Кілька років поспіль дивно було спостерігати, що обласний центр не має свого представництва в чемпіонаті краю з футболу, в той час, коли там виступають сільські команди. Нарешті ситуація почала змінюватися, і Ужгород матиме однойменний клуб у першості Закарпаття.
Велика робота у його створенні належить екс-тренеру молодіжного складу "Закарпаття" Михайлові Іваниці. Тож, які завдання ставляться перед новоствореною командою, про роботу в "Закарпатті" і футбольні перспективи — у розмові з досвідченим фахівцем.
Михайле Михайловичу, яка ваша роль у створенні нової команди?
— На початку цього року до мене звернувся з пропозицією зайнятися кадровою комплектацією команди президент новоствореного ФК "Ужгород" Віктор Качур. Упродовж місяця разом з колегою Олександром Філіпом, з яким працюємо в Ужгородській СДЮШОР займалися підбором гравців. Основне ядро колективу складатиме перспективна молодь 1991—1993 р.н., юнаки, які раніше не виступали в жодній з команд обласного рівня. Провели з ними кількатижневі збори, упродовж яких зіграли контрольні матчі з ФК "Середнє", "Поляна" та аматорами з Руських Комарівців.
Наскільки відомо, Федерація футболу Закарпаття прагне проводити обласні змагання у новому форматі — у вищій та першій лігах. В якій з них гратиме "Ужгород"?
— Якщо відбудуться такі зміни, то в першій, куди увійдуть команди-новачки обласної першості. Якщо все залишиться без нововведень, ми готові грати з колективами, які постійно виступають у чемпіонаті області. Звісно, нам буде важко боротися на рівних з такими "зубрами" як "Берегвідейк", ФК "Мукачево", ФК "Середнє", але, як мовиться, хто не знає гіркоти поразок, не відчуває і смаку перемог.
Михайле Михайловичу, що переслідували, створюючи новий клуб, — репрезентувати обласний центр у чемпіонаті краю або ж з метою "обкатувати" молодь для ФК "Закарпаття", адже ви паралельно працюєте у тренерському штабі головної команди краю?
— Буду радий, якщо вихованці з нашої команди потраплять до лав ФК "Закарпаття". Наразі це далека перспектива, нині головне — укомплектувати команду, створити належні умови для тренувального процесу.
Конкретні завдання керівництво ФК "Ужгород" перед вами ставило?
— Я не чарівник, щоб за місяць-два з новою командою боротися за чемпіонський титул. Нині поставлене завдання – створити колектив, який у майбутньому, років через два-три зможе на рівних протистояти старожилам обласного чемпіонату.
Повернімося до "Закарпаття". Яку ділянку роботи виконуєте в клубі?
— Збираю інформацію про майбутніх суперників команди, аналізую сильні і слабкі їхні сторони. Сказати простіше, виконую роль розвідника-аналітика і подаю свою інформацію головному тренеру І.Гамулі.
Перед стартом другої половини чемпіонату в першій лізі ФК "Закарпаття" дозаявив кількох вихованців СДЮШОР – Вайду, Лютнянського, Молнара, Варгу. Що скажете про цих хлопців, адже в минулому під вашою орудою вони грали у молодіжному складі команди?
— Вони всі талановиті виконавці, які можуть вирости у хороших футболістів. Не хочеться, щоб вони зупинилися на межі "вічно перспективних".
За підбором гравців наш клуб мав би в цьому сезоні потрапити до класу найсильніших команд. Як вважаєте – це під силу команді Ігоря Гамули?
— Цілком реально. Після зборів у Туреччині футболісти набрали хороші кондиції і перебувають у чудовій фізичній формі. Дуже хочеться, щоб наступний сезон ми розпочинали у прем'єр-лізі. Окрім престижу, це дасть можливість молодим гравцям грати на професійному рівні у молодіжному складі команди.
Як оцінюєте рівень співпраці СДЮШОР із "Закарпаттям"? Чому так мало наших вихованців виступають у лавах закарпатської команди майстрів?
— Звісно, це неправильно, що більшість юнаків оминають клуб, працевлаштовуються в інших командах. Зараз ситуація потроху змінюється, налагоджується співпраця між клубом і Ужгородською СДЮШОР з футболу, підписано угоду на взаємовигідних умовах. Гадаю, що ці відносини мають бути більш конструктивними і дієвими. Та проблема в іншому, задля того, щоб молодь прогресувала, в області потрібна ще одна професійна команда, де б талановиті юнаки мали можливість підвищувати свій рівень майстерності.
Роман СЕНИШИН