Вистава "Річард після Річарда" від "Театр у кошику" зі Львова

• 18:00, 08 травня

• Ужгород, Закарпатський академічний обласний театр ляльок "Бавка"

Вхід на виставу – вільний.

Заслужена артистка України Лідія ДАНИЛЬЧУК гратиме у моновиставі «Річард після Річарда» за історичною хронікою Вільяма Шекспіра «Річард III».

Режисер вистави – лауреат премії Л. Курбаса, заслужений діяч мистецтв Ірина ВОЛИЦЬКА.

Ось як розмірковує про свою постановку режисер вистави: «… Є речі, про які хочеться говорити пошепки, є речі, які мусиш викричати. В якийсь момент я не бачила сучаснішої п’єси за шекспірівського «Річарда ІІІ». Тільки історія нашого Річарда розпочинається з моменту завершення історії Річарда Шекспірівського. Глядачеві дається свобода самому вирішувати, де й коли відбувається дія: чи в останню ніч перед загибеллю, чи можливо вже десь там, де існує вічне покарання за содіяні злочини і вічна приреченість на абсурдну різанину, від якої можна збожеволіти навіть у потойбіччі. Це свого роду пересторога вбивцям, політикам і надто запеклим матеріалістам. Зберігаючи основні ідеї та сентенції «Річарда ІІІ», ми працювали не з фабулою, а з метасюжетом Шекспірівського твору. Тому немає значення, хто втілює тему протагоніста – мужчина чи жінка. Проблема Річарда чи Гамлета стосується кожного, незалежно від статі».

Історія назви «Театру в кошику» — творчої майстерні Національного центру театрального мистецтва імені Леся Курбаса — зворушлива і символічна. Свого часу актриса Лідія Данильчук сплела кошик, у якому потім, під час вистав та репетицій, спав її маленький син. Було це більше десяти років тому, за цей час театр обростав виставами та реквізитом, а головне — впевненістю в тому, що обраний шлях, нехай і складний, а таки їхній.

З ідеєю зробити такий театр театрознавець Ірина Волицька та актриса Лідія Данильчук жили дуже довго.

Можливо, певний час відчували її на якомусь емоційному рівні, але ця ідея точно не одномоментна. Ірина Василівна, до речі, донька Атени Пашко, займалася теорією театру, закінчила Ленінградський інститут театру, музики й кіно. Актриса Данильчук працювала у Львівському театрі Курбаса, їздила на заробітки до Америки, де читала–осмислювала Стефаника й Лесю Українку… А потім вони зустрілися і відтоді розуміються з півслова. Якось Лесь Танюк назвав Лідію Данильчук «альтер–его Ірини Волицької» — колись так працював Лесь Курбас із Йосипом Гірняком.

Про «Театр у кошику» говорять: тут проступає модерн. І справді, кожна вистава театру блискуче спростовує шанувальників чистоти жанру, які воліють бачити традиції окремо, а експеримент — окремо.

Спектаклі режисера Ірини Волицької під такий поділ точно не підлягають. Це театр психологічний і магічний, ритуальний і традиційний, з елементами фентезі та ознаками приналежності до позачасової системи координат.

Події 08 травня