Маленький ужгородець, який випав з 7-го поверху, дивом залишився майже неушкодженим

Як повідомляло Закарпаття онлайн, в Ужгороді хлопчик випав з балкону багатоповерхівки. Балкон знаходиться на висоті близько 17 метрів. Тим не менш, коли «швидка» доставила дитину в лікарню, лікарі, на свій подив, не виявили у пацієнта жодного перелому!

«Стільчик поїхав з-під ніг, і я полетів вниз»

Микиту я знайшов у відділенні дитячої хірургії Ужгородського перинатального центру, де він лікується після свого «польоту». Хлопчик зовсім не виглядає хворим, навіть не віриться, що він впав з такої величезної висоти. Єдине, каже «льотчик», трохи втомився від надмірної уваги з боку преси. Тому Микита спочатку відмовлявся від інтерв'ю і навіть жартома висував вимогу: «Тільки за тисячу гривень!» Однак через хвилину дитяча безпосередність взяла верх, і хлопчина охоче розповів про свою пригоду, яке запам'ятав в найдрібніших подробицях.

 - Все сталося після чотирьох годин вечора, - згадує шестирічний Микита. - Едік - це мій старший брат, йому вже 18 років, пішов на базар, а мене закрив в квартирі на ключ. Я читав «Читанку» за другий клас і потім мав переказати зміст. І тут почув, що з вулиці кличуть друзі. Вийшов на балкон, став на стілець, щоб краще їх бачити, і висунувся у відкрите вікно.

Раптом стільчик виїхав з-під ніг, і я ... полетів вниз. У польоті зробив подвійне сальто, зачепив стирчить зі стіни залізяку і трохи подряпався, потім прорвав мотузки на третьому поверсі, після них впав на кабелі на другому. Кабелі підкинули мене вгору і вбік, так що я впав на горіх, а звідти - на траву. Дуже добре пам'ятаю, як летів вниз. Нічого не думав тоді, просто було страшно. Я дуже боюся висоти ... Після падіння боліла спина, але мені здається, я не плакав ...

Свідками «польоту» стали двоє робітників, які бетонували ділянку дороги в 20 метрах від багатоповерхівки.

 - Хлопчик впав на землю, як мішок, - говорить один з очевидців, Віктор. - Ніякого крику ми не почули. Я ще подумав: невже хтось викинув з вікна пакет зі сміттям? Придивився, ні, не мішок - дитина! Відразу з напарником кинулися до нього. Хлопчик лежав на траві під горіхом і був без свідомості. Ми сбризнулі його обличчя водою (тримаємо при собі пляшку, щоб пити). Хлопчина струснув головою і відразу спробував піднятися. Але я не дав - притримав рукою. Хто знав, чи цілі його руки, ноги, хребет ... Збіглися люди, приїхала «швидка», дитину обережно поклали в машину. Потім нам сказали, що все закінчилося добре. Навіть самому не віриться, що таке можливо. Десантником, значить, буде, - сміється чоловік.

Микиті дійсно неймовірно пощастило. Адже він впав з 17-метрової висоти, а мотузки для сушіння одягу натягнуті тільки на третьому і другому поверхах. Перші хлопчик на швидкості прорвав «наскрізь». Зате інші (а це були не звичайні мотузки, а міцний телевізійний кабель) спружинила і відкинули його прямо на зростаючий біля входу в під'їзд горіх. Падаючи з дерева, хлопчик інстинктивно хапався за гілки. Навіть після приземлення він судорожно стискав у руці обламані гілки. В останні секунди польоту Микиті ще раз дуже пощастило. Прямо під балконом посаджений кущ винограду, огороджений арматурою з гострими штирями. Дитина впала буквально в десяти сантиметрах від них!

«Синок руденький у мене, а рудим, як відомо, щастить»

 - Потім з'ясувалося, що Микита всього на кілька секунд «розминувся» з Едиком, - розповідає мама хлопчика Катерина Карлівна. - Старший син саме повернувся з ринку і відкривав двері - Микита навіть встиг почути клацання замка. А Едик, увійшовши в коридор, розрізнив шум і подумав, що молодший брат кудись сховався від нього. Заглянув в дитячу, на балкон - нікого. Машинально подивився вниз і побачив Микиту на землі. Відразу кинувся сходами на подвір'я, де вже збиралися люди.

У мене не було ніяких поганих передчуттів у той день, я прямувала з роботи додому (п'ятниця - скорочений день), села в міський автобус, і тут подзвонив Едик. Я відразу вибігла з автобуса і зловила таксі. У перші хвилини навіть не усвідомила, що сталося, запитала тільки, що у Микити болить. Вже потім дійшло, що це сьомий поверх, син може померти! Тоді почала перепитувати: «Він живий? Дихає? »І просила не вимикати телефон, щоб все чути. Микита неголосно плакав і скаржився, що болить спина. Поки ми розмовляли, «швидка» вже забрала його, тому я попросила таксиста їхати відразу в лікарню. Була там першою. Дочекалася, коли привезли мого хлопчика, кинулася до нього: «Як ти? Що болить? »« Спина небагато ... »- відповів Микита. Він був при свідомості, повністю адекватний. Лікарі відразу відвезли його до реанімації ...

Балкон у нас засклений, але середні віконця відкриваються. Ми пускали туди Микиту, перила там досить високі. А стільчик стоїть, щоб розвішувати одяг на розташованій під стелею мотузці. Стілець невеликий, але з коліщатками, от і поїхав, коли син став на нього ...

Під реанімацією довелося чекати майже 3 години, і весь цей час я не знаходила собі місця. Адже з самого початку лікарі сказали: те, що зламані два-три ребра, - це точно, і напевно будуть розриви внутрішніх органів. Мене намагалися заспокоїти, мовляв, все це лікується, оперується, головне, щоб не було перелому хребта і важкої черепно-мозкової травми. Але який там міг бути спокій? .. А потім, коли лікарі нарешті вийшли з реанімації, то самі виглядали спантеличеними, адже обстеження не виявило жодного перелому чи розриву. Тільки легкий струс мозку, удари і подряпини.

Мама з ніжністю дивиться на молодшого сина і посміхається: «Він руденький у мене, а рудим, як відомо, щастить ...»

А непосида Микита навіть на лікарняному ліжку будує плани на майбутнє.

 - Скоро мені виповниться сім років, і тоді я поїду відпочивати в дитячий табір, - говорить він. - Там жуйку дають безкоштовно. Правда, тільки одну, а якщо хочеш дві - треба платити. І морозиво так само.

 - А на балкон станеш виходити? - Питаю.

 - Звичайно, - посміхається дитина, - просто у вікно більше не буду висуватися ...

Кореспонденти попросили розповісти про стан хлопчика лікарів відділення дитячої хірургії міського перинатального центру.

 - Такі, як у Микити, травми небезпечні тим, що сьогодні з дитиною ніби все нормально, а через два-три дні можуть виникнути проблеми, наприклад, почнеться кровотеча, - каже хірург Ярослав Ізай. - Тому ми певний час тримали хлопчика під наглядом. На щастя, ускладнень не виникло. Діагноз Микити - струс мозку, забої грудної клітини та правої нирки, контузія органів черевної порожнини. Дитина швидко пішла на поправку, адже серйозних ушкоджень він не отримав. Днями випишемо пацієнта додому, деякий час він буде лікуватися амбулаторно ...

За час моєї роботи з дітьми різне траплялося. Кілька років тому трирічна дитина випала з балкона і теж дивом серйозно не постраждав. Правда, там висота була набагато менше. До речі, набагато частіше серйозні травми діти отримують буквально на рівному місці: катався на санчатах, в'їхав в дерево - розрив селезінки. Спіткнувся і впав на асфальті - важкі переломи. А тут така величезна висота - і все закінчилося добре. Що скажеш - пощастило дитині! ..

P.S. Незабаром Микиту вже виписали з лікарні.

Теги: балкон, хлопчик, травма

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати