Отруєння відпочивальників в санаторії «Теплиця» - 2

Резонансною подією минулого тижня став факт масового отруєння відпочивальників в санаторії "Теплиця", що у Виноградові. Журналісти, як регіональних так і всеукраїнських електронних та друкованих засобів масової інформації, звернули увагу громадськості на прикру реальність, яку за будь-яку ціну намагалися приховати від людей: з 3 по 5 липня в санаторії "Теплиця" отруїлося 35 чоловік. На час підготовки цієї статті, за достовірною інформацією, отруєних  вже --  41 особа.

Як це було

Третього липня зо два десятки громадян, які приїхали в санаторій "Теплиця" з різних регіонів України, відчули себе зле: загальна слабкість, запаморочення, нудота, неодноразові блювоти та проноси – це ті симптоми, які змусили звернутися відпочивальників до медичного персоналу оздоровниці за допомогою. Протягом наступних двох-трьох днів кількість людей, що звернулися по допомогу, збільшилася до 35 чоловік. Лікарі та адміністрація санаторію запідозрили масове отруєння та інфікування своїх пацієнтів зразу та безпомилково. Тому представники адміністрації "Теплиці" миттєво зателефонували в районну СЕС. Про випадок масового захворювання гострим розладом кишківника  проінформували й головного державно санітарного лікаря Закарпатської обласної санітарно-епідемічної станції Віру Чиж, яка згодом виїхала на місце події. У зв"язку з тим, що стан хворих погіршувався, багато з них наполягали на негайній госпіталізації в інфекційне відділення Виноградівської ЦРЛ, проте В. Чиж категорично відмовила їм в цьому, мовляв, лікарів в "Теплиці" достатньо, вони й будуть лікувати їхню діарею. Від безвиході близько двадцяти курортників подалися на залізничний вокзал. На під"їзді до Львова у потязі трапилася надзвичайна ситуація: в санітарній зоні користування туалетами заборонено, але ж прогресуванню діареї не зарадиш. Виник гучний скандал, який вже на станції Львів намагалися залагодити працівники МЧС...

Хворим, які залишилися в санаторії, були призначені препарати від проносу та сильнодіюча протимікробна терапія. Водночас фахівцями СЕС проводилися обстеження на предмет виявлення джерела інфекції та шляхів його передачі. У однієї курортниці та повара  харчоблоку виявлено стафілококову інфекцію, яка потрапила в салати й також була виявлена в їжі лабораторією. Перші повідомлення про цю надзвичайну подію з"явилися в ЗМІ ранком 16 липня, тобто через тринадцять днів після отруєння перших відпочивальників. Власником санаторію "Теплиця" та ще одного закладу в с. Довге Іршавського району є ексзаступник  міністра сільського господарства, член Партії регіонів Олег Уваров. 16 липня обидва ці уваровські об"єкти були перевірені працівниками санітарно-епідеміологічної служби. Санстанцією на директора та головного лікаря "Теплиці" накладено штраф – 400 та, відповідно, 3000 гривень. 

Достеменно відомо, що про отруєння людей в санаторії "Теплиця" чиновники МЧС, МОЗ України , органів місцевого самоврядування довідалися також зі ЗМІ майже через два тижні. Це факти, які заперечити в принципі неможливо. Але ж намагаються заперечити!!!

Кращий метод самозахисту – це напад?

Впевнений, що жодний лікар із серйозними досвідом і стажем роботи не зможе пригадати зі своєї практики жодного випадку, коли б в одному колективі одночасно 20-35 чоловік раптово захворіли на гастрит чи панкреатит. Це неможливо навіть за умови, що потенційні пацієнти попередньо домовилися та навмисне вирішили захворіти. Значно простіше згадати масові та групові захворювання гострими кишковими інфекціями. Та  декому, підмінюючи діагнози, завжди простіше відвести від себе відповідальність і не випробовувати долю. Саме за цими діагнозами вирішила сховатися від відповідальності очільниця санітарно-епідеміологічної служби області В.Чиж.
 
Після звернення перших потерпілих зі скаргами до медиків санаторію представники адміністрації "Теплиці" зателефонували головному державному санітарному лікарю Виноградівського району Киретіву В.В., який невдовзі приїхав в цей оздоровчий заклад. Оцінивши ситуацію на місці, він відрядив до "Теплиці" лікаря по гігієні харчування, лікаря по гігієні дітей та підлітків, епідеміолога та проінформував про подію пані Чиж, як і заведено в таких випадках. Оскільки спалах в санаторному закладі, враховуючи сумнозвісний досвід "Перлини Карпат", остаточно б підірвав репутацію очолюваної В. Чиж служби, вона вирішила піти на службовий підлог: за її наказом знищуються проби добового раціону (згідно з законодавчими нормами в організованих колективах обов"язково відбираються проби харчів, які зберігаються добу в холодильнику), з якогось дива, абсолютно незважаючи на факт отруєння людей, оформляються три акти перевірок дотримання санітарного законодавства, а не акти епідеміологічного розстеження, в якому б чітко було вказана класична тріада: джерело інфекції, шляхи і фактори передачі, сприятливий організм. Тобто так звані ланцюги епідпроцесу зумисне не були встановлені. Всім підлеглим під загрозою звільнення наказано було мовчати. Та й правда, кому потрібно знати про знищені проби добового раціону, які в таких ситуаціях підлягають обов"язковому бактеріологічному дослідженню?.. Та й навіщо "паритися", відбираючи в пацієнтів блювотні маси, промивні води для бактеріологічного обстеження, як виписано в відомчих документах?.. Навіщо обстежувати хворих на якісь там ротавіруси, ентеровіруси , найпростіші?.. Кому потрібна та етіологія та походження мікроба?.. Нема мікробів – немає проблеми! Мабуть, чхати хотіла пані головний державний санітарний лікар й на Наказ МОЗ СРСР  №475від 16.08.1989 року "Про заходи подальшого удосконалення профілактики захворюваності гострими кишковими інфекціями", який є чинним на території України. Сповідуючи тактику "приказано молчать", пані Чиж в даній ситуації повністю паралізувала дії та можливості підлеглих спеціалістів при вивченні ситуації, що склалася в санаторії "Теплиця". Саме це "приказано молчать" не дозволило ні виключити, ані підтвердити діагноз інфекційного захворювання, оскільки це можливо тільки в умовах інфекційного стаціонару. До речі, в інфекційному відділенні  Виноградівської районної лікарні працюють висококваліфіковані та досвідчені спеціалісти, здатні провести відповідну діагностику та надати хворим фахове лікування.

Хочу звернути увагу читачів на ту обставину, що розпорядження чиновниці Чиж про недоцільність госпіталізації осіб з діареєю в інфекційне відділення поставило під загрозу захворювання цією недугою тих відпочивальників, які ще не інфікувалися ( можливо тому, що харчувалися іншими стравами, призначеними лікарем). Тим паче, що з "благословення" головного державного санітарного лікаря Закарпаття не проводилася й заключна дезинфекція.
 
Показовий факт, що засвідчує поширення інфекції саме на харчоблоці санаторію – це випадок ідентичної антибіотикочутливості збудників, висіяних від хворої Титеріної та кухаря "Теплиці" Рацин. Та офіційного підтвердження цьому випадку ви не знайдете – всю первинну документацію за наказом В. Чиж знищено. Кудись поділася із санаторію й облікова форма по реєстрації інфекційних захворювань, яка затверджена Наказом МОЗ України від 01.10.2000 року №1 "Про затвердження статистичних облікових форм...".

Те, що збудник не виявлено в більшості хворих має своє логічне пояснення.

По-перше: значна частина хворих, як зазначалося вище, виїхала в місця постійного проживання.

По-друге: ні один в світі мікроб не виросте та не буде виявлений, якщо надійде команда: "Не рости!".

По-третє: на фоні сильних антимікробних препаратів, які приймали хворі від проносу, ідентифікувати мікроб-збудник вдається не завжди.

На грані криміналу жонглювала пані Чиж, коли розпорядилася не госпіталізовувати хворих в інфекційне відділення ні за яких умов, адже згідно з законодавством госпіталізація інфекційних хворих або з підозрою на інфекційні захворювання є обов"язковою, тим паче, коли хворий -- із організованого колективу, яким є санаторій. Статті Законів України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та "Про збереження санітарного та епідемічного благополуччя" зобов"язують здійснити обов"язкову госпіталізацію інфекційних хворих не лише з метою надання якісної медичної допомоги, але й з метою ізоляції хворих для запобігання розповсюдження інфекції та інфікування здорових людей. За умови, що в одному організованому колективі є більше п"яти хворих на інфекційне захворювання головний державний санітарний лікар  області зобов"язаний повідомити про це керівництво Департаменту санітарно-епідеміологічної служби України. В даному випадку про масове отруєння тиждень нічого не знали не тільки підлеглі В.Чиж, але й її заступники.

З іншого боку, Стаття 42 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя" передбачає обмеження , тимчасову заборону, припинення діяльності об"єктів у разі невідповідності їх вимогам санітарного законодавства. Якщо бригада фахівців на чолі з пані Вірою не виявила в "Теплиці" ніяких порушень, тоді чому наклала штрафи на директора та головного лікаря оздоровниці?!

Звичайно, що всі факти , викладені вище, В. Чиж готова заперечити. З рештою, вона так і робить. Зокрема з її подачі в ЗМІ появилася інформація про суто терапевтичну, а не інфекційну природу масових захворювань, адже гастрити та панкреатити, які облСЕС "призначила" хворим, не є зоною відповідальності пані Віри.  "Викручуся, а не дамся" - це кредо її єства, а "Я за должность не держусь!" - це вже для людей.

Епілог

Якось чув від знайомих, що Віра Чиж не раз специфічно висловлювалася на адресу закарпатців. Вочевидь інформація про масове захворювання на гастрит та панкреатит в "Теплиці" і подається нею з огляду на її власну оцінку наших людей. Але в даній ситуації їй слід би подумати про юридичні аспекти того, що трапилося, а не змушувати своїх підлеглих готувати спростування до публікацій , які "крутяться" в мережі Інтернет з приводу "тепличних" подій. Адже на лице факти службових злочинів, вчинених посадовою особою, що проявилися в злочинній бездіяльності та службовому підлозі. Та це вже компетенція прокуратури, а не журналістів. А тим часом, як стало відомо, деякі громадські організації Закарпаття та обласні партійні осередки готують звернення на ім"я  прем"єр-міністра України, міністра охорони здоров"я з вимогою звільнення В.Чиж із займаної посади.

Автор висловлює щиру подяку працівникам Інституту епідеміології та інфекційних хвороб НАН України за допомогу  при проведенні цього журналістського розстеження.

Теги:

61 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати