обійти її, а, з іншого боку, охочі посприяти її обійти. Законодавчо терміни виконання землевпорядних робіт не обумовлені, що також дає можливість сповільнити чи пришвидшити їх. Тоді як часто питання власності на землю для людей потребують оперативного вирішення, наприклад, спадкові справи, купівля-продаж, обмін, дарування тощо.

Найчастіше порушення стосуються вартості робіт. Скажімо, нещодавно проведена територіальним відділенням Антимонопольного комітету перевірка Виноградівського землевпорядного комунального підприємства «Земля», документування якої завершується, показала, що оскільки воно мало монополію на послуги, то, «забивало» у кошториси деякі витрати, яких не існувало, або ж вони нічим не підтверджені.

Наприклад, відрядження в межах одного кілометра, тоді як сам термін відрядження означає поїздки в інший населений пункт. Також включались витрати на відрядження працівникам, хоча відповідна інструкція, затверджена Мінфіном, передбачає, що «службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз’їзний характер не вважається відрядженням», якщо інше не передбачено додатковими документами. До того ж, навіть в.о. начальника «Землі» видав наказ, яким відрядження працівникам у межах району відмінені. Включали до статей витрат і «транспорт», хоча автомобіль орендували лише протягом певного періоду. А ще відрахування на зарплату значились у розрахунках протягом 2005-2007 років у розмірі 38,67 та 38, 3%, хоча вони постійно складали 37,68%. Ну і, звичайно, в окремих угодах при рівнозначних умовах стосовно загального чи скороченого строку робіт безпідставно встановлювали різні терміни виконання робіт та розміри оплати.

За словами Владислава Сочки, жодна перевірка землевпорядних організацій не завершувалася без результатів, без виявлення порушень. Нещодавно перевірялися ужгородське комунальне підприємство «Румб» (здійснює діяльність також по Перечинському та Великоберезнянському районах), Ужгородський центр земельного кадастру, Іршавська філія цього підприємства та деякі інші. А враховуючи актуальність «земельної теми», до кінця року, очевидно, будуть перевірені більшість суб’єктів цього ринку.

Щодо покарань, то у земельній сфері, за словами Сочки, антимонопольне законодавство зорієнтовано на європейське і передбачає досить серйозні санкції – стягнення штрафу у розмірі до 10% виручки, тобто від валового обороту суб’єкта господарювання за рік, який передував порушенню. Хоча рішення завжди приймаються адміністративною колегією і враховують всі чинники – тривалість порушення, наскільки істотні збитки завдано, готовність усунути порушення і навіть чи не поставить вилучення коштів «по максимуму» під загрозу саме існування структури.

Словом, перефразовуючи відому приказку приказку, – хочеш мати шматок власної землі – вникай, шукай, дізнавайся, на державу не особливо сподівайся, гроші діставай, довго чекай і… як вже дуже допекли – скаржся в Антимонопольний комітет. Особливо, якщо маєш упевненість, що десь, хтось зробить швидше і дешевше…

Щоб і сьогодні, і завтра взяти,

ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ ТРЕБА ОБЛІКУВАТИ

Земля – нині вже чи не єдине багатство, з якого щось можуть отримати убогі бюджети місцевих рад і, відповідно, громади. Але чимало «удільних князьків» не поспішають обліковувати що і де знаходиться. По-перше, за це треба платити, а коштів і так ніколи й ні на що не вистачає. По-друге, у загальному хаосі легше дбати про власну, а не суспільну кишеню.

На кожній колегії облдержадміністрації за підсумками кварталу, півріччя чи року окремо розглядаються питання земельних відносин. За результатами першого кварталу цього року загалом на Закарпатті із майже 121,9 тисяч власників сертифікатів на державні акти їх замінили 90,4% громадян. Грошову оцінку з 609 населених пунктів зробили трохи більше третини. Причому протягом першого кварталу цього року – тільки сім. Хоча коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення надійшло майже втричі більше планованих – 12 млн. грн.

Владислав Пересоляк, директор ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» серед проблемних питань відзначає: багато сіл навіть не отримали документи про встановлення меж населеного пункту (за це боргують ДП, як і багатьом іншим землевпорядним організаціям, чимало коштів).

До того ж, фахівець радить головам сільрад робити не просто інвентаризацію земель, а розмежування державної та комунальної власності на землю. Це вигідно для громад, крім того, при цьому місцева рада отримує й інвентаризацію та картографічні матеріали земель і може робити проект землеустрою, який визначає які земельні ділянки для чого можна використовувати. Це, за словами Пересоляка, дуже нагальна проблема – останні 15 років усе з землею у нас визначалося не комплексно, з розрахунком на майбутнє, а так, аби комусь було добре сьогодні.

Ще одна проблема – вже з півстоліття не проводились обстеження ґрунтів. Подекуди у земельних відділах ще висять старі радянські карти земельних обстежень, але вони вже далеко не відображають нинішню ситуацію. При тому, що є чимало проблем з ерозією, зсувами, підвищенням кислотності ґрунтів, тощо. «Перша ластівка» -- минулорічні роботи по консервації земель, зменшення ерозії тощо в Ужгородському районі.

Усе це - проблеми коштів і далекоглядності керівників на місцях. Мали б бути розроблені державні комплексні програми на виконання цих робіт. І, звичайно, треба… змінювати законодавство, робити його більш прозорим, а також визначити чітку вертикаль єдиної структури, яка б опікувалася проблемами землі в усій державі.

А Закарпаттю треба ще й почекати, поки пройдуть навчання і здобудуть хоч два роки досвіду практичної роботи нинішні студенти, які навчаються в УжНУ за новоствореним напрямом підготовки «Геодезія, картографія та землеустрій».

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати