Плюси та мінуси видобутку сланцевого газу на Закарпатті

Власник компанії «Тисагаз» Михайло Афендиков днями поділився своїми масштабними планами з виданням Forbes.ua. Зокрема про те, що на буріння і геологорозвідку його кампанія планує направити у найближчі півтори року близько $ 20 млн. Це означає, що на Закарпатті вже у 2013 році видобуток газу піде повним ходом.

Новина з одного боку добра, з іншого – досить сумнівна. Адже область від видобутку «блакитного палива» з власних надр практично нічого не отримає, хіба ще одну серйозну загрозу для забруднення навколишнього середовища. 

Михайло Афендиков – один з власників компанії CubEnergy, якій належить 30% «КУБ-Газа» і 100% «Тисагазу».  Ці компанії володіють ліцензіями на розробку родовищ на сході та заході України.

Один з активів Афендикова – «Тисагаз» – у минулому році добув всього 3,3 млн куб.  м газу, тоді як кілька років тому ці показники були в чотири рази вище.  Незважаючи на це Михайло Афендиков з партнерами придбав цю компанію за $ 17 млн у ЗАТ «Концерн Надра».

«Для мене це можливість розширити бізнес, – каже він. – Родовища компанії – Русько-Комарівське, Станівське, Королівське і Ужгородське – знаходяться в Західній Україні.  Досвід, який був отриманий на Сході при розробці ліцензій «КУБ-Газа», говорить про те, що у «Тисагазу» є можливість для збільшення видобутку.  Вона може вирости до 50 млн куб.  м в рік від поточного рівня».

За словами Михайла Афендикова його кампанія планує збільшити видобуток більш ніж у 10 разів: «На буріння і геологорозвідку буде направлено $ 20 млн протягом наступних півтора років.  Поки у компанії дві продуктивні свердловини на Російсько-Комарівському родовищі, які дають приблизно 14 тис. куб.  м газу на добу». 

Закарпатське село Руські Комарівці відоме перш за все своїми газовими родовищами, які були розвідані у 1982 році на околицях села. Загалом, згідно з Державним балансом запасів корисних копалин в Закарпатській області в області розвідано 4 родовища газу. При чому, видобування природного газу проводиться нині лише на двох родовищах: Солотвинському та Русько-Комарівському родовищі.  Останнє є найбільшим за запасами «блакитного палива» у Мукачівській западині – геологи твердять, що містить не менше 2 млрд. кубометрів.

Ліцензії на видобуток трьох газових родовищ на Ужгородщині належали ЗАТ «Тисагаз», але на початку цього року вітчизняна компанія підписала угоду про наміри передати свої права фірмі 3P International Energy Corp. Угода «потягнула» аж на 17 млн. доларів!

«Тисагаз» видобувала до 28 тисяч кубометрів газу на добу. Закордонні експерти обстежили родовища і зробили висновок – цей показник можна збільшити у 15 разів! Інвестори планували вкласти у справу ще 7 млн. доларів і розпочати буріння нових свердловин вже на початку 2012 року.

«Ми змогли на 40% збільшити видобуток на одній з цих свердловин за рахунок капітального ремонту, який провели в першому кварталі, – каже Михайло Афендиков. – Зараз продовжуємо облаштовувати родовище – хочемо поставити компресори, щоб змінити тиск у пласті і тим самим наростити вихід газу зі свердловин.  Плануємо запустити власну установку по зневодненню газу, тому що наш продукт потрібно привести до вимог стандартів перед подачею в газотранспортну систему.  Щоб потрапити в загальну «трубу», нам доводиться свій ресурс змішувати з іншими постачальниками і оплачувати цю послугу.  Коли з'явиться своя установка, проблема буде вирішена».

«На наступний рік був розроблений агресивний робочий план для «Тісагаза»: повинні пробурити дев'ять нових свердловин і провести 3D сейсморозвідку на 112 кв.  км», – зазначає Афендиков.

За висновком геологів-фахівців- закарпатський газ (переважно метан) відноситься до категорії «сланцевих», тобто залягає на незначній глибині. Однак для стабільного видобутку потрібно весь час пробурювати нові свердловини і охоплювати досить значні площі. Плюс до того, як стверджують фахівці, при видобутку використовують гідроудар води та хімічні реактиви. Тому екологічний аспект дуже важливий – можуть суттєво постраждати поверхневі води, а значить і колодязі з питною водою.

Нині саме сланцевий газ з успіхом видобувають у США, а до 2020 року американці навіть готові експортувати його у інші країни. Також розвідують подібні поклади у Європі, Китаї, Австралії. За ціною він буде набагато нижче російського газу, і, наприклад, Швеція має на меті забезпечити себе за його рахунок газом на найближче десятиріччя. Однак екологічний аспект не дає видобувати сланцевий газ у Європі та Америці там, де знаходяться населені пункти, оскільки – це небезпечно.  

На жаль, від видобутку газу на території Закарпаття самі закарпатці практично нічого не отримують. Навіть у тих самих Руських Комарівцях, незважаючи на газ «під ногами», мешканці села отримали свій власний «блакитний вогник» лише у 2004-2005 роках. При чому газифікацію будинків жителі села провели за власні кошти. До того ж селяни у цьому районі скаржаться на поступове зникнення питної води з колодязів. Хоча влада та екологи стверджують, що це не пов’язано з видобутком газу.

Але Михайло Афендиков каже, що для його компанії «сланцевий газ не стоїть на першому місці, більш важливо наростити видобуток традиційних вуглеводнів».

«Якщо ми і будемо займатися розвитком видобутку нетрадиційного газу, то це може відбутися в дуже віддаленій перспективі.  Хоча в нашій команді є фахівці зі значним досвідом з розробки таких родовищ у США, де видобутком сланцевого газу займається багато гравців», – каже він.

Бізнесмен також вважає, що «в Україні досить невеликих газових родовищ, і їх розвиток має бути важливою частиною зниження залежності країни від імпорту енергоносіїв».  Тому в майбутньому роль малих родовищ природного газу за його прогнозами буде тільки збільшуватися. Для цього необхідно запозичувати сучасні технології.

«Для правильного розвитку нафтогазового бізнесу в Україні потрібні час, терпіння і капітал.  На мій погляд, реалізація моделі видобувної галузі США, коли купується земля, проводиться сейсморозвідка, буряться свердловини і компанія сподівається, що буде економічно відбувся проект, який можна розвивати далі, – для України кращий спосіб гарантувати успіх у розвитку нафтогазової галузі».

Варто нагадати у цьому контексті, що до 1977 року наша держава не лише цілком забезпечувала свої власні потреби в газі, а й була його експортером. При чому залюбки купували наше «блакитне паливо» майже всі сусіди – Білорусь, Литва, Латвія, Молдова, Чехословаччина і навіть Росія! Але часи змінюються. Нині з найбільшого експортера Україна перетворила на найбільшого споживача газу в Європі, а власне видобування щороку зменшується. Нині видобуток власного газу стабілізувався на рівні 18-20 млрд.м3 на рік, приблизно таким і залишається. А ось споживання щороку зростає і становить 60-70 млрд. м3 на рік. Тобто  самозабезпечення України газом на сьогодні становить всього 30 %. Решта задовольняється імпортом.

Однак чи варто «агресивно» розробляти газові родовища саме на Закарпатті? Нагадаємо, що Руські Комарівці знаходяться всього за 15 км від Ужгорода. Чи готові до такого сусідства закарпатці?

Насправді видобуток сланцевого газу в Україні робить примарну спробу незалежності від потреби у російському газі. А село, яке знаходиться практично на найбільшому на Закарпатті газовому родовищі  немає жодних пільгових умов. Селяни просто спостерігають як їхні землі спустошують, а  екологічна ситуація щороку погіршується...

Тим паче тут зараз багато надій покладається на термальні води – як різновид екотуризму. Неподалік вже розташовані відомі термальні комплекси («ТермалСтар»). Ця підземна вода також може зникнути через масований видобуток газу. Нині у самих Комарівцях колодязі для питної води мають 6-7 метрів, у Глибокому – до 18. Подеколи люди скаржаться на неприємний запах…

Інвесторів зазвичай не надто цікавить як живеться простим мешканцям у навколишніх селах. Вони зацікавлені лише у тому як повернути вкладені чималі кошти із значним прибутком.

Дуже хотілося б з цього приводу почути думку як закарпатських геологів-фахівців, так і обласного керівництва.

Теги: сланцевий газ

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати