Юрій Сусла народився в райцентрі Перечин на Закарпатті. Першим тренером був його двоюрідний брат Михайло Король та Бачі Дьйорфі. Потім тренували, вже як воротаря, Вейг, Сенгетовський, Товт. Почав кар’єру в команді «Червона Зірка» з Перечина (1952–1953 рр.). Упродовж сезону 1954 року спочатку грав за «Спартак» (Ужгород), а потім перейшов до команди Обласного будинку офіцерів (Львів). За іронією долі свій дебютний матч в складі ужгородського клубу провів саме у Львові проти ОБО, який в подальшому перейменували спочатку у СКВО, а потім СКА. В сезоні 1957 року талановитого воротаря запросили до головного армійського клубу країни – моковського ЦСК МО (нині – ЦСКА), який тренував легендарний Григорій Федотов.
Втім, Сусла провів в елітному дивізіоні чемпіонату СРСР лише 2 поєдинки і наступного року повернувся до львівського СКВО, з яким посів 1-е місце в третій зоні класу «Б» і потрапив до фінального турніру за вихід до найвищої радянської ліги. Проте вже в першій грі турніру, який проходив у Тбілісі, Юрій Сусла отримав травму й не зміг взяти участь у наступних іграх. В підсумку у боротьбі за єдину путівку львів’яни посіли 5-е місце серед шести команд.
Перед сезоном 1963 перейшов до щойноствореного клубу «Карпати» (Львів)
і за 12 (!) років, проведених в складі обох львівських клубів, вболівальники звикли до цього надійного воротаря зі сталевими нервами, як говорили про нього партнери.
У перші роки існування «Карпат» опікувалась клубом облпрофрада, керівники якої і запрошували нових тренерів, які часто змінювались. А ті у свою чергу привозили з собою гравців зі всього Союзу.
«Шкода, – пригадує Юрій Сусла, – адже з такими гравцями, як Олександр Філяєв, Володимир Валіонта та інші, які всім серцем віддавались футболу, можна було вирішувати високі завдання. Тоді фактично по нинішнім міркам ми грали за «борщ». В мене, наприклад, ставка була 160 карбованців, і як батькові трьох дочок було важкувато. Та й розміри штатних ставок і преміальних були невисокими. Порушувати їх не дозволялось».
Юрій Сусла якось підрахував, що парирував до дев’яносто (!) відсотків пенальті, а якщо й пропускав, то після добивань. Але тут вже вина захисників. Завжди дивився в очі пенальтисту і радить це робити нинішнім воротарям. У 1965 році в Іваново у день гри з «Текстильником» Суслу забрали в міліцію через те, що... не в тому місці перейшов вулицю. Зрозуміло, що це вивело його з рівноваги і в стартовому складі місця йому не знайшлося. Але після перерви, коли «Карпатам» призначили пенальті, то тренер Микола Дементьєв терміново випустив Суслу на поле і він відбив удар з токи...
В складі «Карпат» Юрій Сусла грав у сезонах у 1963–1966 років і саме він захищав ворота «зелено-білих» у першому офіційному матчі 21-го квітня 1963 року проти гомельського «Локомотива». В значній мірі саме завдяки йому карпатівці ту гру виграли з «сухим» рахунком 1:0. А всього у чемпіонатах СРСР за чотири сезони в складі «Карпат» Юрій Сусла провів 72 матчі, в яких пропустив лише 58 голів.
У 1967 році «Карпати» очолив Євген Лемешко і він запропонував ветерану команди перейти працювати тренером в групу підготовки команди майстрів. Згодом Ернест Юст запросив Юрія Федоровича до головної команди «Карпат» і він разом з нею виборов у 1969 році Кубок СРСР, а наступного сезону і путівку до вищої ліги союзного чемпіонату.
Приємні спогади зберігаються у нього й дотепер. Разом з тим, пану Юрію прикро, що через чиюсь неповагу чи недбалість він так і не отримав звання «Заслужений тренер України». Як зізнався Юрій Федорович, нині він з принципу не має бажання наполягати на цьому, хоча його вихованцями є воротарі Віталій Постранський, Олег Венчак, Андрій Тлумак, Богдан Когут, Богдан Шуст, Роман Мисак, Назарій Лазарський та інші.
З 1979 року Юрій Сусла майже 30 років працював в СДЮШОР «Карпати» і його багаторічна праця приносить свої результати й нині, але разом з тим і позначається на його здоров’ї. Чотири роки тому Юрію Федоровичу було зроблено складну операцію на суглоби і час від часу старі болячки даються взнаки. Втім, коли пана Юрія якось запитали, чи не шкодує про те, як склалося його футбольне життя, він відповів: «Відверто кажучи, задоволений своєю спортивною біографією. Якщо б довелося б ще раз починати все спочатку, то пішов би тією ж футбольною дорогою, але вже не повторював би деяких помилок...»
Тож ветерани, гравці і тренери нинішніх «Карпат», а також багаточисельна армія вболівальників «зелено-білих» разом з керівництвом та всім колективом ФК «Карпати» вітають Юрія Федоровича з уродинами і щиро бажають йому міцного здоров’я, родинного затишку, матеріального достатку та усіляких гараздів.
ДОВІДКА
СУСЛА Юрій Федорович
• Народився 5-го лютого 1934 року в Перечині Закарпатської області. Вихованець закаратськоо футболу. Амплуа – воротар. Зріст – 184 см. Вага – 72 кг.
• Перший воротар і найстарший гравець в історії команди «Карпати». Кар’єра в «Карпатах»: 1963–1966 рр. Дебютував 21-го квітня 1963 року у матчі проти гомельського «Локомотива». Загалом зіграв у чемпіонатах СРСР в складі «зелено-білих» 72 матчі, пропустив 58 голів. Майстер спорту СРСР.
• Окрім «Карпат», грав за команди «Червона зірка» (Перечин), «Спартак» (Ужгород), ОБО (Львів), СКА (Львів), ЦСКА (Москва).
• Закінчив Львівський політехнічний інститут.
• Працював тренером воротарів «Карпат» у 1967–1972, 1977 рр. Володар Кубка СРСР 1969 року. Переможець союзної першої ліги 1970 року.
• З 1979 року і до виходу на пенсію працював тренером воротарів СДЮШОР «Карпати».
• Нині – пенсіонер. Мешкає у Львові.
Інформаційний центр ФК «Карпати», www.fckarpaty.lviv.ua