В інтернаті в Домбоках замість вчити дітей п'ють каву в "каптьорці"

На зустрічі з журналістами була оприлюднена історія ромського хлопчика з Закарпаття Стаса Деметра: її назвали живою ілюстрацією долі десятків тисяч випускників інтернатів в Україні, проте 18-річному хлопцеві завдяки робітникам благодійного фонду міста Мукачево вдалося визволитися з інтернатної павутини.

Стас Деметр, випускник Домбоківської школи-інтернату: «Вони мене учать до життя і читати, і писати: до життя мене ладять».

Сьогодні у свої 18 років Стас з зацікавленням читає все, що попадає йому в очі: вивіски на магазинах, кафе, перукарнях, таблички на громадському транспорті, різноманітні об’яви, а ще вчора йому важко було читати навіть буквар.

Мирослава Пилипчинець, волонтер благодійного фонду "Розвиток": «Я взяла один невеличкий текст, де продиктувала йому і побачила, що він не вміє правильно писати слова: не тільки не вміє писати правильно слова, він навіть не вміє правильно деякі букви писати і не знає їхнього значення».

Вся проблема в тому, що дітей різного віку навчають за однією полегшеною програмою, і добре, якщо ще навчають, бо Стас каже, що в їх інтернаті це відбувалося дуже рідко».

Стас Деметр, випускник Домбоківської школи-інтернату: «Нас там не вчили: в них була своя коптьорка, де вони каву пили під час уроків, а ми тихо сиділи і дивились телевізор».

А по закінченню 9 класу цим школярам, які не знають цифр та букв, видають свідоцтво про закінчення закладу.

Андрій Черноусов, директор Асоціації незалежних моніторів: «З цим свідоцтвом дитина може претендувати лише на ПТУ і не на що більше!»

Стас порівнює свою школу з в’язницею: в кімнаті жив один, їжі давали мало, не було змінного одягу, не одного разу виховували учнів кулаками.

Стас Деметр, випускник Домбоківської школи-інтернату: «Так виховували, що зі спортзалу неможна було вийти: били кулаками і ногами».

Андрій Черноусов, директор Асоціації незалежних моніторів: «Як монітор з багаторічним стажем, який відвідує місця несвободи, а саме такі інтернати ми теж включаємо до місць несвободи: їх у системі Міністерства освіти більше 680, а того типу для дітей з розумовою відсталістю десятки».

Попасти в такий заклад просто, а ось вийти з нього велика проблема і не всі там розумово-відсталі, кажуть учасники прес-конференції: наприклад, у місцевій службі по справах дітей співробітників благодійного фонду просили оформити Стасові інвалідність, щоб той до старості був догляданий та нагодований.

Наталя Козир, координатор проектів БФ "Розвиток" (м.Мукачево): «На мой встречный вопрос, как мы можем помочь ему социализироваться, сказали, что это невозможно: он - умственно отсталый, это бесполезно и зачем вам всё это надо? Решите вопрос с инвалидностью и всё будет замечательно».

Андрій Черноусов, директор Асоціації незалежних моніторів: «Держава опікувалась їм в лапках, скажімо так, а насправді вона не давала йому розвиватися та робила з нього клієнта для наступного крочку в його житті – передачі його в дорослий психононеврологічний інтернат, де також він займав якесь койко-місце і забезпечував роботою персонал цих інтернатів».

По закінченню школи-інтернату хлопчику змінили діагноз: відтепер в нього легка розумова відсталість.

Наталя Козир, координатор проектів БФ "Розвиток" (м.Мукачево): «А лёгкая умственная отсталость говорит о том, что в конце им выдают справочку, где говорится, что он не имеет права ни на какую социальную помощь. Выйдя в 18 лет из интерната ему ещё очень повезло, что его смогли устроить в небольшую комнатку в социальном общежитии, все остальные просто выходят на улицу».

Як було зазначено в ході прес-конференції відкрито новий контроль за освітою, соціалізацією та реабілітацією дітей в інтернатах: це система моніторингових візитів без попередження до подібних місць несвободи, яку здійснюють представники громадськості спільно із офісом Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Всіх небайдужих учасники зустрічі просять приєднуватися.

Теги: інтернат, Домбоки, відсталий

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати