На території Закарпатської області найпершими цвітуть: шафран Гейфеля (в народі – бриндуші, ряст, рястик, кікерічки), підсніжник білосніжний, білоцвіт весняний та еритроній собачий зуб (кандик). Всі вони вважаються «зникаючими», тож занесені у Червону книгу України.
«Насправді, – розповідає доцент кафедри лісівництва УжНУ Едуард Турис, – у деяких випадках, пошкодження цибулі чи обрив рослини лише стимулює її розмноження. Це певні біологічні процеси». Однак, як то зазвичай, люди не мають почуття міри, тож сьогодні винищування первоцвіту проводиться у величезних масштабах.
Друга причина зменшення первоцвітних популяцій у краї, тому, потреби її охорони, за словами пана Едуарда, полягає в тому, що сьогодні природоохоронна діяльність, на жаль, зводиться виключно до штрафних санкцій. «Рослині потрібні первинні умови, а якщо умови змінені людиною, то людина і повинна підтримувати їх». Долина нарцисів, на думку фахівця, – є яскравим прикладом тому. «Всі говорили, що там нічого не можна робити і тепер маємо там болотяну гору і лише поодинокі квіти нарциса. Доки там косили, чи орали, нарциса було як гною. Попри всі переконання, нарциси у долині посаджені людиною, тож потребують людської підтримки», – розповідає пан Едуард.
Третьою причиною, котра зумовлює потребу охорони ранньоквітучих рослин в краї є їх тотальне пересадження у тепличні умови існування. Найпаче, це стосується таких квітів як крокус, шафран, підсніжник. «Ці рослини нищать масовою зміною умов цвітіння: викопуванням, відтак – зміною форми їхньої власності та цільвого призначення. А ну знайдіть в області, щоб цвіли крокуси десь?», – зазначає Едуард Турис.
Сьогодні ці всі причини комплексно призвели до загрози зникнення із закарпатської флори такої ранньоквітучої рослини як «рябчик шахматний». «Рослина поширена в Ужгородському та Виноградівському районах, – розповідає ботанік. – Як тільки-но починає цвісти – її одразу всю викошують». До речі, вчора на пішохідному мості нашого міста жінки з Виноградова пропонували городянам придбати букетик рябчика своїй коханій половині.
Сьогодні Державна екологічна інспекція проводить рейди на стихійні місця збуту червонокнижних рослин. До цієї справи установою залучено представників органів внутрішніх справ, територіальних органів виконавчої влади, національних природних парків, Карпатського біосферного заповідника, лісової охорони тощо. Однак бачимо, що від цього контролю продавців рідкісних рослин не меншає, а у червоні дні календаря – 14 лютого та 8 Березня – їх навіть не злічити.
Головною причиною безсилля сьогоднішнього природоохоронного контролю є практично неможливість встановити особу порушника «Як правило, квіти продають діти чи жінки похилого віку, – розповідає науковець. – Перші «допомагають рідні», бабусі хапаються за хворе серце. Та і документів торговці при собі не мають. То ж на кого тут накладати адміністративну відповідальність?». У Держінспекції зазначають, що передана на розгляд суду справа часто залишається «виснути» у повітрі. «Тих, хто займається масовим винищенням первоцвіту ніхто не знає і не бачив. А колосальні кошти від дитини чи бабусі немає навіть сенсу вимагати, тому проблема тільки росте».
Та не менш важливою причиною загострення цієї проблеми, на думку Едуарда Туриса, є сьогоднішній попит на нелегальний продаж ранньоквітучих квітів. І справді, у вчорашній святковий день у центрі Ужгорода, на ринках, біля місцевих супермаркетів люди масово скуповували ранні квіти у подарунок своїм коханим. «У деяких країнах, тій же Венгрії, оштрафовують не лише продавців зникаючих рослин, але їх покупців. Якби не було попиту, то, за економічними законами, не було б і пропозиції», – переконаний пан Едуард.
Ольга Борсук, Зелене Закарпаття Фото: Вероніка Брудка