Пам’ять про невідомого ленінградського студента береже подружжя Мадярів у Волівці

Трохи згодом, коли ледь притупилася біль втрати, запитала про це у дружини Миколи – Олени Павлівни Мадяр.

– Ще у серпні 1972 року (дата приблизна) на Воловеччині перебували туристи з далекого Ленінграда. Серед них був і молодий студент, з яким трапилося нещастя – його з гострим нападом госпіталізували в місцеву лікарню. За переказами,  у нього був гострий перитоніт і його готували до операції. Проте нещасний дуже просив відпустити його додому, бо там на нього хтось чекає. Хто саме міг його чекати, ми так і не зрозуміли. Адже, як розпо­відали ті, хто понад сорок років тому спілкувався з хлопцем, нікого з родичів у нього не було. На жаль, молодий хлопчина під час операції (чи після неї – цього вже ніхто достеменно не може стверджувати) помер. І його поховала комунальна служба у Волівці, поставивши на його могилі тіль­ки червону зірку. Казали, що прізвище його було Дубінський, – розповідає пані Олена.  

Того ж року молоде подружжя – Миколу та Олену Мадяр спіткало нещастя – вони поховали свою маленьку дитину. «Місце на кладовищі виділили біля могили невідомого чоловіка, – продовжує Олена Павлівна. – І тоді ми  вирішили огородити могилку, аби вона не загубилася. Так з року в рік ми до­глядали місце захоронення, згодом встановили хрест, а потім і пам’ятник. Намагалися знайти хоча б якісь дані про хлопця, проте всі зусилля виявилися марними. Ми зверталися і в місцевий РАЦС, і в лікарню, куди госпіталізували хлопця, сподіваючись, що в їхніх архівах могли зберегтися хоча б якісь офіційні дані про цей випадок. На жаль, так нічого й не вдалося віднайти».

Медпрацівники на прохання Олени Павлівни перерили весь архів, але так і не зна­йшли історію хвороби пацієн­та на прізвище Дубінський. 

Після смерті чоловіка Олена Мадяр не полишає піклуватися й про могилу невідомого хлопця. Дехто закидає їй – навіщо тобі це, а дехто ка­же, що вона робить дуже благородну справу. На що жінка відповідає: «Нічого незвичайного не роблю, а тільки слухаюся свого серця та продовжую спільну справу, яку починали разом із чоловіком».

Оксана Дудаш

P.S. Якщо хтось із наших читачів має якісь відомості про цю людину, просимо відгукнутися