Основу експозиції становлять світлини, створені під час таємного стеження за об’єктами оперативних розробок управління зовнішнього спостереження політичної поліції колишньої Чехословацької республіки. Фотографії розбавлені текстами Яна В. Вітвара “Апарат в руках хворого апарату”, Анни Павликової “Діяльність Управління стеження” та Павела Жачека “Організація Управління зовнішнього стеження”.
Виставка висвітлює діяльність таємної поліції Чехословаччини ("СтБ"). До компетенції співробітників управління зовнішнього спостереження належало не лише ведення спостереження, а й зйомка та обробка фотографічної документації окремих операцій. Із часом ці світлини стали винятковим документальним матеріалом історії, що найбільш достовірно відобразив дійсність Чехословаччини 1970-1980-х років, населення якої постійно перебувало під наглядом політичної поліції.
Фотографії, здебільшого, створювалися так, що їхній автор не мав ніякої уяви, що саме лишиться на світлині. Автор не прикладав апарат до ока, яким вибрав би межу сцени, яким би компонував увесь кадр. Фотографічний апарат, зазвичай, був схований під пальтом, у валізці, або в торбині, а на спускову кнопку натискав у моменті, коли приблизно відчував, що об’єкт (як чехословацькі кадебісти називали людей, за котрими вони стежили) потрапляє перед прихований об’єктив.
Таким чином, зазначає Ян В. Вітвер на негативах лишилась безліч деталей нормалізаційної Праги, які залишилися би поза увагою авторів при контрольованому, свідомому фотографуванні. Бачимо Прагу в будівельному риштуванні та з облупленими фасадами, з двотактовими автомобілями, місто без літніх ресторанів та реклам, місто сіре, темне, з порожніми вулицями, на перший погляд ніби мертве. Обличчя в людей, яких випадково було сфотографовано при стеженні за іншими особами, похмурі, неначе залякані.
У відповідному відділі Архіву справ держбезпеки залишилося 7693 зшитків, серед яких є від тисячі до десятків тисяч фотографій та негативів, отриманих під час різних акцій. Ці фотографії являють собою не лише німе свідоцтво про нівельоване середовище тоталітарного суспільства, “об’єктів” стеження, порушування їхніх особистих прав, але також виразне свідоцтво про їхніх анонімних авторів.
Це вже четверта виставка в Україні (інші проходили у Донецьку, Києві, Львові), яка має служити потужним імпульсом оздоровлення посттоталітарного суспільства та прагнення встановити світові стандарти демократії.
Оксана Чужа. Фото автора