Відродження цвинтаря розпочалося позаторік, коли словацька експедиція членів Клубу військової історії «Бескиди» з Гуменного проводила пошук та ідентифікацію військових кладовищ Великоберезнянського району. З-поміж інших забутих і занедбаних поховань словаками віднайдено за архівними матеріалами Чехії та Словаччини і «Кремянку». Вдалося встановити імена тільки двох австроугорських воїнів – Іштвана Дудаша і Крістіна (32 піхотний полк). Як зясувалось, під час Другої світової війни тут похований один воїн угорської армії Іштван Кара і два солдати радянської армії.
Керівництво Ужанського національного природного парку спільно зі словаками, волонтерами і скаутами вирішило впорядкувати некрополь. І ось план завдяки допомозі і Фонду Анатолія Лісіцина (Росія) став практично втілений. Тепер йдуть завершальні роботи на впорядкування: встановлення огорожі, прибирання території. У серпні намічено цвинтар освятити.
…А трохи далі над цвинтарем гудуть бджоли. Вони після нічного дощу максимально використовують теплу липневу погоду, безперервно, аж до заходу сонця, носять у вулики солодкий нектар іван-чаю. Звідси, з пагорба, відкривається чарівна картина: вдалині виблискують золотом куполи Волосянківської церкви, на Сянки впевнено рушив на подолання серії темних тунелів електропотяг. Життя триває, на душі приємно від того, що живі не забувають про звичайну людську шану до мертвих, мрії і сподівання яких далекі війни жорстоко обірвали навіки тут.
Іван Кузович для Закарпаття онлайн. Фото автора та з архіву