Ужгородець Дмитро Карбишев плете біжутерію із металевих кілець

 

Ні для кого не є секретом, що ручна робота зараз дуже цінується. Думаю, багато хто знає про прикраси з бісеру, пластики (полімерної глини), в’язані гачком та з інших матеріалів, але особисто я вперше познайомилась з людиною, яка в’яже біжутерію з металевих кілець. Як саме це робиться, розповів сам майстер.

— Розкажи трохи про себе. Чим ти займаєшся?

— Якщо говорити про творчість, то я плету. Працюю, також, зі шкірою, картоном… Хочу також опанувати роботу з деревом і залізом. А взагалі працюю в одному із супермаркетів.

— Тобто, плетіння –  це більше хобі?

— В даний момент так.

— Що саме ти плетеш?

— Плету браслети, ланцюжки, сережки і навіть перстні. Зі шкіри я роблю фуляри і різні цікаві коробочки для прикрас. Поки що це все, але я на цьому не зупиняюсь і продовжую вчитись чомусь новому.

— З чого почалося твоє захоплення?

— Почалось все з того, що мій друг з найшов в інтернеті матеріал про плетіння і спробував зробити з мідного дроту полотно. Коли він показав мені, як це робиться, то я знайшов у себе багато алюмінієвого дроту, який ми накрутили на штир, а потім  повирізали кільця і сплели собі браслети. Але від них залишались брудні сліди і, оскільки алюміній мягкий, кільця розгиналися. Тому ми почали шукати альтернативу і знайшли цинкований дріт, який спочатку вручну, а потім, зробивши станок, автоматично намотували на стержень. Далі ми різали його флексом на кільця, з котрих почали плести кольчуги. Тому можу сказати, що все почалося власне з кольчуг.

— А як ти перейшов від кольчуг до біжутерії?

— Просто від нічого робити (усміхається — авт.). Знайшов дуже тоненький мідний дротик і зробив ланцюжок, але він розпався. Потім я знайшов кільця з тонкої сталі і почав з них робити браслети. Далі експерементував і в мене почали з’являтися ідеї для сережок і ланцюжків.

— Де знаходиш ідеї для своїх робіт?

— Взагалі джерелом знань про стилі плетіння є інтернет. Там дуже багато цікавої інформації – що і як плести. Багато що залежить від діаметра кільця і діаметра дроту, бо один тип плетіння може по-різному виходити при використанні різних кілець. Ідеї ж, як має виглядати готовий виріб, приходять до мене уночі, перед сном. Теж саме і з футлярами та шкатулками, коли я лягаю спати (а лягаю я зазвичай пізно), то в мене в голові виникають картинки, як усе має виглядати. Я їх запам’ятовую, а наступного дня намагаюсь відтворити.

— Як відбувається творчий процес?

— Для фетлярів і шкатулок я роблю картонний каркас, потім обклею його більш тонким картоном, а зверху ще шкірою. Якщо потрібен ще й візерунок, то його теж вирізаю зі шкіри і приклеюю. Складність роботи у тому, що не можна ніде помилитися, всі деталі повинні бути добре продуманими і акуратними.

— Чи не думав ти заробляти цим гроші, ажде ручна робота коштує недешево?

— Просто так, партіями, я б не міг робити. Я готовий це робити тільки тоді, коли це потрібно конкретній людині, бо ж у кожного різні руки, пальці, шия, бажання зрештою. Якщо когось це цікавить, то нехай звертаються, мене легко можна знайти в соціальних мережах (http://vkontakte.ru/ormus, http://www.facebook.com/ormus.sion). Вартість виробів буде залежати від вартості витраченого матеріалу, часу і зусиль. Я ще не знаю, як оцінювати свою роботу, тому конкретних цін немає (усміхається — авт.).

— В Ужгороді ще є люди, які теж таким займаються?

— Не знаю. Я знаю тільки людей, які працюють зі сріблом. Я й сам хотів би почати працювати із дорогими металами, але, на жаль, не вистачає часу і грошей. Я дуже хочу опанувати і срібло, і дерево, і ковальську справу, але на це в першу чергу потрібно багато грошей, а все інше (бажання, маса ідей) у мене вже є.

— Як до твого хобі ставляться оточуючі?

— Батьки ставляться з великим позитивом. Тато мені інколи навіть допомагає. Мамі теж дуже подобається, вона вже й попридумовувала, що хоче, щоб я їй зробив.Усім іншим, хто бачив мої вироби, теж подобається, бо це ручна робота, це оригінально і просто гарно.

— Скільки часу всередньому у тебе йде на виготовлення однієї прикраси?

— Для того, щоб сплести ланцюжок довжиною 40см. я два вечори (після роботи) підготовлював матеріал: намотував дріт, різав його і складав уже готові кільця. На плетінні витратив три вечори. Тобто, загалом робота зайняла всі вечори робочого тижня. Браслет плету за два вечори.

— Це важка роботи, чи, в принципі, будь-хто може  цьому навчитися?

— Якщо це тобі дано, то навчитися можна всьому. Треба мати терпіння займатись монотонною роботою кілька годин поспіль. Особисто мені це подобається. Я уже виготовив десятки браслетів, а також ланцюжки та сережки і подарував їх різним людям. Я вважаю, що якщо людина займається ручною роботою, то це дуже класно, тому бажаю всім творчим людям багато ідей, креативності і всього найкращого.

Теги: плетіння, біжутерія, дріт

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати