Нещодавно на Закарпатті розгорівся «культурний» скандал. В Закарпатській обласній універсальній бібліотеці було проанансовано зустріч з Полом Магочі, який мав презентувати свою останню працю «Євреї та українці: тисячоліття співіснування». Однак для закарпатської громадськості цей науковець, який, до того ж, ще й парадоксальним чином очолює кафедру українських студій в Торонто, асоціюється в першу чергу як «батько» новітнього русинства.
Саме Магочі став мозковим центром неорусинства, він висунув теорію про четвертий східнослов’янський народ і докладає всіх зусиль, аби ця теорія втілилася в життя. Він організував Світовий конгрес русинів і довгий час очолював неорусинський рух. Діяльність Магочі призвела до того, що українство в Словаччині, Польщі, Сербії, Угорщині почало зазнавати величезного тиску та нападів з боку неорусинів, а українофобія стала провідною темою на шпальтах їхніх видань. Магочі завдав величезної шкоди українській справі у світі і продовжує працювати в цьому руслі.
Ясна річ, що як керівник українських студій він не може зациклюватися виключно на неорусинстві, мусить робити й загальноукраїнські проекти. Тому видає й такі книжки, як-от згадане, «Українці та євреї». Зрештою, для меткого канадця це ще чудовий спосіб легалізуватися в Україні, де його авторитет сильно підмочений русинською ідеєю.
Зі своєю новою книжкою, де він є співавтором, Магочі об’їздив понад десяток міст України, де зустрічався зі студентами та викладачами. Всюди його сприймали вдячно, адже не вельми знають, чим насправді займається Магочі. Гірше було у Львові, де Пол Магочі побоявся з’явитися на презентацію, та в Ужгороді, де чудово обізнані з головним «проектом» американця.
Після протестів громадськості зустріч з ідеологом неорусинства у Закарпатській обласній бібліотеці скасували.
Але виникає ціла низка запитань до української влади та силових структур.
Чому люди, які системно і цілеспрямовано доводять, що Закарпаття – це не Україна, а закарпатці – не українці, можуть не тільки вільно роз’їжджати Україною, але й мати публічні виступи, ефіри у ЗМІ, зустрічі з владою?
Чому ті, хто твердять, що Крим та Донбас – це не Україна, вважаються сепаратистом, а той, хто таке постійно пише про Закарпаття – вже начебто ним не є?
Сепаратизм завжди починається з гасел. Ідея Новоросії довго мусувалася в головах російських і місцевих «теоретиків», поки її не спробували закріпити танками і «Градами». Сепаратизм забруньковується в книжках та газетах у милій і привабливій упаковці. Зруйновані будинки і сльози біженців з’являються вже у фінальній частині цієї трагедії.
Неорусинство є для України сепаратистським рухом від самого початку, бо в основі його – приховано чи відверто – лежить заперечення природного зв’язку з Україною. Толерування ідеології русинства – це плекання сепаратизму власними руками. Коли почнуться проблеми на Закарпатті, вже пізно буде гасити пожежу. Кожна держава бореться із сепаратизмом в самому зародку. І Україна тут не виняток.
Тому, якщо «персонами нон грата» в Україні є артисти, які виступили на окупованих теренах, чи іноземець, що заїхав не з того боку в Крим, то чому канадський професор, який десятиліттями займається пропагандою сепаратистської теорії про «відрубність» закарпатців, досі спокійно їздить Україною? Логіки в цьому нема жодної. Аби ми боремося із сепаратизмом в усіх його проявах , або самі розвалюємо Україну через свою немудру голову.
Ужгородське «Видавництво Падяка», яке вважає себе найбільш «русинським» у світі, не тільки вільно видає і продає сепаратистські книжки, в тому числі й Магочі, але й друкує видання для Закарпатської обласної універсальної бібліотеки. Тобто, гроші українських платників податків йдуть на утримання видавництва, яке вперто заперечує український характер Закарпаття. Уявіть собі, що в Маріуполі чи Запоріжжі кошти з управління культури спрямовуються у видавництво, що відкрито позиціонує себе найбільшим пропагандистом «Новоросії»? Маразм? А в Ужгороді – це реальність.
Поки вільно поширюватиметься теорії про неукраїнськість Закарпаття (Одеси, Харкова, Бессарабії і т.д.), доти ніякої ефективної боротьби з сепаратизмом в Україні бути не може.