Коли пан Михайло зупинив авто і підійшов трохи ближче до птаха, щоб краще роздивитись травму, він навіть не намагався тікати – настільки був знесилений. Чоловік зателефонував Вірі Романовій із зоозахисної організації «Допоможи Другу» і разом з нею впіймав лелеку.
У ветлікарні, куди привезли тварину, виявилось, що крило зламане у двох місцях, та птах занадто виснажений для операції, тому його довелось ще три дні виходжувати, поки лелека не почав сам їсти. Спочатку йшла мова про ампутацію крила, оскільки травма була складною і давньою, та тоді лелека втратив би баланс і додатковий обігрів узимку, та й адаптуватися до такого каліцтва було б надзвичайно важко. Лікар пробував підв’язувати хвору кінцівку, і було зрозуміло, що з крилом, нехай і зламаним, птахові набагато зручніше. Навіть у результаті складної операції повністю відновити його функціональність та форму не вдалося.
Постало питання, як тепер знайти лелеці дім, адже літати він більше не зможе, а взимку сам міг би замерзнути. Віра Романова зателефонувала Мальвіні Мересій, у котрої в дворі був курник. Вона погодилася взяти птаху до себе. Мальвіна сміється, що це був подарунок татові на день народження – адже Айку (так почали величати лелеку) привезли саме в цей день. Як виявилось пізніше, послід лелеки токсичний, адже роз’їдав дерево та пластик, тому тримати його потрібно у приміщенні з міцною підлогою. Оскільки лелека – птах доволі охайний, Айку переселили на ніч у котельню, а вдень випускали погуляти по дворі й городі.
Незважаючи на зламане крило, лелеці живеться доволі непогано.
Детальніше про життя лелеки у закарпатській родині можна прочитати у статті Вероніки Брудки на порталі Зелене Закарпаття.