Хірург-закарпатець Олександр Фединець — то був справжній дохтор!..

20 років тому, не доживши декілька місяців до 90 літ, помер відомий лікар-хірург Олександр Фединець. Цю звістку у його рідному Малому Раківці, що на Іршавщині, люди сприйняли як непоправну втрату. Проводжати його в останню путь до Ужгорода поїхало багато односельчан, майже всі вчителі місцевої школи. На той час я ще не зовсім розуміла того, ким був мій родич і яке значення мав для людей, з якими їх зводила доля, — мені йшов тільки 13-й рік.

При вступі в УжНУ член приймальної комісії, заглянувши до моєї анкети, запитала: «То ви будете з Малого Раківця?» І, не дочекавшись відповіді, радісно сказала: «Та ж у цьому селі народився Великий Фединець! Він мою мамку спас, повернув її з того світу. Таку складну операцію зробив, за яку ніхто не брався. Причому - безплатно». Відтоді я почала збирати спогади членів нашої численної родини про Шоні-бачія, як його дехто називав.

Моя покійна баба Марія, яка була двоюрідною сестрою Олександра Фединця, розповідала, як завдяки йому не стала інвалідом. У 1947 році у неї на нозі з'явилася «рожа». Поїхала до Мукачева, а там лікарі відразу заявили: «Треба відрізати ногу». Хвора дуже злякалася, бо на її руках були діти, бо чоловік трагічно загинув під час війни, і почала просити зустрічі з Фединцем.

"Маріко, добре, щось не дала ногу відрізати", - сказав Олександр Васильович хворій після огляду. Сам зробив перев'язку, порадив промивати рану настоями з ромашки і відправив її додому. Через тиждень нога зажила і баба уже сама поралася по господарству.

Мій батько часто бував у нього вдома - і в Мукачеві, і Ужгороді, де жив Фединець. Привозив йому грибів, кляґаного сиру, сливовиці, які він дуже любив і яким по-справжньому радів. Відкривав пакет з грибами і глибоко вдихав їхній аромат, питав, де назбирані ті білячки, і мимоволі під час «грибо-вої» теми повертався у дитинство, розпитував про рідню, ровесників. Дуже любив і сам пригощати своїми делікатесами, які на той час були дефіцитами. Фединець ніколи не поділяв людей на «білих», «чорних» чи за національністю, як це робить багато нинішніх «клят-венників Гіппократа».

Нещодавно батько познайомився із матір'ю відомого у світі бізнесмена Апекса Ровта. Вона йому розповідала, що після повернення з таборів жили по сусідству в Мукачеві з сім'єю Фединця. Були дуже виснаженими, слабкими, то Фединець їхню єврейську родину лікував безкоштовно, а його дружина потім допомагала сповивати її дітей.

Малораківчани глибоко шанують пам'ять про Великого Фединця. Відразу після його смерті на сесії Малораковецької сільради було прийнято рішення назвати вулицю, де народився і виріс Олександр Фединець, його іменем. А п'ять років тому, з нагоди 105-ї річниці з дня його народження, на будівлі сільської амбулаторії загальної практики сімейної медицини встановлено меморіальну дошку Олександру Фединцю, ініціаторами якої виступили родичі, односельчани. До цієї справи долучилось тоді і керівництво села та району.

На ФОТО: Олександр ФЕДИНЕЦЬ з дружиною та родичкою
у оідному селі.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати