Закарпатські експерти висловили своє ставлення до закону про наклеп

Своє обурення з приводу ухвалення навіть у першому читанні відповідного законопроекту вже висловили не тільки представники українських медіа, але і закордонні колеги. Журналістська спільнота упевнена: закон і криміналізація відповідальності за наклеп активізують процес згортання свободи слова в країні, обмежить свободу незалежних ЗМІ і стане ще одним регресивним кроком. 

Закарпаття онлайн вирішило поцікавитись думкою крайових спеціалістів стосовно закону про наклеп, про ставлення до відповідної ініціативи і чим може «відгукнутись» прийняття цього закону на місцевому рівні.

Сергій Федака, політолог, доктор історичних наук, письменник, журналіст: 

Закон про наклеп можна буде застосовувати для залякування журналістів, використовувати як «дубинку»

– Закон про наклепи приймається, так скажемо, «на злобу дня», під виборчу кампанію, яка вже є дуже брудною, із використанням брудних політичних технологій. І, мабуть, після 28 жовтня також буде дуже напружений тиждень, коли оскаржуватимуть ся результати виборів і з’являтимуться журналістські матеріали. Так от для того, аби «збити хвилю», мати можливість маніпулювати журналістами, залякувати їх цим законом, депутати його і проголосували.

Думаю, що до виборів, до 28 жовтня закон ухвалять в цілому. Однак, не думаю, що у майбутньому він матиме якесь серйозне життя і застосування. Мені здається, що через пару місяців про нього взагалі забудуть. Наприклад, ще з радянських часів існував закон про покарання за доведення до самогубства. Але він, здається, так жодного разу і не застосовувався – такі факти практично неможливо довести. Так і з законом про наклеп: дуже важко буде довести, що журналіст завідомо знав, що інформація неправдива і свідомо навмисно її поширював… Там є такі нюанси, що хороший адвокат завжди журналіста захистить. Але от залякувати законом, використовувати його як «дубинку» можна.  

Ярослав Галас, власний кореспондент газет “Факти” та “Дзеркало тижня”:

Закон про наклеп – ще один спосіб тиску й залякування неугодних ЗМІ

– Оскільки ЗМІ – єдина з гілок влади, яка не до кінця підконтрольна державним чиновникам, висновок один: закон про наклеп відображає бажання закрити громадянам доступ до альтернативної офіційній інформації щодо висвітлення дій влади. У випадку вступу закону в силу журналісти остерігатимуться критикувати чиновників, а редакційні юристи зніматимуть у матеріалах усі гострі кути (тому що «чутливі» до побажань влади українські суди запросто можуть підвести під поняття “наклеп” і гостру критику). Таким чином, ЗМІ втратять одну з головних своїх функцій – бути сторожовими псами демократії. Це ще один крок до тоталітаризму.

З іншого боку, законопроект знову акцентує увагу на відповідальності журналіста, яка особливо актуальна у виборчий період, коли ЗМІ масово публікують явно замовні й брудні матеріали. І цю відповідальність ніхто не скасовував. Але, по-перше, держчиновники завжди можуть спростувати подібні речі через лояльні ЗМІ. А, по-друге, діюче законодавство дає їм можливість звернутися до суду, домогтися опублікування спростування й виплати компенсації за моральну (матеріальну) шкоду. Це ж саме можуть зробити й інші люди, котрі постраждали від недобросовісної роботи журналістів. Тому кримінальна відповідальність із позбавленням волі – явно неадекватне покарання, яке можна сприйняти лише як спосіб тиску й залякування неугодних ЗМІ.

Петро Гойс, головний редактор газети «РІО»:

Якщо законопроект про криміналізацію статті про наклеп затвердять офіційно, чиновники почнуть кримінальне переслідування журналістів

– Повернення до кримінальної відповідальності за наклеп – явище ганебне та антидемократичне. Свого часу в кримінальному кодексі України вже існувала 125 стаття, яка передбачала покарання за наклеп. Саме за цією статтею було свого часу порушено справу і проти мене. Чиновник, як посадова особа, взагалі не має права подавати до суду за образу честі чи ділової репутації, тому що має можливість спростувати інформацію в ЗМІ. Однак у нас практика доводить, що чиновники часто судяться із пресою, і наразі, якщо законопроект про криміналізацію статті про наклеп затвердять офіційно, то чиновники почнуть кримінальне переслідування журналістів. 

Сподіваюся, що стаття про наклеп таки не буде криміналізованою і влада не мавпуватиме в цьому питанні Росію, а орієнтуватиметься на Захід. Думаю, всі українські журналісти консолідуються проти того, щоб за наклеп вводили кримінальне переслідування. 

Алла Хаятова, журналіст:

Владі не варто сваритись з журналістами, це завжди виллється у негатив для них самих

– У кожному разі, журналісти і самі мають розуміти, що свобода слова передбачає власне і відповідальність за нього. Говорити правду, подавати зважені думки, завжди надавати слово й іншій стороні – це звичайні правила професійного журналіста. Що ж до закону про наклеп і криміналізацію відповідальності, то цілком, як на мене, очевидно, що це – спроба взяти журналістів під контроль, фактично припнути їм язика. Тим більше, що це робиться прямо напередодні виборів. Відтак, це абсолютно негативне явище, не в такий спобіг слід взаємодіяти владі, політикам і журналістам. Зараз, як відомо, вже спостерігається досить активний рух спротиву у журналістському середовищі прийняттю цього закону, утім, чи дасть це результат? Власне кажучи, якби у нас була «здорова» держава і «здорова» політика, то громадський спротив мав би бути взятий до уваги. Але, як не прикро, ми маємо за взірець закон про мови: попри величезний спротив як журналістів, громадськості, загалом народу, він все ж таки був прийнятий. І це не додає оптимізму. Вважаю, що владі не варто сваритись з журналістами – як на всеукраїнському, так і на регіональному, ба навіть містечковому рівні. Це завжди виллється у негатив для них самих. Закручування гайок говорить про слабкість політичних сил і невпевненість у їх своїх позиціях. Так, журналісти мають нести відповідальність за свої слова, але не в такий спосіб. І ми ж розуміємо, що такі законопроекти висуваються не тому, що йдеться про правду…

Стефан Решко, адвокат:

 Закон про наклеп – пряме   обмеження конституційних прав та свобод  кожної людини

 –  Такі зміни в законодавстві це пряме обмеження конституційних прав та свобод  кожної людини, а ст. 22 Конституції України це заборонено. Обмеження вільно висловлювати думку суперечить і міжнародним стандартам: згадайте зміст Всесвітньої декларації прав людини ООН або Евпропейської конвенції з прав людини.  А більш жахаючим є те, що це є кроком у минуле, назад на 50 років: саме з редакцією Кримінального кодексу УСРС 1960 року зі збігом на 90 відсотків пройшов у першому читанні зміст статті про «наклеп». 

Що є наклепом? – Завідомо неправдиві, умисні звинувачення людини, що порочать її честь та гідність. Грань між заздалегідь відомим та припущенням дуже умовна, а це означає неминучі зловживання. Водночас, різниця між кримінальною та цивільною відповідальностями велика. На мій погляд, діючих норм для притягнення до відповідальності наклепників або «нечесних» журналістів достатньо сповна, тут є стала, сформована судова практика, все працює. 

Очевидним є, що запропонований законопроект б’є і по журналістам. Ніхто не буде заперечувати, що журналістика – це четверта гілка влади. Тому бажання «стулити пельки» вільній журналістиці, в тому числі альтернативним політичним силам медіа із введенням жорстких санкцій є  нічим іншим, як спробою закрутити гайки та перекрити повітря вільному слову та незалежній думці. Саме перед виборами до парламенту.

В країні є набагато більш важливі економічних та соціальних питання, нам необхідно думати, що робити з іміджем на міжнародній арені. А такі законопроекти однозначно недодають нам балів серед західних партнерів. З іншого боку, це веде до того, що партія влади скоро остаточно втратить свої позиції.

Теги: наклеп, законопроект, журналісти, свобода слова

20 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати