Закарпатські спортсмени-інваліди «опорники» змушені виживати без підтримки влади

Згідно із Програмою розвитку фізичної культури і спорту в Закарпатській області на 2012-2016 роки, цього року, як і минулоріч, цільові видатки складають понад 7 мільйонів гривень на рік. Однак кошти ці перерозподіляються на інші види спорту і на інші потреби, каже Олександр Лизанець, а от «опорникам» за програмою «не перепадає» жодної копійки.

«Ми писали листа-турботу в облдержадміністрацію, зараз має вирішуватись питання виділення коштів з обласного бюджету хоча б на інвентар, і я молю Бога, щоб питання це вирішилось позитивно. Бо ж катастрофічно не вистачає, наприклад, окулярів для плавання, столів, ракеток і м’ячиків для настільного тенісу. Тим більше, що зараз «на носі» спортивні змагання: у квітні – з плавання, в травні-червні – з настільного тенісу. І цього року, як і минулого, доводиться всі змагання проводити за підтримки небайдужих спонсорів. А лише один стіл для настільного тенісу, до прикладу, коштує мінімум 7 тисяч гривень, більш-менш нормальна ракетка – до 1 тисячі гривень», – розповів Олександр Лизанець.

Окрім проблем із фінансуванням, каже голова обласного осередку Федерації, нагальним залишається питання виділення приміщення, в якому б мали змогу займатись спортсмени. Бо ж нині тренування проходять у СК «Юність», де, за словами Олександра Лизанця, фактично відсутні нормальні умови для занять спортсменів-інвалідів: «Умови в «Юності» жахливі, займатись неможливо: тут постійно холодно, проблеми із нормальним освітленням. Крім того, нам виділили час для занять, коли паралельно на іншій половині зали проходять тренування з гімнастики, музика звучить постійно… Як на мене, то це просто знущання над інвалідами! До всього, зараз ходять настирливі чутки про закриття секції з настільного тенісу для спортсменів-«опорників». «Звичайну» школу з настільного тенісу уже закрили, ми ж займаємось в «Юності» на безоплатних умовах. Керівництву це невигідно, тому наші тренування на перспективу – під великим знаком питання». 

Тим часом, спортсмени-інваліди, всупереч усім існуючим проблемам, хоч і в незадовільних умовах, але продовжують активно займатись. А відтак демонструють непогані результати. Наприклад, одній зі спортсменок минулого року вдалось захистити звання майстра спорту, на Всеукраїнських змаганнях з настульного тенісу вона посіла 1-ше місце. Ще двох представників обласного осередку Федерації запрошено у збірну України з фехтування.

«У нас займаються навіть дітки віком 10-11 років, малечі в майбутньому представляти область на рівні країни. Але ж, якщо вони не матимуть змоги тренуватись, то як їм потім це робити? Зараз найбільшу турботу викликає можливість закриття секції з настільного тенісу, і, якщо теніс, будучи параолімпійським видом спорту, зникне, в майбутньому, я упевнений, розформують й інші види», – нарікає Олександр Лизанець.

Гальмується поки і питання створення в області потужного реабілітаційного центру для інвалідів з ураженнями опорно-рухового апарату. Такий заклад область мала можливість отримати ще у 90-х роках, коли намір про його зведення озвучував лікар зі світовим ім’ям Володимир Козявкін. Аналогічні реабілітаційні центри успішно функціонують у Трускавці і Львові, однак на заваді створення закладу такого типу на Закарпатті у 1995 році стали бюрократичні перепони.

Нині Олександру Лизанцю вдалось знайти інвесторів «під створення» реабілітаційного центру в краї (зацікавлення висловило одне з голландських підприємств) і заручитись підтримкою лікаря Козявкіна. Але от відповідь на офіційне звернення в ОДА щодо виділення земельної ділянки під спорудження реабілітаційного центру, яке було здійснено ще у вересні минулого року, голова обласного осередку Федерації спорту інвалідів-«опорників» поки так і не отримав. «Реабілітаційний центр для інвалідів – це не тільки моя мрія, але ж і необхідність, для спортсменів-інвалідів – тим більше. Адже заняття в басейні, регулярні масажі є запорукою гарних спортивних результатів. Крім того, на базі центру могла б готуватись кожна команда, кожен вид спорту – можна зробити такі міні-бази, які передбачатимуть і реабілітацію в тому числі», – розповів Олександр Лизанець.

Поки ж питання зі створенням реабілітаційного центру залишається відкритим (у разі позитивного його вирішення знадобиться з рік, аби тільки вирішити всі «паперові справи»), керівник Федерації у планах має вже найближчим часом відкрити спеціалізований навчальний центр трудової адаптації інвалідів. У центрі люди із обмеженими фізичними можливостями на безоплатній основі зможуть освоїти навички комп’ютерної грамоти. Вже є виділене під центр приміщення, домовленості з програмістами, які готові викладати в центрі, а також з рядом банківських установ про надання комп’ютерів для занять. Залишається вирішити, в якій формі діятиме створений навчальний центр: чи то відокремлено, чи на базі якогось із існуючих центрів трудової реабілітації як одна  з його філій.  

На сьогодні Закарпатський обласний осередок Української федерації спорту інвалідів з ураженнями опорно-рухового апарату нараховує понад 700 членів, з них близько 70 живуть і займаються в Ужгороді. Обласну організацію федерації спору інвалідів-«опорників» було створено в 2010 році, впродовж року її очолював Олександр Сухан.

У березні 2012 року головою обласного осередку було призначено Олександра Лизанця, за ініціативи якого тільки за 2012 рік в Ужгороді відбулись масштабні всеукраїнські змагання з настільного тенісу і більярду серед інвалідів з ураженнями опорно-рухового апарату. На сьогодні Олександр Лизанець має звання кандилата у майстри спорту. Настільним тенісом займається вже 14 років поспіль, з 2009 року і станом на сьогодні є переможцем Всеукраїнських змагань з настільного тенісу, володарем 4-ьох медалей. 

Теги: Лизанець, інваліди, настільний теніс, реабілітаційний центр, Ужгород

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати