У Костилівці на Рахівщині троє грабіжників у масках і зі зброєю погрозами вбивств...
Підтверджено загибель Юрія Карпинця з Пастілок Дубриницько-Малоберезнянсько...
Громада ПЦУ у селі Присліп на Міжгірщині після 5 років протидії МП увійшла до с...
Мукачево виділило 12,4 млн на безпілотники для двох бригад ЗСУ...
Уряд погодив звільнення голови Ужгородської РДА Гузинця і призначення його н...
Підтверджено загибель Михайла Бадиди з Демечів на Ужгородщині, який понад рік...
У Костилівці на Рахівщині троє грабіжників у масках і зі зброєю погроз...
П'ятниця, 26 квітня 2024
«Ми вже втратили право називатися «Карпатською Швейцарією»
Відомий закарпатський науковець Василь Комендар каже, що за кілька десятиліть такого ґаздування у лісах Карпати перетворяться на пустку
Коли зателефонували знаному біологу, професору УжНУ Василю Комендарю, аби домовитися про інтерв'ю, він категорично відмовив, гадаючи, що хочемо розпитувати про особисте, адже наближався його ювілей. Та, дізнавшись, що маємо на меті вести мову про екологічні проблеми краю, радо погодився. Коли ж у переповненій книгами, газетами, списаними аркушами паперу, картинами і вазонами кімнаті науковця вже зав'язалася розмова, Василь Іванович знову наголосив: "Говоритиму лише по ділу і абсолютно відверто. Треба бити на сполох, бо Карпати гинуть. Напишіть про це, може, люди схаменуться". Невже ми й справді, не усвідомлюючи цього, перебуваємо на межі екологічного колапсу? Про це — у розмові, яку пропонуємо вашій увазі.
Карпатські ліси по-хижацьки знищують
"1993 року вперше мені довелося побувати в Альпах, колеги-науковці з Нойшательського університету показали не тільки передгір'я – крейдяні Альпи, але й вічні льодовики. Загалом проїхали понад тисячу кілометрів територією Швейцарії та Австрії. Був вражений красою і багатством тих місць. Природно, запитав, як живуть місцеві мешканці й використовують такі ресурси, — розпочав Василь Іванович. – Довідався, що швейцарці не мають власного газу і основним видом палива є деревина, а основний напрямок господарювання – рекреаційна індустрія. Я ніде там не побачив суцільних рубок і оголених гір. Дивувався, що тамтешній люд справді живе за комуністичним принципом "від кожного за здібностями – кожному за потребою". Рівень життя людей надзвичайно високий. У нас, як це не гірко, все навпаки".
Василю Івановичу, вважається, що основною проблемою Українських Карпат, зокрема Закарпаття, є неефективне лісокористування...
— Не малоефективне лісокористування, а хижацьке знищення лісів. Воно триває останніми десятиліттями, особисто я не бачу ніяких змін на краще.
Але ж маємо чимало галузевих програм, іноземці запроваджують у нас новітні технології...
— Це все слова. Тиждень тому, повертаючись із Шаяна, бачив, як їдуть лісовози, набиті буком. Ми свої ресурси знищуємо, причому хаотично і катастрофічними темпами. Роблять це окремі люди, хижаки-підприємці, які рубають і продають деревину за кордон за безцінь, а наша деревообробна промисловість простоює. Звідси катастрофічні паводки, на ліквідацію яких витрачаються сотні мільйонів бюджетних, тобто наших з вами коштів. Що бачимо натомість? Усть-Чорнянський держлісгосп перетворився у пустелю – нарубано, накидано. А колись там були темнохвойні джунглі. У Косівській Поляні були чудові букові праліси. Там я знайшов новий вид рослин "кострицю волохату". А нині на вирубках зсувається ґрунт, повені почалися. На Іршавщині у Загатянському держлісгоспі такі площі буків повирубувані! Схожа ситуація всюди. Поблизу міст і сіл, доріг ліс росте. Та вище у горах цілі гірські хребти оголені. Про це мало хто говорить і пише, бо це не подобається начальству.
Попри заповідники ліси пропадають
Але ж працюють державні лісгоспи, які мають господарювати розумно...
— А господарюють насправді хаотично. Ніхто не дотримується правил лісокористування. Маємо Лісовий кодекс, закони про охорону природи, але їх не виконують. Коли нині ходжу нашими лісами, плакати хочеться, бо бачу суцільні рубки. Такого хижацтва нема ніде у світі. Загалом у горах можна рубати лише вузькими лісосіками, а на схилах, які мають понад 35градусів нахилу, не дозволено рубати дерева взагалі. У нас же вони стоять повністю лисі. Ліс у горах мусить бути як обов'язковий компонент живої природи, бо він виконує надзвичайно важливі функції: захисну – грунтозахист кореневою системою, водорегулювання. Дивно деколи чути, мовляв, скільки води затримують дерева! Під час дощів — 15—20%. Та всі забувають, що у лісі на поверхні ґрунту є так звана мертва підстилка, яка, немов гігантська губка вбирає вологу під час злив, танення снігу. Капілярами ґрунту ця волога спускається у підземні струмочки, далі — у потічки і ріки.
Останнім часом чуємо про створення нових заповідників і заказників у нашій області, розширюються межі раніше створених. Очевидно, це допоможе зберегти ліси в Карпатах?
— Це добра справа, але не забуваймо, що корінь проблеми – у господарюванні в лісах. Приклад показали нам ще за часів Чехословаччини, коли господарство у горах вели суворо на науковій основі, за законами лісоексплуатації і лісовідновлення. Діяли державні інспекції, які слідкували за цим. Завдяки цьому ми ще й досі маємо у горах давні лісові пам'ятки. Професор Златнік з Праги першим запропонував створити резервати пралісів. Перші заповідники, зокрема Карпатський біосферний, було створено вже за часів Союзу. Ми з професором Степаном Стойкою, нашим земляком, довго обстоювали цю ідею. Також домоглися збереження Угольсько-тисового масиву. Буштинський держлісгосп хотів його продати Німеччині. Чотири тисячі гектарів планувалося вирубати. Я тоді був головою обласного Товариства охорони природи. Дуже неспокійним, постійно воював (сміється). Завідуючий відділом лісового господарства Поляновський по секрету прозрадив мені, що на засіданні техради тресту "Закарпатліс" мають затвердити це рішення. Я написав статтю "Під захист — карпатський праліс", яку розіслав по всьому Союзу, в тому числі у Київ. На засідання техради мене запросили як автора статті. Нині, за схожих умов, коли б вирішувалися такі речі, мене ніхто б не слухав. А тоді усі вважали, що треба продати цей ліс, бо державі, мовляв, потрібна валюта. Але керівництво "Закарпатлісу" вичікувало, що скаже столиця. Звідти ж прийшов наказ виділити ці ліси у першу групу (недоторканні), а потім створити заповідник. Так за хвилину вирішилося питання.
Так само було й з Широколужанським пралісом. Та й з Карпатським біосферним заповідником проблем постійно вистачало. Перший його директор, за фахом лісоексплуататор, взимку почав потрохи рубати дерева у заповідних зонах. Це ж необлікована деревина... Хотів, напевно, догодити начальству з держкомітету деревиною для побудови дач. Я випадково пішов у гори і побачив рубки. Написав статтю в обласну газету – ситуація не змінилася, тоді — у "Правду України". Після цього директора звільнили. Праліси вдалося врятувати.
Або ж інша історія. 60 років ми з Василем Павлищем боролися за створення національного парку "Зачарований край" на Іршавщині. А почалося все з унікального сфагнового оліготрофного болота, мох якого може увібрати у 20—30 разів більше вологи, ніж його вага. Болото брало вологу з лісу і поступово передавало річці Іршавка. Ніколи не було жодних проблем з великою водою. Поряд – гора Бужора з суцільними буковими пралісами, де вже почали рубати дерева. Причому керувалися думкою швейцарського комерсанта, який сказав, що треба рубати старі ліси і садити нові. Отакої! В Карпатах старих і престарілих лісів немає! В наших лісових екосистемах, які формувалися століттями, є різновікові дерева які ще тримають у більш-менш належному стані природні компоненти. Тому й повеней не було. Але прийшли, бо ліси вирубали.
Так, нині заповідники створюються, розширюються межі раніше створених. Але скільки лісів пропадає?..
Через століття туристи на Закарпатті милуватимуться... пустелею
Окрім науковців, природоохоронців, збереженням лісів займаються й державні установи...
— На жаль, переважно на папері. Ви чули про Державну лісову інспекцію? Вона є, бере гроші, люди отримують зарплату, ще якісь доходи з лісу, а користі від цього жодної. Держкомітет лісового господарства сам себе контролює, хвалиться досягненнями. Ліс поновлюють де-не-де, "для ока". Водночас рубають усюди і хто де хоче. Санітарні рубки перетворені на суцільні, промислові. Найгірше, що вирубані ділянки не заліснюють. Проходить самозаростання, поширюються ерозійні явища. Триває страшне знищення лісів. Майже щороку в Карпатах виникають паводки. Саме цими днями виповнюється 10 років з часу виникнення найкатастрофічнішого. Та нині, таке враження, ця проблема нікого не цікавить. Уявіть, що буде через століття? Що ми залишимо нашим дітям!? Я не випадково почав нашу розмову зі Швейцарії. Ще кілька десятиліть тому Закарпаття називали "Карпатською Швейцарією". Нині наша область вже не має права на цю назву. У Швейцарії немає голих гір і такого варварського нищення природи, як у нас. Ми декларуємо, що хочемо, аби наш край став рекреаційною зоною, щоб сюди приїжджали туристи. На що вони дивитимуться? На скелі й пустку?
Річ і в тім, що лісом треба займатися постійно. Це не пшениця, яку навесні посіяв, а восени зібрав урожай. Ліс росте десятиліттями. Якщо ж його знищити, розвиваються ерозійні явища. Посадити потім на цьому ж місці дерева буде неможливо. На чому вони будуть рости? На камінні? Та й дочекатися нового лісу можна буде за століття. Тому милуватимуться діти не живою природою Закарпаття, а світлинами у фотоальбомах...
Який же, на вашу думку, вихід із ситуації? Хто і що має робити, аби Карпати відновлювалися?
— Ситуацію може змінити мудра державна політика. Суцільні рубки треба законодавчо заборонити. Слід створити два міністерства, як це було раніше і є за кордоном: лісового господарства і лісової та деревообробної промисловості. Перше має займатися посадкою, вирощуванням, доглядом та охороною лісу. Друге – промисловою його експлуатацією суворо відповідно до закону. Також треба негайно створити дієву лісову інспекцію, підпорядковану уряду, яка б контролювала лісове господарство та промисловість, виконувала покладені на неї завдання і не продавалася. Тобто вирішити проблему можна лише на загальнодержавному рівні.
Ще не все втрачено
Чи збереглися ще на Закарпатті цінні ліси, які не охороняються і які слід оголосити заповідними?
— Поблизу Буштина на Тячівщині зберігся шматочок, 40 гектарів, гляціальних лісів, тобто дубових лісів льодовикового походження. Якщо ще є... У них росте сфагновий мох, білий. Такий зустрічається лише у тайзі. Те, що він є на Закарпатті – диво. Люди ж зривали його, спалювали, бо хотіли вирубати ліс. Це дурість, бо тоді уся навколишня земля стане пустелею, адже цей ліс утримує вологу і живить траву на толоці, де випасається худоба. Постійно прошу директора біосферного заповідника Ф. Гамора взяти цю територію під опіку. Це унікальний об'єкт, який потрібно обов'язково зберегти! Цей ліс – свідок льодовикового періоду, свідок тієї епохи. Для науки – це перлина. Але хочуть вирубати. То це такий погляд у нас на розвиток рекреації? Якби у путівниках написали, що на Закарпатті є 40 гектарів гляціальних дібров, де росте сфагновий мох, ми мали б наплив туристів не менший, ніж у Долину нарцисів. Це був би один з найвизначніших рекреаційних куточків Європи. До речі, Долину нарцисів також у гонитві за славою і нагородами хотіли розорати. Мені знадобилося багато сил, аби її врятувати. На жаль, нині вже їх немає...
Чи були у нас пам'ятки природи, рослини, які вже втрачено і відновити їх не можна?
— На жаль, так. На Закарпатті росла тропічна орхідея "Венерині черевички". Повністю знищена! На межі повного знищення лілія цибулинконосна. Така ж доля спіткала й чимало інших рослин. Боюся, що скоро не буде кандика, ковили – степової рослини, яка історично потрапила до нас. Її рвуть, знищують, продають... Нині борюся за едельвейс альпійський, який зберігся у нас лише на двох горах Рахівщини. До речі, нині обласне управління екології і природних ресурсів створило комісію, яка має сформувати список рослин, що знаходяться на межі зникнення, аби внести їх до "Червоної книги України". Гадаю, це хороша ініціатива.
Василю Івановичу, маєте фахову мрію, екологічний проект, який обов'язково хочете здійснити?
— Потрібно піднімати культуру, свідомість, патріотизм наших людей. Це мій проект, який реалізую, в тому числі через ЗМІ. Без цього нічого не побудуємо. Біля кожної рослини не поставиш міліціонера. Лише висока культура і патріотизм мешканців, думка про майбутнє нашого краю врятують його.
Петро Поліха
Від редакції. 2 березня Василь Комендар зустрів своє 85-річчя. Зичимо вченому і патріоту Закарпаття міцного здоров'я, успіхів у праці й вічнозеленого оптимізму.
Новини Закарпаття, Закарпаття онлайн.ЗМІ Закарпаття
09 березня 2011р.
Ділитись
На головну
Версія для друку
ПереслатиДодати коментар
Коментарі
Вуву 2017-05-15 / 17:53:50
Васю та напишіть лист - звернення до поршенка-гройсмана ... Хай почитають бо наші ... Ті що в Ужгороді читають дуже погано ... перше через десяте ... А ліси далі рубають ...
Та може щось зміниться
А ще такого листа відправити в Брюсель у відділ охорони навколишнього середовища і природних ресурсів ...так тоді самі почнуть нам помагати всякими програмами.
КОЛЯ 2011-03-19 / 08:04:00
причому тут ледида видно тебе козла турнули з посади
ярослав орос 2011-03-11 / 20:51:00
анонім, 09.03.2011 23:16
Ярослав Орос - така людина існує, і частенько його пяненького земляки в стольному граді бачать.
Не обовязково, що це він тут "растекается мыслию по древу", але ж і Ледида в Києві буває...
Шкода чоловіка...
цікаво, шкода мене, чи ледиду...
квітка 2011-03-10 / 10:35:00
чому ви видаляєте коментарі??!
2011-03-09 / 23:16:00
Ярослав Орос - така людина існує, і частенько його пяненького земляки в стольному граді бачать.
Не обовязково, що це він тут "растекается мыслию по древу", але ж і Ледида в Києві буває...
Шкода чоловіка...
ярослав орос 2011-03-09 / 22:35:00
журналюги срані, а хто спитає в ледиди, принаймні, за міжгірськсі ліси...
я - продався мадярам...
ярослав орос 2011-03-09 / 22:23:00
...а ще пане баклажане, затямте, що мій нянько дуже много зробив, аби нині возизи в угольсько-широлужанський масив КБЗ...
так не люблю, коли співає пташка...
ярослав орос 2011-03-09 / 22:01:00
пане баклажане, я колись, років п*ятнадцять тому, косив траву на сіно в долині нарцисів, і мені, даруйте, дядько з хустського ПТУ, зараз не пригадую його прізвище, знаючи, що я мешкаю в києві, запропонував продати його орден леніна...
міркую, Ви втямили мою думку...
Пан Баклажан 2011-03-09 / 21:47:00
Дивні у вас претензії, пане Ярослав, до 85-річного Комендаря. Я так вважаю, що він що зміг, то зробив для захисту довкілля Закарпаття від лютішого його ворога - людини. Чи є в області люди, які зробили більше?
Ну немає в нас вільної преси - читаємо яка є. Краще дати матеріял Полісі, аніж не дати взагалі. Цю статтю у "Новинах Закарпаття" мали нагоду прочитати понад 10.000 читачів. Краще було промовчати чи шукати інший рупор? Який саме? Знаєте - дайте наводку.
ярослав орос 2011-03-09 / 20:58:00
цікаво, а що з сього приводу думає журналіст ВВС Олександр Попович... кажуть, дуже крутий вуйко...
ярослав орос 2011-03-09 / 20:48:00
ось тут кацап так і шпарить по-русько-украйонскому (як алла хаятова) .. себто герман... а щодо лісів... смішно... комендар добре знає, що та проститутка - ледида, звідки сей уд родом, і продає ж ті же ліси... а феодор молиться за пеньки русинов... господи помилуй... местний, де ж Ви є... комендар, або дурень, або старий пень...
Герман 2011-03-09 / 15:28:00
Страшно читать такое... Природа дала Украине такое чудо... а мы убогие...
Здоровья Вам Василь Комендар и долгие лета!
Только вот главное, что заменить Вас НЕКОМУ....
Схожі публікації
Карпатський біосферний заповідник став першим природоохоронним об’єктом України, територію якого оцифровано (ФОТО)
Закарпатські депутати хочуть швидшого прийняття Державної програми підтримки сталого розвитку Карпат
Колектив Карпатського біосферного заповідника урочисто відзначив свої ювілеї (ФОТО)
» Всі записи
© 2003-2024 Закарпаття онлайн Beta