«Іскрою» стало повідомлення про зустріч голови закарпатської ОДА Олександра Ледиди та головного банкіра Валерія Коляска, на якій після багаторічної перерви знову постало питання забудови площі Народної. І хай не полум’я, але досить таки пекучий вогонь у розмовах за кавою, в маршрутках, офісах, на кухні більшості ужгородців тліє вже котрий тиждень.
Микола Веґеш, голова депутатської комісії з питань освіти, науки, культури, духов¬ності, молодіжної політики, фізкультури і спорту, національних меншин та інформаційної політики обласної ради, ректор УжНУ:
– У часи, коли Закарпаття входило до складу Чехословацької Респуб¬ліки Ужгород набув сучасної архітектурної довершеності. Саме тоді було забудовано сучасну площу Народну. 9 березня 1999 року тут установили пам’ятник Тарасу Шевченку. Тобто нині маємо завершений архітектурний ансамбль. Розмови про дальші зміни ведуться не один рік. Але будь-які наміри мають насамперед здобути схвалення громади міста. Перед тим, як зважуватися на будь-які рішення щодо впровадження нових проектів, слід улаштувати громадські слухання. До мене, як до депутата обласної ради, в ці дні зверталося чимало мешканців обласного центру. Їх думка однозначна: більшість висловлюється за збереження нинішнього обличчя площі Народної. Забудова – не на часі.
Маргарита Мощак, голова РВ УСПП в Закарпатській області, член виконкому Ужгородської міськради:
– Зводити чи ні новобудови в історичній частині обласного центру – повинні вирішувати фахівці, звичайно, враховуючи думку громади. Скільки я спілкуюся з багатьма ужгородцями, ще не чула міркування «за». Тим більше досить категорично «проти» висловлюються фахівці – архітектори, мистецтвознавці. Адже йдеться про ще одне велике офісне приміщення для десятків людей у самому центрі міста, де й так уже важко проїхати, припаркуватися. Крім уже сформованого ансамблю площі Народної втратимо ще один з уже й так небагатьох зелених клаптиків Ужгорода, доведеться кудись переносити пам’ятник совісті й честі України – Тарасу Шевченку. Я просто не розумію, чому так принципово зводити нове приміщення саме поряд з обласною адміністрацією. Адже в Ужгороді достатньо вільних і більш зручних навіть для офісних працівників куточків, де сучасна будівля представництва головного банку країни може стати не яблуком розбрату», а окрасою міста.
Володимир Чубірко, депутат Закарпатської обласної ради:
– Усе треба робити фахово, виважено, враховуючи думку ужгородців. На мій погляд, забудовники мали б запропонувати на суд громадськості проект, макет споруди, провести широке обговорення, і, переконаний, тоді спільними зусиллями знайшли б компроміс – що, де і яке будувати.
Юрій Переста, професор, декан стоматологічного факультету УжНУ, депутат обласної ради:
– Сьогодні є історично сформована чудова площа, до якої всі звикли, затишне місце відпочинку, візитівка Ужгорода і Закарпаття. Чи доцільно її забудовувати, збільшуючи відтак поряд із головною адмінбудівлею краю, економічним факультетом УжНУ, дитячою поліклінікою кількість чиновників, машин? Переважна частина ужгородців вважає – ні. Адже тоді доведеться, по-перше, переносити пам’ятник Тарасу Шевченку, по-друге, міняти архітектурний ландшафт площі, по-третє, прокладати там численні комунікації, по-четверте, знищити ще один шматочок зеленої зони, а потім, вочевидь, і зводити паркінги. Але ж головна площа Ужгорода гордо названа Народною, тому народу, ужгородцям, і вирішувати, якою вона має бути.
Федір Шандор, кандидат наук, завкафедри туризму УжНУ:
– У чехословацький період через банк, для якого зводилося приміщення, де нині розміщується закарпатське управління НБУ, проходили реальні гроші, здійснювалися фінансові операції. І місця для всього і всіх там вистачало. Нинішня ж установа оперує більше віртуальним – директивними, статистичними, контрольними функціями. Тому, вважаю, проблему, мовляв, працівникам не вистачає місця, забагато комп’ютерів, можна вирішити сучасними технічними мобільними пристроями. І це було б для державного бюджету, який наповнюємо зокрема й ми, ужгородці, навіть дешевше, ніж будувати нову споруду. Але якщо вже є настільки нагальна потреба у новій споруді, треба зводити її в депресивній частині міста, і тим допомогти новим мікрорайонам, поліпшивши інфраструктуру, проклавши мережу комунікацій. Народна – сердечко нашого міста, то чи варто завдавати йому ще одного бетонно-скляного удару?