Антон Зелінський: в регіоні відсутня техніка для проведення рятувальних робіт вище 9-го поверху

- Антоне Федоровичу, структура МНС в черговий раз переживає процес реорганізації. Віднедавна Управління МНС області змінило свою назву на Територіальне, колишній Держпожежнагляд виокремився в самостійний підрозділ - Управління Держтехногенбезпеки. Чим обумовлені такі процеси, які від них «плюси» чи «мінуси»?

- Безперечно, «101» - це  дієва система запобігання та реагування на надзвичайні ситуації, але цього в сучасних умовах замало. Головне завдання Міністерства надзвичайних ситуацій на сьогодні – створення в державі, а значить і на Закарпатті, надійної, оснащеної мобільно-рятувальної служби європейського взірця. Тому міністром МНС Віктором Балогою була й зініційована дана реформа. Її реалізація дозволить створити в державі єдину структуру, що опікуватиметься безпекою людей, а головне не буде поступатися своїми можливостями рятувальним силам країн Європи. Першим кроком у цьому процесі була внутрішня оптимізація всієї структури і штату самого міністерства. Зараз аналогічне реформування проходить на місцевих рівнях.

- Отож, оперативно-рятувальна служба області сьогодні це…

- На даний час вже завершено укомплектування штату Територіального управління МНС особовим складом за їх кваліфікацією та освітнім рівнем. Проводиться реорганізація самостійних та підпорядкованих державних пожежних частин, а також окремих постів. Після її завершення для забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного й природного характеру на території області нестимуть службу 12 державних пожежно-рятувальних частин та 9 постів

З нашої ініціативи в області створено два державні пожежно-рятувальні загони з дислокацією в Ужгороді та Мукачеві, до складу яких входять 3 державні пожежно-рятувальні частини.

Окрім зазначених підрозділів на території області дислокується Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення куди входять: аварійно-рятувальна частина (групи піротехнічних та водолазно-рятувальних робіт), гірська пошуково-рятувальна частина та частини технічного забезпечення й обслуговування.

- Щоденні зведення про пожежі засвідчують погіршення ситуації. Антоне Федоровичу, ситуація на «вогняному фронті» справді така критична?

- Дуже. Пожеж справді побільшало. Так, за шість місяців, що минули, на території області в порівнянні з аналогічним періодом минулого року кількість пожеж зросла з 630 (2011 рік) до 989. Такий «пожежний бум» був викликаний початком весняно-польових робіт. З потеплінням краяни масово почали займатися безконтрольним спалюванням сухостою та сміття. Якщо впродовж квітня-травня 2011 року таких пожеж було зафіксовано близько 200, то за аналогічні два місяці цього року їх кількість ледве не сягнула 500. І це за таких умов, коли МНС постійно звертається до громадян з проханнями не проводити безконтрольного випалювання трави, сухотрав’я та чагарників, не використовувати для спалювання сміття легкозаймисті речовини типу бензин. Тим не менше ми з року в рік фіксуємо кілька випадків травмування людей через спалювання сміття з допомогою пального (бо так швидше розпалюється), а всю весну пожежні автомобілі гасають ліквідовуючи загоряння трави. А найцікавіше - всі знають до чого це може призвести, але ніхто не сподівається, що це трапиться саме з ним.

Не варто вже говорити й про те, як від таких самопалів страждає навколишнє середовище, а значить всі ми. На жаль, не лякає наших людей те, що спалювання сміття супроводжується виділенням значної кількості небезпечних речовин. Ще гірше, якщо вогонь охопить сміттєзвалища. Стихійний вогонь поруч із ними може призвести до справжнього екологічного лиха. Процес горіння на таких об’єктах супроводжується цілим букетом отрут і токсинів.

- А ще треба до цього додати й заподіяні збитки…

- Безперечно. На сьогодні вже «маємо» прямих матеріальних збитків 4,598 млн. грн.. За цими сумами нажите людьми за довгі роки і зітліле за якусь мить…

- У чому ж причина такої вогняної статистики?

- Зазвичай, за кожною такою пожежею стоїть нехтування нашими краянами елементарних правил пожежної безпеки, їхня недбалість та необережність. Хоча люди не хочуть визнавати свою провину. Напевно відсотків 50 наших громадян, опитаних при дослідженні пожеж, переконані, що їх хтось підпалив. Тобто власну відповідальність одразу намагаються перекласти на когось іншого – сусідів, пожежників… Коли аргументовано встановлюється причина вогняного лиха, приміром, коротке замикання електропроводки, тоді лише частина усвідомлює свою провину. Не варто звинувачувати когось у власній недолугості, а запитати себе, що я зробив для того, щоб цього не сталося. Але це наша світоглядна проблема – в нас вистачає часу на все, окрім найголовнішого, для себе. А розраховуються за це люди найдорожчим  власним життям і здоров’ям. Так, з початку року, вогонь вже забрав життя 23 краян з яких одна дитина. Ще 14 осіб травмувалося. Ця статистика могла б бути ще страшнішою, як би не наші вогнеборці. Завдяки їхній вправності вдалося врятувати життя ще 36 особам проти 16 у 2011 році. До речі, більше половини осіб, які загинули на пожежах, на момент смерті перебували у стані алкогольного сп’яніння й палили в ліжку. Сьогодні акцентувати увагу суспільства потрібно на тому, що втрачається розуміння культури безпечного поводження з вогнем…

- Людський фактор – це також основна причина виникнення вогняної стихії і в лісових масивах…

- Так, на жаль, наші краяни, а також туристи здебільшого надто не переймаються, що незагашене багаття, чи тліючий недопалок особливо за умов спекотної погоди можуть закінчитися лісовою пожежею, причому з величезними збитками. У цьому році таких пожеж на території області вже сталося 3. На, щастя, обійшлося без матеріальних втрат.

- Антоне Федоровичу, служба «101» - це не лише пожежні підрозділи, адже виникає чимало інших надзвичайних ситуацій і подій, яким повинні дієво протистояти рятувальники…

- Упродовж першого півріччя на території області трапилося три надзвичайні ситуації. Вдалося уникнути паводків, але не обійшлося без буревіїв та випадання сильного граду, що призвело до знищення сільгоспугідь та пошкодження покрівель споруд та житлових будинків на Перечинщині та Великоберезнянщині.

Такі надзвичайні ситуації природного характеру не можна наперед спрофілактувати, але до них потрібно бути готовими. У цих випадках дуже важливою є скоординована спільна дія усіх служб життєзабезпечення області, представників центральної та місцевих органів влади. Яскравим прикладом такої співпраці стала ліквідація наслідків негоди у селі Тур’я Бистра Перечинського району. Про те, що населений пункт потребує допомоги наші підрозділи отримали повідомлення о 05:20, а з сьомої ранку рятувальники разом з іншими службами життєзабезпечення області вже приступили до ліквідації наслідків стихії.

Окрім цього на території області ще трапилося 261 (проти 143 за 2011) некласифікованих надзвичайних подій. Зокрема піротехніками було відпрацьовано 49 випадків виявлення небезпечних знахідок часів Другої світової війни та знешкоджено 105 вибухонебезпечних предметів. Підрозділи залучалися для ліквідації наслідків дорожньо-транспортних пригод (23 випадки). 22 рази гірські рятувальники поспішали на порятунок загубленим туристам. Зафіксовано 20 випадків утоплення людей, двоє з яких – неповнолітні.

Треба зауважити, що з настанням літньої пори, наша робота активізується практично за всіма напрямками, такі особливості цієї пори року. Нічого дивного, адже населення стає мобільнішим й активнішим. Люди ж відпочивають не лише на річках та озерах, вони відправляються в гірські та лісові туристичні походи. Та й рух автошляхами стає інтенсивнішим. Отож доводиться працювати з максимальним навантаженням.

- А на даному етапі?

- Про лісові пожежі ми вже говорили. Чим спекотніше на вулиці, тим більше людей шукають порятунку від палючого Сонця на природі, а далі все залежить від свідомості й поведінки відпочивальників.

На часі також водна тема. Хоча безпека відпочинку на воді – питання суперечливе. Власне, наявність офіційних місць для купання і є передумовою для безпечного відпочинку. Але якщо зважити на те, що таких місць в області не так багато, а точніше нашими водолазами проведено обстеження лише 20 місць відпочинку на воді. Найбільше - 11- таких зон на Тячівщині, три є на Берегівщині, по одному в Ужгородському, Хустському, Виноградівському та Рахівському районах. Щодо обласного центру, то тут обстежено дно Ужа на території двох міських пляжів, що на Ботанічній та Стедентській набережних. Всі інші мешканці нашого мальовничого й туристичного Закарпаття, а відтак і його гості приречені насолоджуватися літом не в місцях організованого водного відпочинку, а «дикунами». А з іншого боку, у спеку, коли всі поспішають до води, над запитанням: «Де безпечніше купатися? Чи врятує хтось у разі надзвичайної ситуації?» мало хто замислюється. Мало хто й звертає увагу на встановлені знаки заборони щодо купання. Більшість відпочивальників не переймаються і станом берегової лінії й дна водойми. А варто було б, щоб уникнути можливих нещасних випадків або ж навіть трагедій.

- У цьому контексті доречний відомий вислів: «Рятування потопаючих – справа рук самих потопаючих»…

- Без сумніву. Іншими словами: першопричина всіх проблем – не лише погана організація чи несприятливі обставини, а поведінка людини, її наївні сподівання «а раптом минеться». До кожної ж особи індивідуального рятувальника не приставиш. А вода ніколи не пробачає недбальства.

- Щодо потопельників, то які закарпатські водойми у цьому плані небезпечні?

- Найбільше в області топляться люди у водах річок Тиса, Латориця та Уж. З року в рік гинуть люди й на ужгородському кар’єрі. До слова, саме ця водойма є ахіллесовою п’ятою щодо безпечного відпочинку на воді й офіційно купатися там заборонено, однак любителів водних процедур там не поменшало. Неодноразово закарпатські водолази пропонували свої послуги, щодо обстеження й паспортизації даного об’єкта, але питання залишається відкритим. Аналогічне місце стихійного відпочинку й на геївському кар’єрі Ужгородського району.

- Унікальність Закарпаття в тому, що область межує відразу з чотирма державами: Словаччиною, Угорщиною, Польщею та Румунією. Антоне Федоровичу, будь ласка, зупиніться детальніше на співпраці наших рятувальників з іноземними колегами…

- У кожній країні пожежно-рятувальна служба функціонує по-різному, в деяких вона є частиною міністерства внутрішніх справ, подекуди вона працює як інспекторат чи окремий департамент. Однак кожна з них проходила певну фазу становлення й організації. Вивчаючи та обмінюючись досвідом, приміром, щодо протипаводкового захисту та взаємоінформування прикордонних служб  про інциденти та надзвичайні ситуації, які можуть мати транскордонний характер; боротьби з пожежами, налагоджуючи зв’язки , ми прагнемо використати кращі набутки цих держав, пристосувавши їх до наших умов.

Продовженням тривалої багаторічної співпраці між нашими підрозділами та колегами з Угорщини та Румунії стала чергова міжнародна зустріч, яка проходила у березні-квітні в Сату-Маре (Румунія) та Ніредьгазі (Угорщина). Наш загальний інтерес становлять насамперед усі надзвичайні події, що виникають в басейні річки Тиса. Угорські колеги також зацікавлені у вивченні українського досвіду реформування системи цивільного захисту. Ми ж більше зорієнтовані на вивчення роботи угорської та румунської систем оповіщення про надзвичайні події та роботу з населенням у питаннях пожежно-профілактичної роботи та створення протипожежних формувань, особливо у сільській місцевості.

Також цьогоріч наші Карпати (гірські схили Боржавських полонин Міжгірського району та полонини Драгобрат, що на Рахівщині) щодо лавинонебезпеки інспектували представники гірських та лавинних служб Чеської Республіки, Словаччини та Польщі. Підсумком такої плідної співпраці стали спільні міжнародні навчання «Лавина – 2012»

Значних успіхів у вирішенні спільних проблем у рятувальній справі досягнуто закарпатськими рятувальниками упродовж тривалої й тісної співпраці з колегами з Австрії, Німеччини (м. Дармштадт), Голландії, Швеції, США (м. Корвалліс штат Массачусетс).

- Специфіка МНС вимагає тісної співпраці з органами місцевого самоврядування, оскільки захист населення від різного роду надзвичайних ситуацій є також одним із пріоритетних завдань влади. Отож які результати такої роботи сьогодні?

- Слід відмітити послідовну роботу обласної постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, а також постійних комісій міст і районів. На  їхній розгляд Територіальним управлінням постійно виносяться пропозиції щодо профілактики попередження  загибелі та травмування людей на пожежах, водних об’єктах, у побуті тощо. Упровадження в життя їх рішень суттєво поліпшує стан техногенно-екологічної безпеки по недопущенню виникнення надзвичайних ситуацій.

Спільно з органами виконавчої влади, комунальними структурами, правоохоронними службами постійно проводяться тактико-спеціальні навчання  із залученням спеціальної техніки. Метою таких навчань є відпрацювання практичних навичок особового складу під час гасіння пожежі та рятування людей, вдосконалення практики щодо організації ліквідації надзвичайної ситуації та захисту населення.

Окрім цього разом з Управлінням освіти та науки та управління молоді і спорту Закарпатської облдержадміністрації проводяться змагання з пожежно-прикладного спорту серед юнаків та дорослих.

Особливу увагу звертаємо на роботу з дітьми. Тому вже традиційно, котрий рік поспіль, працівники Територіального управління МНС в Закарпатській області та Управління Держтехногенбезпеки краю разом з Управлінням освіти і науки облдержадміністрації проводять Тижні знань з основ безпеки життєдіяльності населення, метою яких є зменшення травматизму та загибелі  дітей. Рятувальники також часті гості і в шкільних лісництвах, яких зараз створено і працює в краї близько 40. Саме там вчать дітей, як правильно гасити лісову пожежу, користуватися спеціальним реманентом, повідомляти про екстремальну ситуацію в лісі. Проводиться комплекс й інших заходів, передусім, спрямованих на те, що ми повинні завжди бачити наших дітей здоровими й веселими, а не дай Бог, з травмами чи опіками.

Також велика увага приділяється співпраці з релігійними общинами. Адже відомо, що біді легше запобігти, аніж ліквідовувати її наслідки.

- Для реагування на надзвичайні ситуації необхідний не лише людський фактор, а й належне технічне оснащення…

- Безперечно, застаріле обладнання є однією з основних проблем при ліквідації надзвичайних ситуацій. І страждає від цього не лише Закарпаття, а й уся держава, де за термінами експлуатації, які перевищують 20 років, та технічним станом підлягає списанню 70 відсотків пожежної і 50 % інженерної техніки.

Якщо брати теперішній парк пожежних автомашин нашого регіону, то термін експлуатації більшості з них з 10 років продовжено до 15-18, а то й 20-ти. З одного боку – це вимушений крок, який можна оцінювати негативно, а з іншого – на цій техніці завдяки сумлінному виконанню своїх обов’язків пожежно-рятувальні загони щоденно виїжджають на бойові завдання: рятують людей, майно. До слова, на даний час в обласному центрі відсутня техніка, за допомогою якої можна проводити рятувальні роботи на висоті вище дев’ятого поверху.

Хоча такий стан не означає, що ми сидимо склавши руки, очікуючи манни небесної. У поновленні парку спецтехнікою сприяє нам і МНС. Робота в цьому напрямі триває. Так, завдяки підтримці та сприянню Міністерства надзвичайних ситуацій і особисто нашого земляка Віктора Балоги вперше за останні 20 років парк закарпатських рятувальників поповнився двома новенькими пожежними автодрабинами заввишки 30 метрів. Вартість кожної становить близько двох мільйонів гривень. Окрім цього ще два наші гарнізони отримали новенькі спецавтомобілі АППД-2 на базі шасі «Валдай», інакше їх ще називають автомобіль пожежний першої допомоги.

Багато в чому нам також допомагають наші іноземні колеги з Угорщини, Німеччини, Австрії та Нідерландів.

- Про пророблену роботу закарпатськими рятувальниками за півроку поговорили. Що попереду? Якими бачите перспективи служби?

- Передусім триватиме процес реформування державної рятувальної служби, щоб в кінцевому результаті вона стала мобільною рятувальною службою європейського рівня.

Сьогодні, як і вчора, зрештою як і завжди для підрозділів служби цивільного захисту найголовніші завдання - попередити надзвичайні ситуації, захистити і врятувати громадян, котрі потрапили у біду. Кожна людина повинна відчувати свою захищеність у життєвому середовищі. А забезпечити їй цю впевненість - наш головний обов'язок.

Що ж до поточних справ, то вони змінюються щодня і щотижня. Приміром, зараз, коли регіон потерпає від надмірної спеки, особливої актуальності набуває проблема протипожежного захисту лісів. Сили і засоби Територіального управління та лісофондоутримувачів, що можуть залучатися для гасіння лісових пожеж, приведені у постійну бойову готовність. А з похолоданням наберуть актуальності заходи, пов’язані з осінньо-зимовим пожежонебезпечним періодом…

Теги: Зелінський, МНС

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати