З часу того «прапорового» конфлікту у виноградівському супермаркеті «Гранд» пройшло більше місяця. Правоохоронці обіцяли надіслати рішення по цій справі журналістові Максиму Молнару поштою. Однак, хоча постанова про відмову в порушенні кримінальної справи датована 1 вересням 2012 року, у своїй поштовій скриньці кореспондент тижневика «Чорна Гора» і власкор Закарпаття онлайн так і не знайшов. Тому сам звернувся у чергову частину, звідки його направили до дільничного міліціонера, майора міліції Андрія Гомади.
«Гомада довго шукав у папці копію постанови, проте знайти її так і не зміг, – розповідає Максим Молнар. – Тоді згадав, що документ мав би зберігатись у комп’ютері. Він пояснив: «Один екземпляр з підписами був надісланий вам поштою, а інший зберігається в архіві». Оскільки це була субота і міліцейський архів не працював, то мені довелося задовільнитися постановою без підписів. Цікаво, що свій підпис майор Гомада міг все ж поставити, проте не зробив цього. Виникає питання, чи постанова з підписами взагалі існує. Мені вона поштою не надішла, у папці Гомади її теж не виявилося. Можливо, міліціонери просто вирішили «замнути» цю справу…»
«Зокрема, міліціонери пишуть, що охоронці супермаркету ЗАПРОСИЛИ мене до службового приміщення, де ЗАПРОПОНУВАЛИ стерти зроблені фотографії, – каже М.Молнар. – Тому варто нагадати, як все було насправді. Охоронець супермаркету «Гранд», побачивши, що я фотографую фасад будівлі, схопив мене за руку і наказав віддати йому фотоапарат, бо інакше він його розіб’є. Коли він відвів в мене в службове приміщення, то звісно ж уже удвох почали вимагати (а не «запропонували» ), щоб я стер з фотоапарату ВСІ світлини, а не тільки «зроблені». Ці вимоги супроводжувалися численними погрозами в мою сторону. Охоронець наголосив: «Витирай все, що є на фотоапараті». Коли міліціонери роблять посилання на моє пояснення, то навмисно уникають того факту, що охоронець силою відібрав у мене фотоапарат. Читати витяги з пояснень охоронців супермаркету взагалі кумедно».
Все вище написане М.Молнар сказав і майору Гомаді, після того як він вручив йому непідписану постанову: «Дільничний міліціонер сказав, що як людина він мене розуміє. І додав: «Я навіть можу припускати, що дещо з того, що ви кажете, справді могло мати місце, проте в нас немає доказів. Всі працівники супермаркету кажуть, що такого не було. От якби ви мали, наприклад, тілесні ушкодження, то ми б видали вам направлення на експертизу. Це було б доказом». Ймовірно, наступного разу журналістові варто поводитися з охоронцями так, щоб йому, принаймні, зламали руку. А ще краще – встромили в спину ножа. Може, тоді доказів було б достатньо …
«Стосовно доказів. Питаю Гомаду: чи була зроблена міліціонерами виїмка відеозаписів, адже в супермаркеті по всій території камери розміщені. Гомада пояснив, що для виїмки відеоархіву потрібне рішення суду, воно надається тільки у разі порушення кримінальної справи, а кримінальну справу, як ви вже зрозуміли, порушити не вийшло, бо немає доказів. Замкнуте коло.
Був смішний момент. Коли вже йшов, то Гомада на прощання сказав: «Ми діємо в рамках закону. Розумійте, якщо немає доказів, то й справу неможливо порушити». Якось, «на автоматі» я сказав: «Я вас розумію, ви ж залежні». А Гомада, певно теж за інерцією, погодився, сказавши «так», – розповідає Максим Молнар.
«Мене найбільше засмучує не відмова в порушенні кримінальної справи і навіть не відповідь на мою заяву Івана Бушка, де він, роблячи дурнів з усіх виноградівців, каже, що супермаркет «Гранд» йому не належить, – каже на завершення молодий журналіст. – Найбільше засмучує, ба навіть лякає те, що охоронець на прізвисько Кабан далі продовжує працювати в супермаркеті. Це ставить хрест на репутації нашої міліції, хоча «нашою» її називати дуже важко».
