Ректор ЗакДУ Федір Ващук знає, як позбутися перекосів у науці

Ми вирішили розпитати ректора ЗакДУ Федора ВАЩУКА про останні новини з життя університету, а заодно скористалися нагодою й поговорили про стан вищої освіти та науки Закарпаття. Федір Григорович нас багато чим здивував...

— Федоре Григоровичу, чув, що у вас сталися зміни у структурі вузу?

— Так, пройшла реорганізація структурних підрозділів університету. Всі чотири факультети реорганізовані (і це затверджено в штатному розписі Міністерства освіти й науки) в навчальні інститути — юридичний інститут, інститути економіки, інформатики і міжнародних відносин. Крім того, маємо два науково-навчальні інститути — інформаційних технологій та дистанційної освіти, й інститут філософії та проблем євроінтеграції. Тобто нині університет утворив 6 навчальних і науково-навчальних інститутів з відповідним кадровим та фінансовим забезпеченням. Це сприятиме поглибленню і поліпшенню якості як навчальної, так і наукової роботи всіх підрозділів. Як бачите, університет розвивається і розбудовується.

— До речі, з яким настроєм святкували Новий рік? 2006-м задоволені?

— Задоволений, бо університет закінчив минулий рік з хорошими здобутками. Значно поліпшилися показники, за якими визначається рейтинг вузів, зокрема різко зросла кількість наукових публікацій, виданих монографій, навчальних посібників. Цьому посприяла жорстка позиція ректорату: не допускати до читання лекцій викладачів, які не мають з цього напряму наукових публікацій відповідного рівня. Крім того, вперше за час нашого існування ми отримали державне бюджетне фінансування із Міністерства освіти і науки на наукову роботу. Раніше ми подавали багато проектів на конкурси, вигравали їх, але за браком коштів таке фінансування не надавалося.

Ще значно виросла кількість наукових студентських публікацій і конференцій, видали кілька збірників студентських наукових робіт. Ми подали клопотання про відкриття докторантури, тобто вже самі готуватимемо докторів наук. Серйозне зрушення відбулося і в якісному складі науково-педагогічних кадрів — виросла чисельність докторів і кандидатів наук, зокрема, захистили кілька дисертацій молоді викладачі. А ще нам вдалося залучити до постійної роботи єдиного на Закарпатті доктора юридичних наук з кримінального права, професора В.М.Поповича.

— В 2007-му щось мінятимете, чи змін уже достатньо?

— Попереду — серйозні нововведення. Вперше в історії України ми отримали дозвіл міністерства і стали єдиним вузом, де проводиться експеримент — спеціальна процедура державної атестації студентів. Державні іспити в нашому університеті, окрім захисту дипломних і бакалаврських робіт, проводитимуться тільки в письмовій формі, у вигляді тестування з комп'ютерними технологіями перевірки. Але найголовніше, що до фахових державних іспитів кожному студенту додаємо по три невеликі державні екзамени з ділової української мови, з основ інформатики й обчислювальної техніки та з іноземної мови. Тобто студент отримає диплом лише тоді, якщо оволодів фаховою підготовкою, може готувати документи українською мовою, застосовувати інформаційні технології і на достатньому рівні спілкуватися іноземною мовою.

— Студенти, мабуть, сприйняли цю новину не дуже радісно?

— А куди нам дітися? Подивіться, що вимагають від працівників у оголошеннях про прийом на роботу: володіння комп'ютером, іноземною мовою і навики ділового спілкування. Ми розуміємо: спочатку буде важко, це трошки шокуюча новина, але ми відповідаємо за якість фахівця, якого випускаємо, тому без цього просто не обійтися. Ясна річ, що не кинемо на амбразуру наших студентів: вже введені спеціальні додаткові консультації, щоб підготувати їх до іспитів. Зрештою, випускники рано чи пізно зрозуміють, що це їм на користь, а студенти молодших курсів, знаючи, що на них чекає попереду, більше уваги приділятимуть вивченню цих предметів. В результаті виграють і вони, і університет, і наша держава.

— Як ви, як голова ради ректорів Закарпаття, оцінюєте нинішній стан вищої освіти області?

— Маємо здобутки, але турбує проблема, про яку ніхто не згадує. Та якщо далі її замовчувати, то рано чи пізно матимемо катастрофу у вищій освіті і науці. На Закарпатті всіма вузами, філіалами, відділеннями, консультаційними центрами (їх понад 50) готуються фахівці з близько 60 спеціальностей. Але якщо розібратися, хто готує цих спеціалістів у всіх вузах без винятку, то висновок насторожує: тільки 5-6 спеціальностей забезпечені докторами наук, і до десятка — кандидатами. Інші 40 спеціальностей не мають жодного кандидата, я вже не кажу доктора наук. А відкриваються нові спеціальності, факультети. Ще б нічого, якби йшло поповнення науковими кадрами. Але звідки: якщо відкривається нова спеціальність, а з неї немає доктора наук, то кандидат нізвідки не візьметься, бо нема відповідної школи і спеціалізованої ради. Наприклад, із 8 економічних спеціальностей, фахівців з яких готують усі вузи Закарпаття, немає доктора наук із 7 з них, і є лише кілька кандидатів наук. Це такі спеціальності, як облік і аудит, менеджмент, маркетинг, міжнародна економіка, банківська справа. В нас є кандидати й доктори економічних наук, поважні високоосвічені фахівці, але вони не захищалися по цих спеціальностях, про які ми говоримо.

Загалом на Закарпатті близько 100 докторів наук, із яких 80% становлять фізики, медики, хіміки, історики, економісти. А де ж доктори наук з усіх інших спеціальностей? Маємо страшний перекос. Коли кажемо, що в нас величезний і потужний науковий потенціал, треба враховувати, що він дуже однобокий.

— Чи можна якось вирішити цю проблему?

— Закарпатські вузи повинні замовляти через цільову аспірантуру відповідних фахівців, платити за це гроші, надсилати їх на навчання у ті вузи, де така аспірантура й докторантура є. Цього не треба боятися: наука й освіта повинна інтегруватися й співпрацювати. На Закарпатті система цільової аспірантури відсутня повністю, хоча на Заході вона дуже розвинена, і вузи співпрацюють. Це єдиний вихід, бо створити наукову школу з 50 спеціальностей не можна ні за рік, ні за два, ні за п'ять. За стандартами, створення одної тільки серйозної кафедри займає 10 років. Цю проблему треба вирішувати найближчим часом на рівні області. Наслідки можуть бути дуже плачевними...

— Ваш вуз готовий платити за підготовку своїх майбутніх викладачів у інших навчальних закладах? І скільки коштує навчання одного?

— Ми на вченій раді прийняли таке рішення, і вже затверджується кошторис на направлення кращих наших випускників-магістрів на навчання до цільової аспірантури і молодих кандидатів наук до цільової докторантури в наукові установи України. З ними буде укладено спеціальні контракти, щоб вони повернулися і створювали тут наукові школи з тих спеціальностей, по яких в області немає кадрів. Так, це дорого, бо підготовка одного спеціаліста в аспірантурі коштує від тисячі до півтори тисячі доларів на рік. Але в нашій державі є багато безкоштовних місць. Аспірантура може бути безплатною.

— Чи можлива така співпраця з іноземними вузами?

— Чому ні? До речі, за цей короткий час наш університет до-сяг дуже високого рівня міжнародної співпраці, вже можемо ділитися досвідом. Це і проведення спільних наукових конференцій, і видання наукових збірників, і участь наших фахівців у якості експертів зарубіжних грантових програм. Недавно, наприклад, я був експертом двох словацьких серйозних грантових програм по 200 тисяч євро кожна. До речі, ще один резерв, який можна використати — співпраця з Національною академією наук. Треба створювати спільні науково-освітні центри з інститутами НАНУ. До речі, у нас уже погоджені, і незабаром всі навчальні інститути ЗакДУ підпишуть спеціальні угоди про інтеграцію і спільну роботу з провідними науковими центрами й інститутами НАНУ.

— А як боротися з надміром різного роду філій і відділень навчальних закладів, які, не секрет, часто просто "викачують" гроші зі студентів та їхніх батьків? — Міносвіти серйозно взялося за цю проблему, по Україні вже скорочено 100 з лишнім філій, відділень і НКЦ, у тому числі кілька й у нас. А щодо надміру...

— Так, їх багато, але чому? Якщо їх стільки, значить, є попит на їхні послуги. Ситуація регулюється законами ринку, і нікуди ми від цього не дінемося. Це природно, бо Закарпаття як 10 років тому, так і зараз займає останнє місце по числу студентів на 10 тисяч жителів. Тому відкриваються такі сумнівні відділення різних вузів. За моїми дуже грубими підрахунками на сьогодні близько 20 млн. грн. в рік закарпатці платять в ці відділення, філіали й НКЦ, ці гроші йдуть за межі області, з них 10-20% повертається на оплату праці їхніх працівників і на їхнє утримання, а решту забирають базові вузи. Вже не кажу, що навіть 99% податків платяться не на Закарпатті, а за його межами. Хіба ці мільйони не потрібні нашим вузам?

— Це радше питання до вас: чому дали окупувати ринок "чужинцям"?

— Ми свого часу відкрили 8 філіалів, але в багатьох випадках місцеві органи влади не надавали відповідної допомоги. А ми не могли піти на таку профанацію, щоб просто щось відкрити, взяти в оренду якусь квартиру і робити видимість наукової роботи. На рівні області всім державним вузам треба повернутися до цієї проблеми і цей ринок освоїти. Ми невеликий університет, у нас немає стільки спеціальностей. Мені здається, що перше слово мав би взяти УжНУ, але поки що я не бачу якихось зрушень.
Ми маємо чинний наказ міністра про відкриття 5 таких філій. Але свого часу призупинили цю роботу, бо не могли контролювати якість підготовки фахівців, особливо заочників. Та повторюю: спільними зусиллями треба повернути цей ринок.

— Федоре Григоровичу, чи маєте приблизну статистику, який відсоток ваших випускників одразу ж працевлаштовується?

— У нас є відділ практики і працевлаштування. На кожного випускника видаємо спеціальну рекомендацію, розширену характеристику, а з додатком до диплома — перелік вмінь і навичок, які цей спеціаліст може виконувати. В результаті, за моїми даними, 95-97% випускників, які бажають працювати, працевлаштовуються. Причому багато колишніх наших студентів нині є керівниками банків, відповідних структурних підрозділів правоохоронних органів, спільних підприємств, міжнародних компаній. Дуже величезний попит на фахівців з інформатики.

— Чи не плануєте найближчим часом відкривати нові спеціальності?

— Мене дивує, як у нас легко відкриваються нові факультети і спеціальності. Факультет може бути відкритий, якщо є мінімум три кафедри, а кафедра, якщо є п'ять ставок, з них — три кандидати наук і один доктор. Відкриватимемо нові спеціальності й напрями тільки після ґрунтовної кадрової і матеріальної підготовки, наявності бібліотечного фонду, навчально-наукового обладнання. Бо інакше це просто смішно. Відкрити не важко, а що далі?

— Спрогнозуйте, будь ласка, якими будуть зацікавлення абітурієнтів у цьогорічну вступну кампанію?

— Останніми роками спостерігаю тенденцію, яка мене дуже радує: зростає конкурс на технічні спеціальності, на спеціальності в галузі інформаційних технологій, наукоємні спеціальності. І трошки знижується попит на гуманітарні: правознавство, економіка і тому подібне. Крім того, різко зростає попит у роботодавців, а відповідно, зростатиме й зацікавленість абітурієнтів у спеціальностях, пов'язаних з інформатикою й обчислювальною технікою.

— Наостанок хотів спитати, чи не жалкуєте, що взялися за утримання волейбольної команди? І які плани клубу "Закарпаття-ЗакДУ" на цей рік?

— Ми стали одними з засновників клубу, і хоча я не думав, що це буде так фінансово важко, все-таки не жалкую про своє рішення. Ми частково зняли питання забезпечення гравців житлом, харчування, навчання студентів, відряджень на матчі. Волейбол полюбили в нашому університеті. Думаю, що успіхи цієї команди уже сьогодні такі, що Закарпаття їх не мало сорок останніх років. Це добра й хороша справа і для нашого спорту (область має лідера вищої ліги), і для вузу, адже за кордоном кожен університет, який себе поважає, приділяє увагу спорту. А головне, що 8 з 12 гравців команди — наші студенти.

Поки що важко зі спонсорами, але ми їх спочатку запрошуємо на матч, а потім говоримо про допомогу команді. Коли вони бачать дві-три ігри, розуміють, що це серйозний клуб, а не дворова команда, яка "проїдає" вкладені в неї гроші. А щодо планів, то, найперше, це вихід до Суперліги і вдалий виступ на двох міжнародних волейбольних форумах — чемпіонаті Європи серед університетів та всесвітній універсіаді. Будемо боротися.

Теги:

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати