Своє 60-річчя художник-графік Микола Дем'ян зустрів готовою до друку книжкою (ФОТО)

Колеги і друзі Миколи Дем’яна попри його уроджену скромність та абсолютний імунітет до честолюбного піару роками вмовляли художника вихлюпнути громадськості бодай найцікавіше з багатющого творчого доробку. З легкої руки журналістів народилася назва книги, до якої залишалось учинити «зовсім дріб’язок» — упорядкувати художні роботи та пов’язати інформаційними коментарями. Давати поради завжди легше, ніж робити самому. Але неговіркий, пунктуальний трудоголік Микола Дем’ян впорався успішно. Сталося так, як напророчив творчий побратим і земляк поет Василь Кухта: «Не той моцний, хто б’є, а той, хто відержит!..»

Микола Дем’ян «відержив». Тому йому великий респект з нагоди уродин, які він відзначає саме сьогодні.

* * *

Книгу обсягом 264 сторінки складають шість тематичних розділів. Це багато ілюстроване репродукціями видання (понад тисячу ілюстрацій) з кольоровою вкладкою на 16 сторінках). Аби читачі склали власну уяву про видання, подаємо куценькі анотаційні нотатки.

До розділу «Коротко, щиро, від душі» увійшли теплі відгуки колег та друзів про тривалу співпрацю з Миколою Дем’яном, подяки численних авторів, яким графік виконував художнє оформлення книг, розробляв внутрішній дизайн модульно-архітектонічну побудову зображальних елементів книги як виду мистецтва. Серед вітальників — перший вчитель малювання В. Попович, колишній директор видавництва «Карпати» Б. Гвардіонов, журналісти В. Ільницький, В. Ящищак та О. Гаврош, науковці УжНУ І. Сенько, В. Комендар, І. Хланта, поети В. Густі, В. Кухта, директор видавництва «Мистецька лінія» О. Бреза, головний редактор Закарпатської філії видавництва «Знання» (Київ) Г. Курій (Галина Малик) та інші. І слова їх дійсно щирі і від душі.

Важливим розділом майбутньої книги є науковий есей заслуженого художника України, доцента кафедри дизайну Закарпатського художнього інституту Надії Пономаренко «Лицар ордена книги», у якому авторка робить професійний дослідницький аналіз різних відтінків творчої біографії художника-графіка, системно досліджує творчу манеру митця у книжковому і газетному дизайні. Це, власне, є чи не першим фаховим розглядом дизайнерського книжкового мистецтва на Закарпатті і безперечно приверне до себе увагу, зокрема, студентів художніх вузів, котрі обрали собі за фах книжкий дизайн.

До слова, доречно згадати, що Н. Пономаренко і М. Дем’ян народилися в один день (але в різні роки!), а есей блискуче написаний вишуканою мовою і читати його цікаво будь-кому. Не часто зустрінеш серед художників — визнаних Маестро пензля та фарби, а поза тим ще й літературного пера і стилю.

З огляду на читацьку зацікавленість наступний розділ «Ой на плаю… «книжки пасу»,.. напевне буде лідером, бо це автобіографія-спомин самого Миколи Дем’яна. Він не оминає цікавих і вирішальних подій свого життя, але не був би істинним гуцулом, якби вряди-годи, не вдавався до місцевої говірки. Читач відчує мовну ауру гірського осідка Богдана, у якому ковальська родина подарувала мистецтву обдарованого художника, твори якого через книги розійшлися серед читачів, число яких вимірюється у 1,75 мільйона осіб. Це і є нескороминучий і гучний, а тихий і тривалий успіх та щастя книжкового дизайнера! Далеко розбрелися книги-овечки гуцульського ватага-дизайнера!

Назва розділу «ЗМІ стверджують...» говорить сама про себе. Тут зібрані найцікавіші фрагменти публікацій про творчість дизайнера у видавництвах. Це публікації у журналах «Журналіст України» (Київ), «Зелені Карпати» (Ужгород), «Гражда» (Львів) та газетах «Закарпатська правда», «Срібна Земля», «Фест» тощо.

Не менш важливим є передостанній розділ «Список творчих робіт, опис дизайну». Це, до речі, розділ, який дозволяє визначати майбутню книгу як біобібліографічне видання, бо у ньому наводяться у хронологічному порядку основні, так би мовити, «паспортні» параметри: автор, назва, рік випуску, видавництво, мова видання, формат, наклад, кількість і характер ілюстрацій тощо. У списку нема винятків, бо як людина, Микола Дем’ян не зраджує гуцульській прискіпливості та пунктуальності. І це особливо оцінять дослідники у майбутньому, бо цей список буде найповнішим, упорядкованим  документальним джерелом про творчий доробок, за висловом Н. Пономаренко, лицаря ордена книги.

Розділ «Вибрані ілюстрації...» — це так би мовити десерт книги. Всі сторінки книги містять репродукції різноманітних робіт М. Дем’яна. Про багатьох із них йдеться словесним описом. Але ж краще один раз побачити… Тому тут зібрані взірці найвагоміших — на думку митця — ілюстративних робіт для численних видань. Видруковані із збільшенням, вони дають чітку уяву про творчу манеру, тематичну спрямованість і авторську вигадливість та світосприймання реального повсякдення...

* * *

Звичайно, це блідий переказ достоїнств (не виключаються непомічені недоліки) майбутньої книги «Митець гуцульського Парижа, або Ой на плаю… «книжки пасу», яку наодинці упорядкував, повністю виконав вишуканий дизайн та посторінкову верстку видання. Один — у багатьох іпостасях, і всі іпостасі — на реальному фаховому максимумі. А це вже свідчення високого професіоналізму. За що не візьметься — усе зробить!

Миколі Дем’яну вистачило сил і настирливості бути художником-графіком з 30-річним досвідом, вистачило наснаги довести книгу до стадії поліграфічного відтворення. Нуртує джерело художньої творчості. Залишилось лише розшукати джерело, у якому нуртує фінансова спроможність, аби начерпати реальних срібняків та злотих для ділової розмови з друкарями-поліграфістами…

Чи і в наші дні залишається в силі притча про шевця у дірявих топанках

Теги: графік, книжка

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати