
На Закарпатті є своє “море”, а історія його порятунку схожа на сюжет книги або кіно.
Кілька десятиліть береги неймовірно красивого водосховища були вкриті сміттям. Побачивши цю сумну реальність під час власної маленької подорожі, подружжя молодих закарпатців з Мукачева загорілося ідеєю звільнити природу від цього небезпечного і непривабливого тягаря. Замість безсилого зітхання або злісних постів у соцмережах Роман Жук разом з дружиною Оленою запропонували однодумцям серію зустрічей для прибирання берегів водосховища, які вони назвали екопікніками. Це об’єднало сотні волонтерів з усієї країни та з-за кордону.

Люди стали приїжджати до Вільшанського водосховища, де визбирали тонни відходів. Все почалося за кілька років до повномасштабного вторгнення росіян до України. У 2022-му році Роман Жук добровольцем пішов захищати свою країну та віддав життя за неї – загинув на південно-східному напрямку 26 травня 2022 року. Роман воював розвідником артилерійського взводу 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Але заснована ним справа не зупинилася.
Громадська екологічна організація Chysto.de, заснована Романом і його дружиною, рухалася далі для створення заповідника. З відповідною ініціативою учасники екопікніків звернулися до обласної влади з науковим обґрунтуванням цінності екосистем Берега. У результатів, на Закарпатті створили ландшафтний заказник “Берег Закарпатського Моря”. Він має площу 90,6662 га та визначений у межах ДП “Хустське лісове дослідне господарство” та Драгівської сільської ради.

Згадану ділянку на березі Вільшанського водосховища оголошено об’єктом природно-заповідного фонду місцевого значення. Це, зокрема, принесло перемогу і над спробами привласнити та забудувати частину території довкола водойми.

Загалом Вільшанське водосховище на Міжгірщині утворилося в 50-х роках минулого століття, коли тут штучно з’єднали річки Ріку і Тереблю та побудували ГЕС, затопивши територію села Вільшани. Тоді тут постала величезна водойма посеред гірського пейзажу. Це близько 23 млн кубометрів води та водне дзеркало площею до 90 га. Закарпатське Море має 9 км в довжину і 1 км в ширину! На його території є тварини і рослини, занесені до Червоної книги України і, наприклад, тритон карпатський, що також охороняється Бернською конвенцією.

Сміття, з яким борються активісти, на берегах Закарпатського Моря залишали жителі навколишніх сіл, відходи також приносило водою від громад вище за течією. Натомість люди з різних куточків України і закордону приїжджають сюди очистити природу від сміття, кожен екопікнік крім того – це і обмін інформацією про сортування відходів, популяризація концепції безвідходного споживання, знайомства з однодумцями, для яких важлива природа і гармонія людини та природи.
Захисники Закарпатського Моря мріють про дбайливе ставлення до нього і на майбутнє, про туристичні екостежки уздовж його берегів, мудрий туризм загалом, щоб люди не шкодили природі, адже кількість охочих побачити цю красу зростає з кожним роком.

Проєкт «Зелені скарби Карпат» реалізується ГО «Щасливі діти» за фінансової підтримки Європейського Союзу в межах програми Interreg VI-A NEXT Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна (2021–2027 рр.) та за сприяння BlueCheck Ukraine.
Програма Interreg VI-A NEXT Угорщина-СловаччинаРумунія-Україна реалізується в рамках фінансової програми Європейського Союзу на 2021-2027 роки, що регулюється політикою Європейського Союзу у сфері згуртування. Програма спрямована на розвиток угорсько-словацько-румунсько-українського прикордонного регіону та має особливе зобов’язання щодо наздоганяння програми в Україні. Програма охоплює такі територіальні одиниці: округи СабочСатмар-Берег та Боршод-Абауй-Земплен в Угорщині, Кошицький край та Прешовський край у Словаччині, округи Марамуреш, Сату-Маре та Сучава в Румунії, Закарпатська, Івано-Франківська та Чернівецька області в Україні. Програма забезпечує фінансування ЄС для реалізації спільних рішень транскордонних проблем з метою забезпечення стійкого, екологічного, здорового, привабливого та співпрацюючого прикордонного регіону. Вона сприяє адаптації до зміни клімату, забезпечує рівний доступ до охорони здоров'я, сприяє біорізноманіттю, культурі та сталому туризму, а також співпраці між громадянами, суб'єктами громадянського суспільства та інституціями.