Уранова справа

Торгівля радіоактивними матеріалами — річ дуже серйозна, однак у повідомленні СБУ не висвітлено низки істотних моментів. По-перше, засуджений потрапив під амністію й був звільнений від кримінальної відповідальності; по-друге, ядерний матеріал, який він намагався продати, — практично безпечний; а по-третє, сама угода з продажу урану виявилася інспірованою словацькими спецслужбами.

Головні події цієї транскордонної справи відбувалися на території Угорщини, а її завершальний акорд — у Словаччині. Тому кримінальне розслідування проводили словацькі правоохоронні органи й розглядали районний, а затим — окружний (тобто апеляційний) суди словацького міста Банська Бистриця. Факт продажу урану відбувся ще в листопаді 2007 р., при цьому його походження залишилося невідомим. У матеріалах кримінальної справи та суду про це сказано так: «Підсудні домовилися продати ядерний матеріал таким чином, що невстановлені особи його б забезпечили з невідомого джерела». Оскільки під час продажу справді було вилучено порошок урану, можна припустити, що його роздобули на якійсь атомній електростанції в Угорщині або Словаччині (в цих країнах діють, відповідно, одна й дві АЕС, побудовані ще в соціалістичні часи).

Головними торговцями урану, котрі постали перед словацьким судом, були 51-річний мешканець закарпатського міста Берегове та його знайомий — 53-річний мешканець угорської Ніредьгази. У справі є й інші фігуранти. Однак одного з них — посередника — заарештували в Чехії за інший злочин, тому він вибув із фінальної стадії «радіоактивної гри». А другий став у справі охоронюваним свідком (по слідству він проходить як Рафаель). Очевидно, саме з подачі Рафаеля й закрутилася вся ця історія. За матеріалами суду, раніше він займався продажем червоної ртуті (вигадана речовина, на якій певний час успішно спекулювали різноманітні аферисти від комерції). А роздобувши якимсь чином порошок урану, став активно шукати покупців і на нього. Скоро потенційний продавець радіоактивної речовини потрапив у поле зору словацьких спецслужб і згодився співпрацювати з ними. Вся подальша операція з продажу урану проводилася під пильним контролем правоохоронців. Рафаель знайшов кількох простаків (двох громадян України і одного — Угорщини), котрі, спокусившись легким заробітком і не маючи зеленого уявлення про походження урану, погодилися піти на злочин. Згодом у суді захист неодноразово наголошував, що підсудні, з їхнім родом занять і загальним розвитком, ніколи самостійно не вигадали б і не втілили б схему з продажу радіоактивного матеріалу.

Самого урану, який зберігався у двох спеціальних контейнерах, у торговців вилучили 481,4 грама. За нього хотіли  виручити величезні гроші — 1 млн. 300 тис. доларів. При цьому покупця, роль котрого виконував словацький поліцейський, запевняли, що зможуть дістати й більше такого товару. А для переконливості й експертизи дали фото та два грами сірого порошку. Як встановили словацькі експерти, речовина виявилася природним ураном із показниками активності 235U 2.105 Bq та 238U 5.109 Bq (про його характеристики «нормальною мовою» — трохи нижче). 

Оскільки уран містився в угорському містечку Кішварда, а покупець наполягав, що придбає його тільки на території Словаччини, угорець із українцем мусили відвезти контейнери до прикордонного переходу «Лацасеке — Прібенік» і перевезти на словацький бік. Де й були затримані словацькою поліцією. Ще один українець залишився в Кішварді й підтримував зі спільниками телефонний зв’язок. Одразу після їх затримання він встиг утекти в Україну. Ось так схематично й виглядає фабула злочину.

Районний суд Банської Бистриці визнав затриманих винними в замаху на незаконне виробництво чи зберігання ядерних радіоактивних матеріалів і засудив до 30 місяців ув’язнення кожного. Окружний (апеляційний) суд розглядав справу в липні 2009 р. Як зазначено у вироку, експертиза встановила, що вилучений матеріал є природним ураном, який має ознаки відпрацьованої уранової руди. Зазвичай вона продається по 300 доларів за кілограм (тобто вартість вилученої речовини — менше 150 доларів). Півкілограма цього порошку можна використати хіба для виробництва так званої малої брудної бомби, що є носієм тільки соціально-економічного ризику. А тому, за висновком суду, призначене судом першої інстанції покарання є занадто суворим.

Ще однією обставиною, яка вплинула на пом’якшення покарання, став той факт, що справа з продажу урану була по суті спровокована словацькими спецслужбами. Обидва підсудні запевняли — вся злочинна діяльність, за яку їх притягнули до кримінальної відповідальності, спланована і втілена в життя правоохоронними органами Словаччини. Поліцейський агент спільно з Рафаелем своїми активними діями створили умови для скоєння злочину й переконали їх піти на нього. Українець стверджував, що якби не наполягання покупця й посередника, він взагалі не перетнув би словацько-угорський кордон. 

І судова колегія взяла ці показання до уваги. Як зазначено у вироку, окружний суд в цілому вважає правильною оцінку того факту, що угодою з продажу урану на території Словаччини керував поліцейський агент, тому немає сумніву, що саме його активна участь спричинила скоєння злочину. Оскільки діяльність поліцейського була визначальною: без неї, ймовірно, взагалі не дійшло б до скоєння злочину, суд кваліфікував призначене першим судом покарання як надто суворе. Тим більше що вилучений ядерний матеріал був по суті безпечним — відпрацьованим порошком із ядерних реакторів. 

Врешті-решт, обом підсудним покарання зменшили до 20 місяців позбавлення волі. Оскільки на момент суду вони вже відсиділи цей термін, то одразу після набуття вироком законної сили були звільнені з-під варти. 

Що ж до третього фігуранта уранової справи, 36-річного мешканця Ужгородського району, який одразу після затримання спільників зумів утекти додому, то матеріали стосовно нього виділили в окреме провадження й передали правоохоронним органам Закарпаття.

— Підозрюваного оголосили в розшук і невдовзі затримали, — розповів DT.UA начальник відділу підтримання державного звинувачення в судах прокуратури Закарпатської області Олександр Олаг. — Проти нього порушили кримінальну справу за ч. 5 ст. 27 (пособництво в злочині), ч. 2 ст. 15 (замах на злочин) та ч. 1 ст. 265 Кримінального кодексу (незаконне поводження з радіоактивними матеріалами). Слідство проводило управління СБУ в Закарпатській області, тривало воно менше місяця, а в березні нинішнього року справа потрапила до Ужгородського міськрайонного суду. Підсудний повністю визнав вину, щиро розкаявся, тому потрапив під амністію. У зв’язку з чим був звільнений судом від кримінальної відповідальності…

Ось і вся «уранова справа». Яка вкотре доводить, що часто за гучними розробками та операціями спецслужб нічого серйозного немає.

Теги: уран, радіоактивний

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати