“Світ Добра” Світлани Кедик презентували в Іршаві

Акція авідбуласч за сприяння одного  із натхненників та засновників серії “Трава Парнасу”, що видається  у мукачівському видавництві “Карпатська вежа”  під опікою письменника Мирослава Дочинця, поета Василя Кузана.

У читальному залі районної бібліотеки зібралися прихильники поезії, читачі, митці, люди, чия душа здатна співзвучно до авторки підняти “свій погляд до неба”.

Пан Василь Кузан красномовно представив сусідку по Парнасу: крім усього, слухачі дізналися − Світлана Кедик молода жінка, чий поетичний талант − себто твори − йому,  при виданні книги, майже не доводилося огранювати. Її поезія, римована, чи в прозі, не потребувала  вправного  пера  майстра, настільки вона постала перед видавцями витонченою, пластичною і гармонійною.

Вірші молодої виноградівчанки образно багаті, ніжно чуттєві, інколи провокативно еротичні. При цьому завжди щирі. Вони не пафосні, не солодкуваті, але від асоціацій, від викликаних емоцій душа читача чи слухача стає томною.

Відгукуючись на  вібрацію струн тієї “скрипки, на яких виводить  мелодію Бог”, що передається через кохання Світлани Кедик, мимоволі починаєш забувати, що все це багатство − єдиному, нехай і не тобі, але коханому − чоловікові.

Якщо у кожного поета є муза, що надихає, то мабуть, і у поетки є ті копачі криниць, що віднаходять джерела чистоти почуттів, любові і самопожертви у коханні. І що з того, що вони прості смертні, а в реальному житті Світлана − бухгалтер. Можливо, що саме у цій збірці Кредит Жінки з Дебетом Чоловіка, чи навпаки, зійшовся у Гармонію. Гармонію, ім’я якій Поезія.

У читальному залі сиділи дорослі, а над ними бриніла “Сльозою сполохана рима…”, що пробудилась у серці молодої жінки, дружини, яку  читали , нехай  невміло  і несміло, зате щиро десятикласнці із Іршавської загальноосвітньої школи №2 Оксана Рацин, Іванна Марко, Катерина Дьякова та Яна Дорогій, підготовлені вчителькою рідної мови і літератури Наталією Кузьма.

А ще аудиторія чимало дізналася про Світлану Кедик зі слів її колеги-подруги художниці і поетеси Валентини Костьо.

Якщо вже мова про мисткиню, то варто зауважити акцент на художньому оформленні збірки. Темний, чорний колір обкладинки ніби помережаний світлом далеких зірок, який складається  у доленосний зодіакальний знак, де у злеті Він рветься у безодню неба і вириває Її від магнетизму земної любові до висоти Поезії.

Отакий він, прозовий переказ збірки “Світ Добра” Світлани Кедик у перекладі

Михайла Ісака

***

Р.S. На останній сторінці обкладинки такими же світлими зорями-нотами вірш “Світ Добра” покладено на музику  і вже звучить як гімн любові.

Теги: Кедик, Світ Добра, вірші

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати