Церкви Великоберезнянщини. Як закарпатські іконостаси відправляли у Росію

Церкви Великоберезнянщини. Як закарпатські іконостаси відправляли у Росію

На Закарпатті понад сотня дерев’яних церков, створених кілька століть тому, які передають особливість часу, коли їх зводили. Дві з них входять до світової спадщини ЮНЕСКО. Журналісти «НЕДІЛІ» в ці різдвяні дні оглянули чотири дерев’яні церкви на Великоберезнянщині, аби на власні очі побачити, як громади зберігають спадок із минулого, щоб передати його майбутньому

Зі статусом ЮНЕСКО

Дерев’яна церква в селі Ужок Великоберезнянського району – одна з двох на Закарпатті, яка входить до списку світової спадщини (інша пам’ятка зі статусом – у селищі Ясіня на Рахівщині). Загалом в Україні таких церков вісім.

Голова церковної громади Михайло Куртей виносить із церкви зарамований документ:

– Що це? Звідки?
– То є з ЮНЕСКО!
– Коли виданий?
– 27 червня 2013 року!

Англійською мовою на папері написано наступне: «Запис у цьому списку підтверджує видатну універсальну цінність культурного чи природного майна, яке потребує захисту в інтересах всього людства».

Але винятковий статус, який церква отримала більше трьох років тому, без ентузіазму сприйняли місцеві жителі. Вони впевнені, охорона міжнародною організацією дерев’яної пам’ятки 1745 року мала б передбачати й фінансування, бо нині церквою опікуються виключно парафіяни. А вони не в захваті від великої кількості відвідувачів.

«А що нам із цього?»

Жителька села Ужок Марія Куртей зустрічає гостей безрадісно. Жінка – одна з тих, хто доглядає за храмом у селі, витрачаючи на це час і зусилля, тому питання про відвідувачів і туристів пані Марію напружують: «Чого ми маємо якихось людей пускати!? Тут є стародавні ікони, які ще зберігаються. – Ви не хочете, щоб сюди туристи приходили? – А що нам із цього!? Ми ніякої допомоги не одержуємо, ми утримуємо церкву за свої кошти, за гроші прихожан: гривня, дві, три – хто скільки дасть!»

У сільській раді питання про внесення церкви до списку ЮНЕСКО обговорювали не раз, пригадує Ужоцький сільський голова Михайло Лешко. Підтримки не знайшли й серед депутатів: «У нас на сесії і виконкомі розглядалося це питання разів п’ять. І ніхто не хотів це підтримати. – Чому? – Вони боялися. У нас тут церква в сусідньому селі була, в Гусному, і за радянських часів її відібрали, вона стала музеєм. Люди боялися, що наша церква в Ужку теж стане музеєм. Тому вони таку й зайняли позицію, але після 2013-го вони побачили: те, що церква є під охороною ЮНЕСКО, їм не заважає, то вони собі службу проводять і далі…»

З 1994 року рішенням закарпатської обласної ради дерев’яна святиня є власністю церковної громади. Саме вона й опікується історичною пам’яткою. Два роки тому за майже 150 тисяч гривень із обласного бюджету храм освітили знадвору, встановили захист від блискавок та сигналізацію. А от утримують церкву виключно селяни.

Голова Великоберезнянської РДА Василь Симочко пояснює систему діяльності релігійних установ: «Офіційно ніякі кошти на утримання культових споруд ніколи не виділялися і не виділяються. Це роблять доброчинці, меценати, місцеві підприємці, можливо, хтось зробить більші вклади… Утримують їх, як правило, місцеві громади. Тобто формуються так звані релігійні «двядцятки», які практично їх утримують».

За останнє десятиріччя в церкву намагалися влізти тричі. Однак завузькі вікна святині, завадили крадіям забрати цінності. Сама церква унікальна. Бойківський стиль, у якому збудовано храм, ще століття тому був поширений на Закарпатті та Львівщині. Нині таких церков зосталося кілька. Причому більшість із них поверх дерев’яного ґонту вкриті бляхою. Церква святого Михайла в Ужку залишилася автентичною.

За власним смаком та зі страхом

Дерев’яна церква святого архангела Михайла в селі Вишка збудована 1700 року. Таку приблизну дату визначили краєзнавці, бо точних документальних даних нема.

Церківник Микола Чорнак журналістам розповідає, як будували церкву, котрою він опікується нині: «Вона десь була далеко построєна іще до мене, так її перевезли, волами її возили, знаєте, тяжко було. Не було моторів, як ниська, техніка всяка є, тяжко було. Волами її перевозили, а тут її склали, построїли її тут». 84-річний Микола Михайлович порається біля церковного господарства. Чоловік розповідає, що до 1944 року церква належала греко-католицькій громаді, після приходу на Закарпаття радянської влади – передали православній.

У середині 90-х внутрішні стіни оббили фанерою, а наприкінці ХХ століття дах, що був покритий ґонтом, накрили бляхою. Цим і спотворили унікальний архітектурний ансамбль, кажуть дослідники дерев’яної архітектури Закарпаття. Замінили й старі автентичні вхідні двері. У самій церкві зберігають старі ікони та видання, зокрема Євангеліє XVII століття.

Голова парафіяльної громади Федір Костик показує нам один із раритетів: «Тут на Євангелії пише 1650 року. Євангеліє у нас там є нове, де священик служить, а це в нас зберігається тут так, як музейне, знаєте. Хотіли його реставрувати, ну, але громада не дала його, щоб нікуди з церкви не виходило, бояться, щоби десь щось не потрапило в чужі руки, аби хтось не поміняв нам його…»

Нині деякі члени парафіяльної громади намагаються переконати місцевих мешканців зняти бляху з церкви, утім поки безрезультатно. Люди міркують: бляха зберігається довше, ніж дерево, тому й ефективніша. Твердження сумнівне, бо ж ґонт, або шинґли, спеціально обробляли, щоб такі церкви могли простояти століттями. Та й дерев’яне перекриття також можна міняти, так зберегли вже не одну пам’ятку.

Іконостас – у Росію, фанеру – на оздоблення

1777-й – дата побудови дерев’яної церкви святого Василя Великого в селі Сіль. У XIX столітті храм перебудували, додавши традиційній бойківській церкві барокових елементів. Позначилося на церкві й ХХ століття, коли замінили частину внутрішнього та зовнішнього оздоблення, а стародавній іконостас узагалі вивезли з України.

Церківник Іван Риган розповідає: «Його (іконостас – ред.) вивезли десь ще за радянської влади, вивезли у Росію. Тут уже другі ікони, уже поновлені ікони. – Чому вивезли? – Ну, тоді така була влада. Що хотіли, то робили. – А куди саме вивезли? – Нема даних куди саме. В Росію, а куди – невідомо». Стіна при вході церкви оббита суцільними шматками фанери. А у внутрішньому оздобленні – прикраси зі штучними квітами…

Сучасна система опалення в церкві XVIII століття

Автентичною зовні зосталася церква Покрови Пресвятої Богородиці в селі Кострино з другої половини XVIII сторіччя. Старе перекриття в 70-х роках замінили на новий ґонт, а хрести – на ідентичні з оцинкованої бляхи. А от усередині церква зазнала змін: тут установили сучасну систему опалення, а іконостас перемалювали.

Але прихожани в стародавній церкві бачать свої особливості. Галина Чурей, яка 12 років ходить до покровської святині та допомагає доглядати церковне господарство, пояснює це так: «Розумієте, тут, по-перше, церква дуже намолена. По-друге, тут велика благодать, то я вам можу точно сказати, бо ходила і в ті, і всякі церкви, а тут велика благодать. Цю церкву ми би не проміняли ні на що».

 

Тетяна Лешко, НЕДІЛЯ

20 січня 2017р.

Теги: церква, ЮНЕСКО

Коментарі

Остап 2017-02-24 / 19:17:29
А чому не згадують про церкву Святої Анни у селі Буківцьово Великоберезнянського району?

НОВИНИ: Культура

16:58
Український письменник з Румунії видав і презентував свою книгу у Львові
16:04
До дня Незалежності України в Ужгороді відкриється виставка кераміки та гончарства
17:52
У видавництві УКУ вийшла фундаментальна монографія про історію Боронявського монастиря, що на Закарпатті
11:54
В Ужгороді виставкою "Лірика" Карпат" здійснять художню спробу переосмислення власної історії та стереотипів
15:04
/ 3
Майже два десятки художніх полотен у різних жанрах і напрямках презентував в Ужгороді митець з Іршави Василь Бобіта
14:55
Масштабна мистецька акція за підтримки українських військових розпочалася в Ужгороді
03:17
Митець з Ужгорода презентував у костелі в Чернівцях інсталяцію про довіру
16:13
Художниці з Закарпаття привезли до Тернополя виставку картин
10:56
Канадський "Барвінок" потішив Ужгород своїм танцювальним доробком
15:27
Колективи з Мукачева з успіхом виступили в Німеччині та Австрії
11:38
Відкриттям персональної виставки у скансені в Ужгороді відзначив своє 70-ліття художник-реставратор Олександр Балог
10:49
Вишуканий музичний букет культур різних народів "розцвіте" в Ужгороді силами проекту "Marinita & Amir Shahsar"
03:32
/ 3
З переїздом обласного театру до Хуста виникли очікувані проблеми, весь колектив залишився в Мукачеві
15:43
/ 3
Художник з Великоберезнянщини відзначив 60-ліття виставкою в Ужгороді
13:00
/ 1
Василь Шкіря перевтілився з казкаря у драматурга
05:58
/ 3
У Румунії відбувся Перший Міжнародний гуцульський фестиваль
16:22
У скансені в Ужгороді відкриють ювілейну виставку художника-реставратора Олександра Балога
12:59
Митці Мукачева презентували свою творчість на Івано-Франківщині
11:48
12 натюрмортів, об'єднаних в ексклюзивний "Колір" від Сергія Лакатоша, можна оглянути в Ужгороді
13:53
На передплату газет і журналів бібліотекам Мукачева виділено близько 20 тис грн
13:29
/ 1
Всесвітньовідомий канадський "Барвінок" розцвіте у танцях в Ужгороді
05:39
/ 2
В Ужгородському скансені відбувся майстер-клас гончара з Іршавщини
04:39
У Чернівцях відкрилася виставка закарпатських митців "Коріння і крона"
04:02
На Закарпатті вийшло друком 2 число щоквартального вісника "Культурологічні джерела" за 2017 рік
05:29
У Хусті, на березі Тиси відбувся літературний пікнік "ЛІТ.о.ТИСА"
» Всі новини