У Данилівці на Берегівщині підтвердили загибель на війні прикордонника Мирос...
В Ужгороді попрощалися з головним сержантом Володимиром Бирою (ФОТО)...
На Запорізькому напрямку поліг військовий із Берегова Сандука Болог (ФОТО)[/gree...
САП просить суд конфіскувати "необґрунтоване" майно начальника митного поста ...
Заступницею мера Ужгорода призначили ексначальницю податкової Марію Бадиду[/...
В Ужгороді попрощалися із 27-річним прикордонником Дмитром Павличем (ФОТО)...
У Данилівці на Берегівщині підтвердили загибель на війні прикордо...
Понеділок, 15 грудня 2025
Павло Ковач-молодший: "Я не можу бути нехудожником"
Редакція Bottega Magazine зустрілася з Павлом Ковачем-молодшим, одним з переможців конкурсу МУХі 2012, що б дізнатися про його враження після конкурсу, плани на майбутнє і життєву позицію. «Я не втікаю, тому мене не наздоженуть» – одне з життєвих кредо художника.
Що для Вас означає перемога у конкурсі МУХi?
Перемога – це, на мою думку, річ відносна. У моєму проекті "Баланс" людина знаходиться в безперервному пошуку рівноваги, часто у неї по черзі міняються білі та чорні смуги в житті, іноді важко утримувати той самий баланс. З цього випливає, що баланс представляє моє справжнє стан і розуміння, що насправді я не переміг, тому я не програю, я не біжу, тому мене не наздоженуть. У конкурсі МУХi мене відзначили, за що я і вдячний.
Чи розраховували Ви на перемогу, коли подавали заявку?
Як я вже згадав у відповіді на перше питання, "я не біжу, тому мене не наздоженуть"... Іншими словами, перемога не була самоціллю подачі робіт на конкурс. Для перемоги потрібен суперник, а я, швидше, суперник сам в собі.
Чи відкрили Ви щось нове і цікаве для себе під час підготовки та реалізації конкурсу?
Перш за все – простір. У моїх роботах простір є надзвичайно важливим. Так і в цьому році, коли, фактично, готувався один проект, але, прийшовши в галерею, я відчув, що для даного простору потрібно зовсім інше, простір завжди диктує нам свої правила, тому краще не йти йому наперекір, а просто задіяти його.
Як Вам працювалося з куратором конкурсу Мариною Щербенко?
Я був приємно здивований співпрацею з куратором. Маючи за спиною хоч і невеликий досвід створення експозицій, а також організації власних і участі в спільних виставках, я розумів, що це непересічна, складна робота. Постійна комунікація з художниками, кожен з яких є особистістю і має свої особисті преференції, вимагає делікатності і терпіння.
Які роботи номінантів сподобалися, може навіть надихнули?
Мені сподобалися самі художники, спілкування та спостереження за ними... Певною мірою, все, що мене оточує, є моїм вчителем. За що я їм і вдячний
Витратили/на що плануєте витратити отриману премію?
На реалізацію нових проектів, а їх достатньо.
Чи стежите ви за розвитком українського мистецтва, який останній проект Вам запам'ятався?
Якщо говорити про імена, то, швидше за все, посмертна виставка Гнилицького, проекти Сільваші, ну ще були хороші виставки і у нас в detenpyla-gallery.
Які основні тенденції в сучасному мистецтві Ви б виділили?
Світове мистецтво сьогодні розвивається у двох основних напрямках. Хтось прагне до слави і визнання і це для них самоціль. Інших навпаки – цікавить вивчення самого себе, пізнання свого я. Тенденційність того чи іншого підходу, на жаль, часто пропорційно залежить від кількості вкладених фінансів і потреб "законотворців" мистецького ринку. Попит народжує пропозицію, а останнє, в свою чергу, перетворюється в коротку, або довготривалу тенденцію.
Чому Ви вирішили стати художником?
Я не можу бути НЕхудожником. Це мій шлях, моя карма, можна називати це як хочете. Невиліковна хвороба в моєму випадку передається з покоління в покоління.
Як проходить Ваш звичайний день?
Як на мене – у художника немає звичайних днів. Він знаходиться в нескінченному пошуку і рефлексіях на тему, яка в даний момент його більше цікавить.
Наприклад, я завжди намагаюся експериментувати: можу планувати їхати в Ужгород, вже бути на вокзалі, і, в підсумку, сісти в поїзд в іншому напрямку, спеціально. У таких випадках розбивається логічно побудована вісь і це дає ковток свіжого повітря для творчості. Або, наприклад, 10 днів нічого не їсти, теж не поганий варіант, тобто ставити себе на місце спостерігача за цим життям.
Скільки Вам потрібно грошей для щастя, на що б їх витратили?
Гроші – це не щастя... Їх стільки, скільки в даний момент мені потрібно.
Яка Ваша найзаповітніша мрія?
Я не мрію, я хочу знати. Мрія – це не щось "десь там", вона тут, навколо тебе, важливо тільки побачити.
Які Ваші плани на найближче майбутнє?
Є багато роботи з "Відкритої групою" та з вище згаданою нашої галереєю. Звичайно ж персональні проекти, яких дуже і дуже багато.
12 січня 2013р.
Ділитись
На головну
Версія для друку
ПереслатиДодати коментар
Коментарі
влад до Копчі 09.12.2019 / 15:46:06
...який митець - такі й твори!
vlad.gabda. 15.01.2013 / 17:24:17
csudesnaja ideja,prekrasnoe i prostoe ispolnenie.zelau daljnejsih uspehov.
мишанич в. 14.01.2013 / 10:19:14
Цікаий молодий чоловік, художник...цікаве інтерв’ю. Даються взнаки гени батька.
Копча 12.01.2013 / 23:15:26
Прочитав статтю і розумів, що власне я також художник. Вчора на Красії ганяв на лижах і так мене приперло що прийшлося "відійти у кущі" Так от, у нескінченному пошуку і рефлексіях на тему як би не відморозити тут дупу вдалося створити мистецький шедевр. На жаль у галерею відвезти не було на чому але бажаючі можуть ознайомитися з ним біля 5-ї опори.
Схожі публікації
Завантаження публікацій...
НОВИНИ: Культура
» Всі новини
© 2003-2025 Закарпаття онлайн Beta