– Якщо одним словом характеризувати усю цю катавасію, то підходить лише поняття «провокація». Про будь-який натяк на законність взагалі не йдеться, бо навіть приручений Конституційний суд самоусунувся від роз’яснення цього питання, а спікер не наважився поставити питання на голосування у Верховній Раді. Таким чином забито ще один цвях у домовину правової системи України.
Хоча провокація ця буде обростати новими нашаруваннями мов сніжний ком. Перше завдання, яке ставилося її організаторами – це розсварити опозицію та налякати мажоритарників, щоб створити сталу провладну більшість. Не вдалося.
Далі – дискредитувати виборче право та породити апатію у громадян. Конкретно сьогодні, 3 липня, хтось сподівався розбурхати емоції серед депутатів, спонукати їх до блокування Верховної Ради, а потім звинуватити у неможливості прийняти євроінтеграційні закони. Бо в країні ще є достатньо впливові сили, для яких більшовицький принцип «чим гірше, тим краще» залишається головною метою політичної діяльності на догоду сусідній імперії. На щастя, знову поки не вийшло.
Немає сумніву, що Європейський суд з прав людини визнає дії української держави в цьому питанні незаконними. Але вирішальною має бути все-таки позиція нашої власної громади. Якщо, звичайно, вона не хоче, щоб сучасні опричники, прикриті міліцейською, суддівською чи будь-якою іншою державною формою, почали ґвалтувати її прямо на вулиці, як це відбувається після виборчого «беспрєдєлу» на Миколаївщині.