Народ, це тільки у мене такі відчуття, чи ми всі це бачимо?
Нас хочуть злити. Може й не хочуть, але зливають. Кролик Сєня, з якого ніколи не буде лідера всенародного протесту, водить народ з Майдану до парламенту, звідти – до кабміну, а від кабміну – до порожньої Адміністрації президента. За ним ялово тупцює чемпіон з боксу Кличко, так само не здатний на якісь рішучі дії. Єдина напівщирість – емоційний виступ Тягнибока в парламенті. Який, втім, також не призвів до результатів. Замість дії – абсолютна демонстрація бездіяльності і відсутність чіткого розуміння того, що робити.
На цьому тлі починає піднімати голову владна паскудота – «тітушків» і провокаторів Корчинського не чіпають, однак судять невинних людей, що протестували на Банковій, складають списки студентів, з відставкою уряду опозицію розводять «як кошенят», Азаров, замість вибачатися, погрожує, а генпрокурор Пшонка з погрозами вже взагалі охренів.
В Ужгороді також – одні охололи, другі втомилися.
Але...
Всі чудово розуміють, що:
ДРУГОГО ШАНСУ У НАС НЕ БУДЕ. А тому ми не маємо ні права, ні часу на зневіру. Надія на нас самих.
Ми, народ України, маємо знову брати ситуацію в свої руки.
Я щойно дзвонив у Київ і розпитував ситуацію в наших київських закарпатців. Вони готові до тривалого спротиву. Організовано закарпатський штаб. Налагоджено роботу по прийому і розселенню нових людей для Майдану. Люди прибувають. Сьогодні з Закарпаття прибуло кілька автобусів. Вони розраховують протриматися, якщо треба, мінімум місяць. Але це – просто для інформації...
Що робити нам?
Хто може, безумовно – в Київ, на Майдан. Тим більше, що варіанти відправки налагоджено через координаційні комітети в містах і районах.
Я вважаю, що нам в Ужгороді і там в Києві треба чітко оголосити про великий збір у неділю. Щоби люди побачили перспективу, і щоби ПАСКУДОТА побачила, що ніхто не збирається здаватися. Ідеальний варіант вирішення ситуації у Києві – похід з Майдану на Межигір'я. Тетяна Чорновіл його щойно апробувала з групою в 25 чоловік. І каже, що можна)) А нам в Ужгороді можна просто зробити масову прогулянку на наше "Межигір’я" - "Золоту гору". Не захоплювати. А просто прогулянку. Щоби ця влада наклала штани і зрозуміла, що все серйозно і що ми не відступимо. Це як варіант. І, бажано, вимагати відставки Ледиди як представника цієї влади на Закарпатті.
У будь якому разі ужгородська програма-мінімум – масовий збір на Театралці в неділю. Виключно – як демонстрація нашої єдності і незворотності дій. Знову з ходою через Петефі і проспект, але цього разу – вже біля ОДА і УМВС. Хай – порожніх у неробочий день. Просто – як символ. Хай варцаби і ледиди знають, що ми про них пам’ятаємо.
А поміж тим добиватися хай невеличких, але важливих проміжних результатів. Ващук обіцяв студентам накази про оголошення страйку в УжНУ і свого виходу з ПР – вибити це з нього будь-якою ціною. Викопкати зі студентської колони рошків, шандорів і офіцинських, які працювали на цю владу, а тепер перефарбовуються. Примушувати до дій Погорєлова. Щоби зрозумів, що молитви і витиснуте з себе «Слава Україні!» – це не відкуп за його всі дотеперішні гріхи перед ужгородцями. І геть ряжених у вишиванки підлабузників Рати, які починають потихеньку примазуватися до подій, тоді як у своїх віртуальних "Трибунах" підтримують владу погорєлових, ледид і януковичів.
Зло має бути персоніфіковане, акцентоване і затавроване.
Це все, що накипіло і вилилося, сумбурно, за п’ять хвилин. Це привід для розмови.
Тому – підключайтеся, обговорюйте, пропонуйте.
Не можна все скидати на тендітні плечі Юлі Дуб і інших героїв закарпатського ЄвроМайдану. Мусимо, кожен в міру можливості, пропонувати свою підтримку. Генерувати ідеї. Допомагати в реалізації.
Налагоджувати чітку інформаційну кампанію через новинні сайти. Бо Фейсбук, попри свої очевидні плюси, в даному випадку - зло. Там виговорюється і гасне все живе, а анонси залишаються непоміченими для основної маси ужгородців і закарпатців загалом...)
Пам'ятаєте? - ДРУГОГО ШАНСУ У НАС НЕ БУДЕ