Закарпаття: Як із податківця стати підприємцем і чому цигарки пов’язані із деревним вугіллям

Перечинський лісохімкомбінат значну частину продукції постачає в Європу, де, здавалося б, далеко, але в якій вже давно гуляє криза. Його власники — концерн «Поліпром» із теж, нібито далекого, Дніпропетровська. Але працюють на підприємстві закарпатці, і чи «далека» криза не прийде у близькі нам родини? Цим ми цікавились у керівника підприємства Юрія Мальцева. Хоча не втримались і почали зі, здавалося б, парадоксу — на посаду голови правління Юрій Володимирович прийшов з посади керівника податкової міліції Закарпаття.
— Напевно дуже багато хто питое вас чому, як?..
— Насправді, нічого особливого. Я вже мав доволі немалу вислугу і замислювався над тим, що час звільнятися з податкової. Навідувалися думки спробувати себе в чомусь іншому. Зараз на державній службі важко — мало не кожні півроку змінюється керівництво, вже набридло щоразу з нуля доводити, що я можу щось робити. А стати керівником підприємства запропонували мені аж ніяк не тому, що працював у податковій, а тому, що давно знаю керівників концерну «Поліпром» — колись ми разом вчилися у Москві, згодом загубилися, відтак знайшлися. Контактували як давні друзі, а не посадовці. Іноді в розмовах я висловлювався, що для підприємства було б краще, якби його очолювала місцева людина, яка добре знає тутешні особливості. Та й коли директор з Дніпропетровська, його сім'я там, то, зрозуміло, не всі його думки будуть лише тут. Словом, можна сказати, я певною мірою став «жертвою» своїх розмірковувань.
 Очолюючи такий грізний підрозділ, як податкова міліція, ви були м'яким до бізнесу чи навпаки?
— Вважаю, був принциповим, але не рубав з плеча, старався розуміти бізнесменів, платників податків... Зараз так само з розумінням намагаюся ставитись до податківців.
— І як воно — бути з протилежного боку барикади? Чи між податківцями і підприємцями немає барикад?
—  Не сказав би, що барикада, але різниця таки є. Насамперед йдеться про упередженість поглядів окремих податківців стосовно тих, хто займається підприємництвом. Найбільше мене турбує, коли державні чиновники вважають, що підприємці апріорі не хочуть платити податки, обманюють державу і є потенційними злочинцями.
— А на попередній посаді ви так не думали?
—  Старався виходити з конкретних фактів: були ухилення від сплати податків, можемо це довести — тільки тоді можна звинувачувати, а не опиратися на чутки чи здогадки.
— Де і ким працювали до податкової?
— Починав колись у школі, згодом, ще при CPCР працював у КДБ, відтак у СБУ. Звільнився звідти на початку 90-х, коли зарплата була близько 20 доларів і півроку ми жили тільки на зарплату дружини. За той час зрозумів, що з «купи-продай» у мене нічого не виходить. Трохи попрацював у банку, відтак завдяки економічній та юридичній освіті потрапив у податкову Там довго працював у відділі внутрішньої безпеки, згодом запропонували перейти у податкову міліцію і стати її керівником. До речі, не треба думати, що податківці упереджено погано ставляться до бізнесу. Інша справа, що законодавство недосконале, доводиться завдання з наповнення бюджету.
— Що згодилося вам з попереднього досвіду роботи?
— Закони менеджменту однакові — і на підприємстві, і в податковій. Головне — щире бажання працювати з людьми, вміння розуміти їх. Не мусить бути керівник, як, скажімо, у моєму випадку, спеціалістом з хімії — треба вміти підібрати, а потім організувати людей. Завдання: щоб завод працював, заробляв гроші, здійснював необхідні платежі, а люди бачили перспективу.
— Тепер вирішуєте проблеми з податковою з допомогою особистих зв'язків?
— На щастя, не треба нічого вирішувати. Діяльність лісохімкомбінату відкрита і прозора, від податкової нема що приховувати. Таємниці дещо іншого характеру — пов'язані з комерційною діяльністю, технологіями. З 1998 року тут працюють ноу-хау, яких більше немає в Україні.
Проте довкола комбінату «народилося» досить багато негативу. Років 10 на різних рівнях, зокрема Києва, говорили, що тут розливають спирт, а відтак і горілку. Мовляв, оскільки у виробництві задіяний технічний спирт, отже, є і горілка. Спростовувати, доводити щось у таких випадках складно. Але ж Перечин — маленьке містечко, і якби тут з'явилася якась горілка, то люди про це б знали вже завтра.
Також, на жаль, недобросовісні клієнти використовують нашу продукцію для перевезення контрабанди. За цей рік було два випадки: відправляємо деревне вугілля, виконуємо митні процедури, а в дорозі відбувається перевантаження і вже на митниці виявляється: поміж нашим товаром заховані цигарки. Клієнтів багато, за всіма не вслідиш, тим більше, що є такі, котрі беруть нашу продукцію тільки раз. Для нас же головне — аби заплатили. Крім того, я переконаний, що все це відбувається не на території комбінату, адже треба ці цигарки спочатку на територію підприємства пронести, тут завантажити, а охорона не наша, домовитись дуже важко. Та й при таких обсягах виробництва просто ніколи займатися якимись цигарками.
— Розкажіть докладніше, як працює нині комбінат...
— Підприємству більше ста років, але його нове життя почалося з 1998 року, коли контрольний пакет акцій придбала науково-виробнича структура «Поліпром».З 2000 року завершено інвестиційний проект, який дозволив повністю автоматизувати технологічний процес виробництва деревного вугілля та досягнути відповідності й якості кінцевої продукції в жорстких умовах конкуренції, яка б відповідала європейським та вітчизняним стандартам. Впроваджено найпрогресивнішу технологію, безвідходну та економічно ефективну, з локальною системою теплозабезпечен-ня. У цьому році комбінат отримав сертифікат відповідності системи менеджменту вимогам стандарту ISO 9001:2000 від Bureau Veritas. Крім деревного вугілля виробляємо деревновугільні брикети (для виплавки кольорових металів, виробництва металевого кремнію, магнію, феросплавів, сірководню, у побуті), етилацетат (використовується у виробництві кіно- та фотоплівки, целофану, різних гумовотех-нічних виробів, для виготовлення штучної шкіри, пакувальних матеріалів, медичних препаратів, у лакофарбовій промисловості), карбамідо-формапьдегідні смоли (застосовуються для виробництва деревостружкових плит і пресованих виробів із подрібненої деревини, фанери, меблів, будівельних дерев'яних конструкцій, деталей музичних інструментів, спортінвентарю).
— Уже відчуваєте, що є криза?
— Не можу сказати, що по нас вона дуже вдарила, але вже фіксуємо затримки платежів, чого раніше не було. Змушені жорсткіше працювати з кредиторами. Є і проблеми з постачанням сировини - й української, і з-за кордону.
Турбує нестабільність і зростання цін на енергоносії. При цьому є і зростання цін, яке важко зрозуміти. Скажімо, аналіз показав, що за перевезення ми за весь минулий рік заплатили залізниці 4 млн. грн., а за 9 місяців цього року вже близько 5,5 млн. грн. Недержавному рівні кажуть, що це обґрунтовано, але якщо брати показники інфляції, то про 20% ще можна говорити, але ж не про більш ніж 30%!
Були великі плани запровадити технічні новації, зокрема, щодо кругообігу води, зменшення впливу на довкілля (хоча у цьому плані підприємство вже зробило дуже великий крок уперед, якщо порівнювати з ситуацією ще кілька років тому, не кажучи вже про радянські часи). Великі капіталовкладення потрібні для двох цехів деревного вугілля. Своїми коштами не впораємось, сподівались на інвестиції з-за кордону, але негаразди світової економіки серйозно загрожують нашим планам. Але однозначно, принаймні поки що, не плануємо ні скорочення штату, ні зменшення зарплати, ні зупинку підприємства. Тим більше, що комбінат у Перечині не покинутий напризволяще — усі питання під постійним наглядом менеджерів холдингу «Поліпром».
З іншого боку, світовий досвід свідчить, що кризи стимулюють до вдосконалення, пошуку нових технологій і освоєння нових ринків збуту. І менеджери нашого комбінату активно працюють у цьому напрямі. Я оптиміст, і вірю, що криза це не лише проблеми, але й шанс піднятися на якісно новий щабель.
— Ви співпрацюєте з Українським союзом промисловців і підприємців?
— Багато років особисто знаю активну ділову жінку, тепер уже керівника регіонального відділення УСПП Маргариту Мо-щак. Громадські структури, які об'єднують підприємців, дуже потрібні, можуть вирішити багато питань, багато у чому завдяки саме їм бізнес у країнах Заходу працює більш захищено. Інша справа, що багатьох проблем, які, нажаль, існують у наших підприємців, взагалі б не мало бути, їх мала б вирішити держава.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати