Закарпатська молодь іде в бізнес

— Василю, як давно ти зрозумів, що хочеш мати власну справу, чим це обумовлено в такому молодому і ще досить незрілому віці?

— Чесно кажучи, тема самостійного заробітку грошей цікавила мене ще з першого курсу університету, але в той час я вирішив, що для успішного поєднання «гарної заліковки» та нормального працевлаштування необхідно спочатку напрацювати собі авторитет між
викладацьким складом факультету, як кажуть: «Спочатку працюєш на прізвище, а потім прізвище працює на тебе». Для того, щоб на майбутнє за вимушених (через роботу) пропущених занять було легше здавати сесію. Я візьму на себе відповідальність стверджувати, що даний підхід до організації навчання в УжНУ є правильним, незважаючи на можливі обурення з боку викладачів, доцентів та професури нашого університету. Це мза винятком факультетів, навчання на яких дійсно потребує повсякденного відвідування пар та практичних занять, які, наголошую, вивчаються лише в університеті. Хоча, на мою думку, єдиним таким факультетом в УжНУ є медичний та декілька спеціальностей на різних факультетах. їх, до речі, можна перелічити на пальцях однієї руки. Ось так провчившись цілий перший курс на кафедрі електронних систем, мені вдалося здобути авторитет та повагу серед викладачів, «навантаження на розумову діяльність» під час сесій зменшилося в де
кілька разів (сміється - Авт.), але в той самий час будучи непогано обізнаним в сучасних напрямках електроніки, а саме в комп'ютерній галузі, я зрозумів, що левова частка всіх предметів, котрі нам викладають в університеті, є штучним дотягуванням рівня акредитації ВНЗу, а матеріально-технічна база є далекою від сучасної.

— І як ти перейшов від теорії до практики?

— Через п'ять років я переконався в цьому, побачивши, як мої друзі-однокурсники (успішність яких, до речі, була далекою від відмінної), з якими разом підробляли на перших порах, здобувають керівні посади на сучасних заводах промислової електроніки, а відмінники, в яких за всю історію навчання в універі було всього декілька пропусків, ставали їхніми підлеглими.

Вперше я працевлаштувався в листопаді 2003 р. адміністратором найбільшого в той час комп'ютерного клубу в Ужгороді «Рlаnetа Іnеtа», де через півроку мене перевели на посаду системного адміністратора (відповідає за те, щоб все обладнання працювало належним чином), а ще через півроку я став керуючим цього Інтернет-клубу. Щоправда, на цій посаді я пропрацював трохи більше двох місяців, звільнившись за власним бажанням, бо не витримав шаленого ритму роботи.

— І ти вирішив зайнятися вже власною справою?

— Так, у 2006 році разом з товаришем організували відкриття власного Інтернет-клубу «А-СLUB». Скажу чесно, займатися бізнесом особисто й працювати в чийомусь бізнесі, навіть на посаді директора - дві надзвичайно великі різниці. На мою думку, першим і найважливішим фактором у даному порівнянні є рівень самодисципліни, бо коли ти працюєш на когось, то за твоєю спиною завжди знаходиться людина, перед якою ти відповідаєш за свою сферу діяльності в бізнесі, а коли працюєш сам на себе, доводиться відповідати перед самим собою, самостійно планувати свій робочий час, що інколи буває надзвичайно нелегко.

— А чи змінило це твоє життя?

— За період від відкриття власного Інтернет-клубу в мене сильно, змінилися стереотипи та світогляд. На це вплинули і великий ризик, з яким було пов'язане відкриття такого (досить матеріальномісткого) бізнесу, і робота з людьми, адже дуже важливо буває знайти психологічний баланс у колективі. Але водночас слід не переборщити - щоб тебе поважали як людину, а працювали з тобою як з керівником закладу.

— А чи успіх залежить від професії? Чи потрібно ганятися за престижними спеціальностями?

— На мою думку, успіху може досягти як юрист, так і журналіст, як бізнесмен, так і керівник відділу на заводі. Головне займатися тим, що справді тобі подобається. І постійно — з хорошим настроєм впевнено крокувати по життю.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати