Так, цього року було оголошено конкурс міжнародної громадської організації «Міжнародний фонд «Взаєморозуміння і толерантність», одним із завдань якого є збереження історичної пам’яті. Перемогу в згаданому конкурсі здобула програма «Особливості примусової праці на Закарпатті періоду угорської окупації та її сучасне відлуння», керівником якої є Олексій Грицак. Зайнятися розробкою та реалізацією програми Олексію Юрійовичу стало цікаво, оскільки він дипломований історик. Тому, хоча вже й у пенсійному віці, вирішив працювати над дослідженням цієї теми.
Олексій Грицак каже, що на Закарпатті досі не реалізувалися подібні за глибиною та обсягом проекти, які б охоплювали всю територію області, а не лише окремі райони.
«Фонд працює у нашому краї вже більше десяти років, проте ця тема ще поки не досліджувалася, — зазначає Олексій Юрійович. – Метою роботи є вшанування мешканців Закарпаття, що стали жертвами нацизму, війни та окупаційних режимів. Також одне з основних поставлених завдань – виховання молодого покоління в дусі патріотизму і толерантності».
Реалізація проекту розрахована з червня цього року і триватиме до травня 2013-го. За словами керівника, на цей період заплановано значну кількість заходів, серед яких історико-архівні дослідження про примусові трудові мобілізації на Закарпатті, зустрічі зі свідками тодішніх подій, створення тематичної виставки архівних документів.
«Кафедра туризму УжНУ також бере участь у реалізації нашого проекту. Зокрема, на неї покладено розробити та презентувати просвітницько-пізнавальний маршрут «Невільницький шлях. Табори примусової праці на Закарпатті періоду угорської окупації». Також буде проведено регіональний конкурс наукових робіт, які мають відношення до нашої теми», — розповідає Олексій Грицак.
Одним з етапів запланованої роботи є виготовлення документального фільму за власними спогадами свідків тих історичних подій. Суспільство повинно знати про страхіття минулих років, коли в трудові табори були «загнані» не лише чоловіки, а й жінки як господарська прислуга у військових частинах. Також існують відомості, що там їх нерідко піддавали сексуальній експлуатації.
Здебільшого робітники були задіяні на будівництві військового укріплення лінії Арпада. Тому трудові табори були зосереджені переважно у Великоберезнянському, Хустському та Рахівському районах.
Керівник проекту каже, що фінансування заходів передбачено майже на 100 відсотків, але Олексій Юрійович сподівається й на спонсорську допомогу.
Окрім збереження історичної пам’яті, паралельно на Закарпатті реалізується медико-соціальний проект. Тому жертви примусових трудових мобілізацій можуть розраховувати й на медичну допомогу.
З початку реалізації проекту пройшло небагато часу, але за цей період вже вдалося дізнатися про місце проживання двадцяти осіб, котрі брали участь у примусовій праці. Проте на цьому пошуки не припиняються і організатори мають надію, що зможуть зустрітися з більшою кількістю свідків подій 1939–1944 років чи людей, котрі з розповідей старшого покоління добре пам’ятають історичне минуле Закарпаття періоду угорської окупації.
Всі зацікавлені з цього приводу можуть звернутися за телефоном до керівника проекту (0-50) 372-90-70.
Яна Мийсарош
Угорські війська на вулицях окупованої столиці Карпатської України