У Пряшеві через 60 років відбулась зустріч матурантів місцевої гімназії (ФОТО)

Із 36 випускників цього класу на зустріч прибуло 14 бабусь і дідусів – 78-80-річних. Хтось когось після 60 років і не впізнавав, тому найчастішим запитанням було: «А ти хто?». А після відповіді - щирі обійми та поцілунки.

Офіційна зустріч розпочалася у З`єднаній школі ім. Тараса Шевченка – попередниці колишньої Руської гімназії, де їх прийняв директор п. Андрейчак, а нинішні абітур`єнти підготували прекрасну програму в репліці «пастушої колиби» випускника школи ММ, що нині знаходиться в недалекому селі Канаші і служить місцем для зустрічей сучасних абітур`єнтів.

Зі З`єднаної школи колишні матуранти вибралися у гімназію на вул.. Константина, де вони 60 років тому складали іспити на атестат зрілості, а звідти - в мерію Пряшева, де їх прийняв приматор міста Павол Гадярі. Туди на його запрошення випускників гімназії прийшла привітати група матурантів одної з пряшівських гімназій, які принагідно проходили біля будинку міського уряду - приматор, почувши їх спів, свист і вереск (якраз вони колективно несли табло в одну з торгових вітрин в центрі міста), відкрив вікно і запросив до себе.

Після дружньої розмови з приматором учасники зустрічі вибралися в ресторан готелю «Дукля», в якому 60 років тому відбувався їх прощальний випускний вечір. Урочистий обід розпочався молитвою, яку виголосив, благословивши їжу, колишній однокласник, а нині священик – о. Степан Василик. Хвилиною мовчання учасники вшанували пам`ять своїх учителів (з яких вже не живе ніхто) та 9 однокласників, які теж відійшли у вічність. 

Потім йшли спогади… Спогади про шкільні роки, учителів, померлих однокласників… Майже всі учасники говорили рідною мовою – любо звучними лемківськими говірками своїх сіл, як спілкувалися між собою під час навчання. Кожен розповів і про себе: яку школу закінчив, де працював, скільки має дітей, внуків, правнуків і тому подібне. Майже кожен поскаржився і на проблеми зі здоров`ям: дехто прийшов на зустріч опираючись на паличку, дехто в супроводі дружини, дехто вже не зміг абсолювати пішки весь округ по Пряшеву і прийшов лише в «Дуклю». Однак, всі були задоволені, що зустрілися із своїми друзями зі студентських років. 

А похвалитися було чим. Із 36 випускників – 27 (77%) закінчили високі школи і до пенсії працювали в різних галузях науки, техніки, педагогіки та інших професіях. Степан Кінік прибув на зустріч з Гавіржова в Моравії, де довги роки працював інженером-гірником. Йосиф Лещиниш – з Кошиць, де займав високі посади у Східно-словацькому металургійному комбінаті та працював професором високих шкіл. Емільян Невіцкий (внук письменниці Ірини Невицької) ціле активне життя працював у машинобудівничому заводі у Сніні. Юдита Шепіткова-Дуфанець – в інституті харчової промисловості Словацької Академії Наук в Братиславі. Ярослав Попоевць – лікарем у Бежовцях. Олена Мікова-Арендачова та Габрела Шостак – в краєвому педагогічному інституті. Віра Кратохвіль-Полякова, Степан Чекан, Іван Тиш, Іван Федорко – учителями. Степан Василик став монахом-регентористом у Стропкові. Микола Мушинка – професором і академіком. Юлія Шпесова-Среманякова присвятила себе сім`ї, має 5 дітей і 10 внуків і 3 правнучат. Син і зять – священики. 

Все це заперечує твердження деяких нинішніх антиукраїнців, які кажуть, ніби українські школи були гальмом для розвитку нашої культури. Кількість випускників українського класу "одинадцятирічки" 1954 року, які закінчили вищі навчальні заклади, далеко перевищує перцентуальну кількість таких же випускників словацьких і навіть чеських високих шкіл. Тут цифри говорять самі за себе. Зустріччю після 60 років усі були максимально задоволені, і, вважаючи на свій вік, одноголосно вирішили у майбутньому зустрічатися не після 10 чи 5, а після 3 років.

«Ми за той один день помолоділи й забули про свої болі і хвороби, тому, хоч, опираючись на паличку, знову приїдемо до Пряшева після 3 років», – висловив думку усіх наймолодший учасник групи 78-річний Еліліан Левицький.

Супутниками колишніх мату рантів були редактори радіо та телебачення, які будемо сподіватися, поширять інформацію про цю цю небуденну зустріч на всю Словаччину.

Микола Мушинка, фото автора

У З`єднаній школі ім. Тараса Шевченка випускників 1954 року привітали сучасні першокласники і матуранти

Директор З`єднаної школи ім. Тараса Шевченка Андрейчак погостив колишніх матурантів келихом шампанського

Частина учасників зустрічі перед входом у «Пастушу колибу»

Тут ми колись матирували

Теги: мантуранти, гімназія, Пряшів

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати