Історія цього закладу тягнеться з 1868 року. Саме тоді почалося будівництво дерев’яної греблі на Чорній Ріці, за допомогою якої мало вирішитися питання транспортування деревини з віддаленого урочища. Її заготовляли тут у великих кількостях, формували з неї бокори (плоти) і сплавляли з Чорної Ріки в Тереблю і аж до Тиси. Свого часу були випадки, коли бокори, стартувавши з Верховини, фінішували у Чорному морі.
– Гребля, на якій знаходився музей, становила складний комплекс будівельних конструкцій, технічних вузлів і механізмів. Довжина її – 80 м, ширина – 5,5 м, висота від днища до річкового дна – 3,5 м і ще 3,5 м закладеного по обидва боки каменями дерев’яного фундаменту в дні ріки. Водоймище, що утворювалося в результаті загати річки, складало в довжину 2 км і в ширину 300 м. Воно могло забезпечити одночасний сплав декількох бокорів.
Сплав лісу тут продовжувався до 1960 року. У 1973-му після детального дослідження гребля була реставрована, а надбудови пристосовані під музей лісосплаву, що відкрився в 1976 році. Паводком 1998 року греблю було зруйновано, розповідає директор НПП «Синевир» Микола Дербак.
З того часу Національний парк невтомно відстоює питання відбудови унікального музею, який міг би дати новий поштовх для рекреаційного розвитку регіону і збереження історичної пам’яті про професію бокорашів, що вже відійшла у минуле.
Напевно, переломним у цій епопеї стане 2013 рік. Річ у тім, що питанням відбудови музею лісосплаву серйозно зацікавилася обласна влада і Міністерство екології та природних ресурсів України. 25 березня цього року міністр екології Олег Проскуряков і голова облдержадміністрації Олександр Ледида особисто відвідали Чорну Ріку і обговорили питання, що стосуються відбудови музею лісосплаву.
17 травня на пленарному засіданні 14-ї сесії Закарпатської обласної ради депутати прийняли рішення про передачу музею лісосплаву з комунальної власності у державну. Тепер у НПП «Синевир» сподіваються, що унікальний заклад – пам’ятку працьовитим і мужнім горянам – буде відбудовано.
Юрій Бабічин