У резиденції Мукачівських єпископів демонстрували відреставровані шедеври Бокшая (ФОТО)

Післяобідньої пори владика Мілан показав усім запрошеним гостям та бажаючим побачити нещодавно відреставровані приміщення місця перебування духовенства. Огляд розпочався з найбільшої консисторійної зали, котра призначена для офіційних зустрічей та урочистих прийомів.

«Дякую всім, хто долучився до реставрації, та всім, хто прийняв запрошення й завітав на День відкритих дверей, аби подивитися, що вдалося врятувати після комуністичного лихоліття. Ви можете особисто пересвідчитися із фотографій, що розміщені на стендах, як забуті образи з небуття повернулися до буття», – говорить Преосвященний владика Мілан.

Для реставрації «забутих образів» запросили знавців із Львівської національної академії мистецтв, ректором якої є Андрій Андрійович Бокотей. До слова, пан Андрій народився у с. Брід Іршавського району та є сином священика. До кропіткої роботи долучилися також науковці, архітектори, меценати та люди, яким не байдужа доля духовної спадщини Закарпаття, зокрема, пан Андрій та пан Назар.

«Академія відповідально поставилася до такої можливості: взяти участь у реставрації залів. Через багатолітні нашарування, виконання відновлювальних робіт наштовхувалося на певні труднощі. Тому для реставрації було сформовано той колектив, який викликав довіру щодо професіоналізму, відповідального ставлення до своєї роботи. Велику вдячність висловлюю усім тим людям, які долучилися до реставраційних робіт. Також щирі слова подяки висловлюю ректору Львівської національної академії мистецтв пану Бокотею, який дав нам можливість долучитися до цієї безцінної справи. Зазначу, що для ректора та нашої Академії це відповідальний та важливий момент. Адже саме Львівська академія мистецтв удостоєна брати участь у відновлені закарпатського храму», – зауважує проректор Львівської національної академії мистецтв.

За словами владики Мілана, після 1949 року приміщення Мукачівських єпископів було передано під бібліотеку тодішньому Ужгородському державному університету. У найбільшій консисторійній залі знаходився читальний зал. Про настінний живопис Йосипа Бокшая, який був захований у залах під шарами побілки, ніхто не говорив, а більшість людей навіть і не підозрювали про приховані шедеври.

«Відкриття того, що залишилося під побілкою, розпочалося, коли приміщення було повернуто Мукачівській греко-католицькій єпархії. Фактично, це 2 роки тому», – розповідає Мілан Шашік.

І ось, через декілька місяців, побілені стіни, через які проглядалося частково авторське малярство, стали полем роботи для запрошених реставраторів.

«Я пам’ятаю той день, коли Владика нас запросив до кімнати, яка була повністю біла. Один її кутик був трішки обдертий шпателем майстра. Під білим покриттям проглядалося частково авторське малярство. Через декілька нанесених нашарувань, які ми поступово змушені були знімати, реставрація відбувалася доволі складно. Тільки останні три місяці робота тривала над відтворенням авторського живопису. Місцями він був втрачений. Ось так, крапочка за крапочкою, ми максимально намагалися врятувати весь живопис, зберігши його автентичність. Якщо б ми малювали суцільними лініями, то робота виглядала б площинно, гладко», – зауважує пан Андрій.

Краса живопису заворожує. Могутні колони, прикрашенні золотими елементами, впираються в небеса. А там, вгорі, літають ангели, прославляючи Марію Терезію, яка свого часу приклалася до того, щоб Мукачівська єпархія перенеслася з Мукачева до Ужгорода. Для цього імператриця подарувала їй пустуючу єзуїтську церкву та приміщення, яке стало резиденцією. Також Марія Терезія подарувала єпископу Андрію Бачинському дорогий церковний одяг, церковні предмети, серед яких і дороге обладнання для єпископського екіпажу. Урочисте освячення Хрестовоздвиженського соборного храму відбулося на день іменин цісарівни Марії Терезії 15 жовтня 1780 р. єпископом А. Бачинським, який з цього часу на постійно замешкав у своїй резиденції. Знаком вдячності та пам’яті про велику жінку Марію є її герб, що нині оновлено величає над середнім вікном зали, та її портрет в одній із відреставрованих кімнат. 

Крім усього цього мистецького шедевру, знаходяться тут старовинні двері, вікна. Вік останніх – близько 160 років. Двері оригінальні барокові. Мали вони й позолоту. До консисторійної зали повернута й столітня піч, яка була перенесена за радянських часів у сусідню кімнату. На її місці стояла більш сучасна радянська кахельна піч. Пан Назар із своєю командою доклав велике зусилля до того, щоб перенести керамічний витвір мистецтва на її рідне місце.

«Піч побудована ще австрійцями. Реставрувати її було дуже складно, адже нині в кераміці не використовуються ті технології, які в той час застосовували австрійці. Нижня частина – зроблена австрійцями, а верхня, напевно, була створена трішки пізніше. Нижня частина карнизу була, практично, знищена. Верхня частина – була злитою бронзою, яку нам не вдалося зняти. Тому частково піч потемніла. Але зараз, оновлена, вона є білосніжною», – розповідає пан Назар, який в подарунок приніс нещодавно виготовлену майстрами керамічну заглушку для печі, що є копією старої.

Щодо відреставрованої єпископської каплиці диякон Сергій зауважив, що значного пошкодження вона свого часу зазнала через прорив труби. Тоді гаряча вода залила її стіни. Однак нині каплицю вдалося відновити. Зараз вона освячена на честь св. апостола Петра. Вітраж із зображенням цього святого можна побачити на її вікні. А на стіні каплиці відтворено біблейський епізод передачі ключів Господом святому Петру.

«Багато символів можемо знайти в цій каплиці. Зокрема, рибу і хлібини та напис латинею: «Ісус Христо Божий Син Спаситель». Риба – у ранньому християнстві була прийнята як символ Христа, хлібини – це символ Святої Євхаристії. Бачимо на стелі також зображення 4 церков – 4 напрямків світу. Деревяні церкви – бойківський, лемківський, готичний та гуцульський стилі. Свого роду Йосип Бокшай так відобразив культурну та духовну спадщину нашої єпархії, нашого краю», – повідомляє диякон Сергій.

Наразі відновлювальні роботи ще тривають. Закінчено реставрацію найбільшої консисторійної зали, кімнати, яка буде єпископською канцелярією, та єпископської каплиці. Приміщення між майбутньою канцелярією та залою відреставровано частково.

Мілан Шашік висловив своє сподівання та бажання, що відновлені зали та кімнати стануть ужгородською галереєю Йосипа Бокшая. 

Теги: владика Мілан, єпископ, Йосип Бокшай, реставрація, картини

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати