Житель закарпатської Тячівщини у своєму саду вирощує екзотичні рослини (ФОТО)

Ще коли був при посаді, то прийшовши  додому після роботи, відходив від суєти буденної саме тут, у теплиці, біля своїх зелених насаджень. А ще дивувалися гості диво-лимоном у його кабінеті, котрий цвів духмяно, аж запаморочливо. Такі красені лимони квітли і у кабінетах його друзів – голів колгоспів В.Лавришинця з Ганичів, М.Бігунця з Дубового. Адже за спеціальністю він – вчений агроном.

Тож пенсійний вік, котрого декотрі бояться, став для нього перепусткою, можна сказати, до улюбленого заняття. Знайшов чимало соратників у нелегкій, але улюбленій справі – вирощуванні екзотичних культур. В тому числі – відомого академіка А.Патія, котрий за спеціальною технологією створив унікальні енергозберігаючі теплиці. Якщо надворі мінус 25, в теплиці — плюс три, плюс п'ять. Та це – поки що мрія Андрія Михайловича, під котру вже ... вирито чималий котлован. Наразі ж у його теплиці, а цієї гарної погоди – і на подвір'ї – широкому, зеленому – десятки вазонів різного "калібру", в котрих що лиш не росте: банани, котрі врожаять куди смачнішими плодами за ті, що купуємо в крамницях, апельсини, інжир, лимон, маракуйя, копіно, ківі, каріса, наранхілла, ананас, карликовий гранат, каламундін, мурайя, мандарин... І це ще не все!..

— А спробуйте цю травичку, — Андрій Михайлович дістає з банки висушену траву. Смак — солодкий-солодкий. Ця травичка з гарним найменням стевія в аматора має свою історію. Ще років тридцять тому, коли вже працював головою тернівського колгоспу, познайомився з членом-кореспондентом Академії наук України. На той час наші науковці вивчали в Парагваї властивості цієї трав'янистої рослини, котру було запропоновано вирощувати замість цукрового буряка для виробництва цукру. І менш затратна, і легше вирощувати. Але на той час діяло табу на перевезення саджанців. Тоді "академік" замотав черешок стевії в мокру ганчірку і... перевіз через кордон. Андрій Михайлович уже від нього отримав цілий саджанець, які науковець виростив на власній дачі під Києвом. Ось така історія. А нині Андрій  Мазур вже власноруч висаджує і вирощує унікальну стевію – панацею для діабетиків, котрим не радять вживати цукор (або в малій кількості). Бо ця рослина не лише солодка (у 40 разів солодша від цукру), а ще й запашна! До речі, росте навіть у відкритому грунті. 

 — При дотриманні агротехнічних вимог усі ці заморські гості можуть стати джерелом вагомого доходу для родини, з часом ще й улюбленою справою, в якій кожен та щось таки, окрім прибутків, знайде, — впевнений Андрій Михайлович. А особливим попитом користується кавове деревце сорту арабіка, яким нині не налюбуватися. Зерна кави, коричнуваті, ті, що не доспіли, і червоні, які вже можна збирати, милують око. Зірви і йди варити запашну каву! Чи не просто?..

Та треба таки помарудитися з рослинами, поки виростуть. Андрій Михайлович сміється, бо, каже, то приємно. Не вважає це за роботу. Ось що значить, коли людина любить свою справу! Звичайно, нелегко в зимовий період опалювати теплицю, слідкувати за температурним режимом. Але з часом, коли з'явиться  унікальна теплиця, стане легше.

... Бананові деревцята надворі щільним рядом вишикувалися неподалік соняхів до метра в діаметрі. І дійсно — екзотика! Привільно на городі чорній малині, безколючковій ожині, аґрусу, смородині, персикам, яких є видів п'ять щонайменше...

А поряд, у клітці, походжає фазан, розпустив розписане пір'я, став у позу, ніби й спеціально, аби гарно сфотографуватися. Є ще у садибі Мазурів добротний рибник, в якому вільно почувається золотистий короп. Андрій Михайлович і тут не упустив, аби не прикрасити рибник. Привіз звідкись чудові тендітні водяні лілії. Саме йшли, аби помилуватися ними, аж завважили, що не тільки лілій, навіть відер, в яких знаходилося коріння рослин, немає — вкрали. Ну, що тут поробиш!

... Дає себе знати серце (пережито чимало), та А.Мазур не здається рокам у полон. Каже, рух – це життя. Зробить теплицю, то спробує взятися й за женьшень. Хоч вважає, що золотий вус, котрий масово вирощує нині, займає друге за женьшенем місце по своїй силі. Хіба ще родіолі рожевій поступається.

Ольга Волошин. Тячівський район. Фото автора