Тектонічний розлом, який ділить Закарпаття навпіл, безперестанку розширюється

Василь Ігнатишин

Умовно Закарпаття поділено на три сейсмічні зони, ділянки, де землетруси відбуваються найчастіше: Мукачево–Свалява (зона А) і Тячів-Сігет (зона В). Є ще невелика зона епіцентрів сейсмічної активності – зона С –  у межах північної Румунії. Зона невелика, тому її часто відносять до Тячів-Сігетської території.

За роки спостережень вчені помітили цікаву тенденцію: коли сейсмічна активність спостерігається на території Мукачево-Свалява, то на Тячів-Сігетській зоні таких процесів нема.

– Тобто землетруси на Закарпатті відбуваються почергово?

– Так! Якщо, скажімо, «трусить» Мукачево, то жителі Солотвина можуть в цей час «спати спокійно»... Принаймні за нашими спостереженнями.

– Тема вашої наукової дисертації присвячена Оашському розлому. Розкажіть про нього детальніше.

– Це тектонічний шов, який розділяє зони А і В. У кожної із цих зон свій особливий склад кори, окрема сейсмічна активність. А територія на якій знаходиться Оашський тектонічний шов, має в свою чергу свої окремі властивості, характеристики...

Сама ширина розлому в середньому кілька кілометрів. Зазвичай гіпоцентри закарпатських землетрусів прив’язані саме до цього розлому.

– Які властивості Оашського тектонічного шва?

– Наші прилади показують, що він постійно розширюється і одночасно опускається. Принаймні протягом останніх тринадцяти років. Швидкість розширення дуже мала, але сам процес постійний.

– Що це означає для жителя, який живе на території розлому?

– Нічого, звичайна людина не зможе відчути цих процесів. Їх фіксують тільки точні прилади.

– Як обиралися сейсмічні станції? Чому сейсмостанція була встановлена саме у Троснику, а не де інде?

– Після землетрусу у 1965 році радянська влада серйозно взялася за дослідження сейсмічної активності Закарпаття. Для цьог оуся Закарпатська область умовно була поділена на тридцятикілометрові ділянки. По периметру кожної з них встановлювали сейсмостанцію. Відповідно одна з таких припала на територію нашого села. Це була необхідність, а не випадковий вибір. Подібні станції є в Ужгороді, Мукачеві, Нижньому Селищі, Королеві...

– Які прилади допомагають важливі у роботі?

– 13 років тому я власноруч встановлював деформограф у штольні Королівської сейсмостанції. Цей прилад дає найважливіші показники. Він фіксує хвилі, які характеризують  земну кору.

– Кажуть, що останнім часом сейсмічна активність Землі значно зросла...

– Я б не робив таких висновків. На Землі кожного року обов’язково буде реєструватися хоча б один масштабний землетрус. Так влаштована Земля, енергія, яка накопичується всередині планети обов’язково має вийти назовні, що в свою чергу провокує природні катаклізми. На цьому полюбляють маніпулювати так звані «провидці» або ж «екстрасенси», які постійно пророкують про стихійні лиха, катастрофи... Це все одно, що сказати: завтра зійде сонце, тут неможливо помилитися.

Василь Ігнатишин

– Сьогодні стає популярною напівнаукова версія щодо природи потужних землетрусів: буцімто масштабні катастрофи можуть бути сплановані військовими, наприклад за допомогою впливу на магнітне поле Землі. Чи є в цієї версії наукове підгрунтя?

– Для людини немає нічого неможливого. Поняття техногенних землетрусів не нове, людина уже тепер може спровокувати сейсмічну активність підземними атомними вибухами.

Але для того, щоб діяти на магнітне поле Землі потрібні потужні і новаторські технології. Особисто я не думаю, що людство наблизилося до подібних технічних відкриттів. Сьогодні говорити про подібні експерименти  це все одно що обговорювати наукову фантастику.

– Прилади на вашій сейсмостанції можуть зафіксувати землетрус у будь-якій точці планети?

– Якщо він потужний, такий, що відбувається на  відстані 10-15 тисяч  км   то так. Наприклад потужні хвилі від землетрусу поблизу Суматрі у 2004 році були зафіксовані і нашими приладами.

– Чи можуть використовувати ваші спостереження військові, наприклад, щоб визначити чи не було атомних вибухів.

– Зараз наші прилади не можуть дати таких даних. В часи радянського союзу на цій території було пробурену півкілометрову свердловину, спеціально для того, щоб слідкувати за військовими випробовуваннями на пограниччі. На жаль, сьогодні прилад не працює.

Василь Ігнатишин біля колишнього військового об'єкту

– Чи наблизилися вчені до прогнозування землетрусів?

– Моя наукова дисертація якраз присвячена методам прогнозування сейсмічної активності, зокрема у зоні Оашського розлому. За десятки років спостережень мені вдалося побачити, що сейсмічна активність спостерігається після паводків та після «затишшя» у деформаційних процесах досліджуваного регіону.. Але спрогнозувати локальний землетрус для вчених досі є неможливим.

– Чи загрожує Закарпаттю загрожує масштабний землетрус?

– Усі землетруси, які спостерігалися на Закарпатті, проходили на глибині не більше дванадцяти кілометрів. Це дуже мала глибина. «Найлегші» землетруси фіксуються на відстані 70 км під землею. Звичайно, спрогнозувати локальний землетрус практично неможливо, але поки що спостереження втішні – землетруси на Закарпатті коливаються в межах до шести балів. Зокрема цього, 2012-го року, не було зареєстровано ще жодного землетрусу.

P.S. До речі переживати закарпатцям про загрозу від екологічних та природніх катаклізмів залишилось недовго. Учні Василя Ігнатишана, Василь Качур, Андріана Вашкеба, Жовчак Ангеліна, Еріка Леврінц, Турок Беата, Валентин Федак, Ярема Аліна, Вароді Еріка, Корпош Олена продовжують справу свого учителя – вони є неодноразовими лауреатами та переможцями всеукраїнських та обласних олімпіад, конкурсів МАЛІЖ, наукових змагань з фізики, біології, екології. Численні екологічні проекти розроблені вченими-початківцями уже зараз мають значну наукову та практичну цінність.

Найкращий учень – Василь Качур

Теги: землетрус, тектонічний, сейсмічний

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати