Заручники чужої гри

Тим більше, що  серед адвокатів Закарпаття він  був відомий  більше всього  як такий, що у 2009 року  став на бік незначної групки адвокатів Закарпаття, очолюваної архімандритом Віктором (Бедь), яка остаточно  дискредитувала себе серед нашої спільноти під час перебування у Кваліфікаційно–дисциплінарній комісії адвокатури Закарпатської області IV скликання. Як відомо, вона завершила свою діяльність із боргом у 100 тис. грн. у зв’язку із нецільовим та економічно необгрунтованим використанням її коштів. Переслідуючи мету загострення конфліктів серед адвокатської спільноти на користь цієї невеликої групки, В.І.Висоцький  як основний позивач ініціював ряд судових позовів, предметом яких було скасування рішення Закарпатської обласної Ради про реєстрацію КДКА Закарпатської області  VI скликання.  А потім, шляхом відвертих погроз позбавлення адвокатських свідоцтв та створення низки інших проблем, пов’язаних із здійсненням професійної діяльності, у чотири тури загальних зборів провів обрання КДКА Закарпатської області VI скликання іншого, вигідного  для нього складу.

Протягом цього ж періоду В.Висоцький усіляко загострював конфлікт серед цих двох груп  адвокатської спільноти, надаючи «слухняним» чисельні преференції, у т.ч. намагався сприяти обранню Герасько Л.Ю. у члени ВККА. Незважаючи на те, що ця спроба остаточно провалилася, неодноразово  викликав її, як пересічного  члена КДКА, на  свої засідання, щоб « протягнути» зручні для нього рішення. У то же час, вперто та наполегливо продовжував переслідувати тих, хто не поділяв його особистих інтересів по розміну моральних принципів на одержання численних матеріальних вигод. Адже всім відомо, що матеріальну допомогу у розмірі 5 тис. грн. Герасько Л.Ю. отримала за рахунок  коштів  КДКА VI скликання, насамперед за  відданість  інтересам В.Висоцького.

Конфлікт у адвокатському середовищі краю  набув ще більших обертів, коли на виконання вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішенням Кваліфікаційно- дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області VI скликання були призначені час та місце проведення установчої конференції, яка відбулася 6 жовтня 2012 р. об 11 год. в актовому залі ЗакДУ. Зокрема, про це можна було прочитати на деяких офіційних сайтах України.

Про перебіг подій під час цього  поважного зібрання, яке обрало головою Ради адвокатів  Закарпатської області Фазекоша О.А., головою  Закарпатської КДКА VII  скликання  заслуженого юриста України Немеша  П.Ф., а також склад цих органів, писалося неодноразово. Також належним чином була висвітлена  роль  тих  прибічників В.Висоцького, які без належно оформлених повноважень намагалися не тільки зірвати установчу конференцію, але й «засвітилися» при проведенні так званої «альтернативної» конференції, де сорок адвокатів (які  майже виключно представляли м. Ужгород), обрали «альтернативний» склад обласної Ради адвокатів та Закарпатської КДКА. Не менш активно ця група, віддана В.Висоцькому, як і він сам, намагалися зірвати проведення Установчого з’їзду адвокатів України у київському готелі «Русь» 17-18.11.2012 р., а під час так званого Позачергового з’їзду адвокатів, проведеного у смт Затока Одеської області 09.02.2013 р., ухвалила низку рішень, які не тільки не узгоджуються із постулатами формальної логіки, але й прямо суперечать діючому законодавству, що регулює питання адвокатської діяльності. Проте, правовий аналіз та повну  юридичну оцінку дій цих осіб  згодом має дати вже Генеральна прокуратура України.

Отже, як показав час, розрахунок В.Висоцького досягти обміряної мети, озвученої у інтерв’ю, розміщених на сайтах «Юрліга» та «Юридична практика», зазнав повного краху.  Адже головою Ради адвокатів України був обраний абсолютний, авторитетний, найдостойніший із лідерів спільноти -- Президент Спілки адвокатів України, юрист 2012 року, заступник голови Вищої Ради юстиції  Лідія Ізовітова.  

Але залишилася ще незначна групка осіб, яка досі не тільки не визнала поразку, але й навіть не зрозуміла, що була лише розмінними пішаками у чужій грі за вищу владу в адвокатурі.  Вона уперто та наполегливо, діючи у той же самий спосіб, що і їх колишній ватажок  В.Висоцький, шляхом багато чисельних  судових позовів та інших звернень, намагається або схилити тих, хто переміг, до якогось неймовірного компромісу, або навіть до примари реваншу. Насправді ж такі звернення серед їх адресатів (включаючи поважний суддівський корпус), стали об’єктами приколів та різноманітних анекдотів щодо виняткової фахової повноцінності  їх авторів.

Хто  ж насправді стоїть за цими зверненнями? На мій погляд, цілком зрозуміло, що така одіозна особа як архімандрит  Віктор (Бедь), який  за час довготривалих пошуків себе у КПРС, політиці, бізнесі, науці та іншому, встиг розбазарити залишки колишнього престижу, не може змиритися із тим, що став пересічним заручником у чужій грі за владу в адвокатській спільноті.  Як відомо, існує стародавня прикмета, що побачити монаха на дорозі віщує нещастя. По цій причині, щоб уникнути невдач, в народі радили скрутити дулю у кишені, або ж  навіть прямо націлити її на цього монаха. Звісно, архімандрит Віктор (Бедь) не здобув визнання ні чернечою аскезою, ні всепрощенням та смиренням, ані відмовою від різноманітних радощів, які дарує життя серед людей. Та, незважаючи на нарешті обраний шлях служіння Богу і здобутий церковний сан,  він так і не зміг відмовитися від намагань посісти посаду представника у Раді адвокатів України, яка аж ніяк не асоціюється із чернечим середовищем.

Із свого боку, не можу не зізнатися, що  зустрічаючи його як на з’їзді, так і на вулицях рідного міста, моя права рука так і тягнеться, щоб, як радили наші предки, скрутити для нього власну дулю. А тепер  раджу зробити просту арифметичну дію: помножити кількість таких  комбінацій із пальців , якими обдарували його особи, яким він час від часу зустрічається на  шляху. Тому і стає зрозумілим, із чим, на сам кінець, залишиться і архімандрит Віктор ( Бедь), і  нечисленна групка його прибічників.

І ще, пане монаше, не варто оцінювати дії тих, хто дотримується букви та духу закону,  на свій  власний розсуд. Тобто  так, як ви  назвали  у статті «Робоча зустріч із головою ААУ О.Л.Дмитрієвою», опублікованою у газеті «Срібна земля» №15 (868).  Адже між нами існують не «взаємостосунки», а  кардинально різні погляди на те, яким адвокатська спільнота Закарпаття та України бачить лідерів усієї вертикалі свого самоврядування.  Іншими словами тих особистостей, серед яких вам  вже немає місця.

Теги: адвокат

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати