– Олександре Георгійовичу, як відбувалося Ваше звільнення з посади проректора УжНУ?
– У понеділок, перший день роботи Ніколайчука, як він і обіцяв, було зібрано нараду проректорів. Там він повідомив, що хоче жити мирно, і попросив трьох проректорів написати заяви на звільнення за власним бажанням. Я нагадав Віталію Івановичу, що він обіцяв зібрати нараду деканів в той же понеділок. Ми заявили, що найоптимальнішим варіантом було б написання заяви після наради деканів, на якій я б зміг подякувати деканам за роботу і побажати новому ректорату успіхів у праці. Ніколайчук відповів, що немає жодної необхідності збирати нараду деканів. Тому ми троє відмовилися від миттєвого написання заяв. На другий день, у вівторок, нас вже лишилося лише двоє – я і проректор Ігор Студеняк, бо проректор Ольга Гвоздяк вирішила все ж написати заяву на звільнення за власним бажанням. У вівторок в присутності вже нових проректорів нам була зроблена чергова пропозиція написати заяви. Ми відповіли, що питання дати і умов звільнення вимагають від нас часу. У вівторок о 13.30 мені для ознайомлення принесли наказ про звільнення. Ознайомившись з наказом, я і проректор Ігор Студеняк дійшли висновку, що він не відповідає нормам КЗпП та Статуту УжНУ. Тому я оскаржуватиму його в суді.
– Хто ще з проректорів, окрім Ольги Гвоздяк, написав заяви на звільнення за власним бажанням?
– Доцент Марина.
– Яка ваша оцінка перших дій нового керівництва вузу?
– Я дуже здивований тим, що відбувається в перші три дні роботи Ніколайчука. Я розповім вам давній анекдот. Старий керівник передає правління новому керівнику і дає йому три конверти зі словами: «Коли тобі буде важко, то відкрий перший конверт, коли дуже-дуже важко – відкрий другий, а коли вже взагалі стане нестерпно – третій». Новий керівник почав працювати і коли вперше стало важко, то відкрив конверт, а там написано: «Вали все на старого керівника». Це вже було зроблено Ніколайчуком на прес-конференції у ректораті. Коли новому керівнику стало знову важко, то він відкрив другий конверт і там прочитав: «Вали все на некомпетентність колективу, роби кадрові перестановки, реорганізацію, звільняй з роботи і т.д.». А коли стало взагалі важко, новий керівник відкрив останній конверті з жахом прочитав: «Пиши три конверти!». Ніколайчук з командою роблять все так форсовано, що дуже швидко підійдуть до третього конверта.
– Під час першої зустрічі Віталій Ніколайчук повідомив, що не має часу на інтерв’ю, бо «витягує університет з тої ями, в якій він опинився». Він назвав суму в 8-12 млн. грн. боргу, котрий залишився від попереднього керівництва. Що це за борг?
– Те, що він сказав, свідчить про те, що наразі нове керівництво не розуміє нагальних проблем університету. Сума в 8-12 млн. грн. – це не борг, його немає. Звідки фігурує ця цифра? Це та сума, яка потрібна була університету для виживання в цьому навчальному році. Чотири мільйони мало виділити міністерство, вісім – наш спецфонд. Міністерство виділило нуль. Нам потрібно знайти реальні кошти для спецфонду. Одним з варіантів є збільшення плати за навчання. Таким чином, ці 12 млн. грн. – це не прорахунки минулого керівництва. Просто міністерство не виділило кошти, котрі мусіло виділити на комунальні послуги і на зарплату.
– Ходять чутки, що напередодні призначення Ніколайчука Ви збирали деканів і просили їх написати заяви про неоплачувану відпустку нібито для того, щоб якось покращити фінансове становище вузу. Прокоментуйте.
– Я знаю про ці чутки. Це абсолютна неправда. Я навіть не озвучував таку абсурдну думку. Єдине, що я пропонував – це перенесення відпустки (оплачуваної!) з липня-серпня на червень-липень для того, щоб у серпні вже готуватися до проходження акредитації у 2012-13 навчальному році.
– Читачі Закарпаття онлайн часто пишуть в коментарях, що з призначенням Ніколайчука почнеться (або вже почався) психологічний тиск на деканів, завідувачів кафедр. Чи відомі Вам такі випадки і чи Ви особисто відчували тиск?
– Я за інших говорити не можу. Стосовно мене, то хотілося б сказати, що якщо хтось думає, що на Сливку можна психологічно натиснути, то глибоко помиляється. А такі моменти були і до призначення в.о. ректора Ніколайчука, і після того.
– Олександре Георгійовичу, на Вашу думку, чому виконуючим обов’язки ректора став саме Ніколайчук?
– Я погоджуюся з позицією Миколи Вегеша. Я думаю, що він правий. (Нагадуємо, що перед цим екс-ректор УжНУ Микола Вегеш сказав, що, на його думку, Віталій Ніколайчук є креатурою Ващука і рано чи пізно здасть йому свої повноваження – авт.)
До нашої розмови приєднався Ігор Студеняк, колишній проректор УжНУ, котрий так як і Сливка не погодився написати заяву на звільнення за власним бажанням.
Ігорю Петровичу, якими були Ваші дії після наказу про звільнення?
– Я разом з Олександром Сливкою написав заяву на ім’я голови профспілки УжНУ Тамари Суран з проханням розібратися у правомірності мого звільнення.
– Чому Ви вважаєте своє звільнення неправомірним?
– По-перше, не було реальних підстав для звільнення. По-друге, виконуючий обов’язки ректора не має права звільняти законно діючих проректорів, за яких голосувала Вчена рада. Функцією в.о. ректора є організація нормальної життєдіяльності університету на період до проведення виборів. Він не має права призначати, звільняти, реорганізовувати і т.д. Особливо – реорганізовувати. Тому я вважаю наказ неправомірним і оскаржуватиму його в суді.
– Питання до Олександра Сливки. Який вихід Ви бачите із ситуації, що склалася?
– Є тільки один тактовний і демократичний вихід – оголошення конкурсу на посаду ректора. Ми в жодному разі не повинні дозволити провести якусь реорганізацію вузу.
– Читачі Закарпаття онлайн часто висловлюють в коментарях своє бажання бачити на посаді нового ректора саме Вас. Чи подаватимете заяву на участь у конкурсі?
– Поки не оголошено конкурс на посаду ректора питання розгляду кандидатур є безпідставним. В межах року конкурс має бути оголошений і проведений. Виняток: у випадку реорганізації – 2 роки. Постає питання: чому міністерство затягує з оголошенням конкурсу? Я думаю, що це робиться якраз для того, щоб «перелопатити» колектив, змінити структуру вузу, провести реорганізацію тощо. Як на мене, то затягування з конкурсом згубно впливає на колектив УжНУ.
– Якщо Ніколайчук затягуватиме організацію конкурсної комісії, то як колектив УжНУ може вплинути на це?
– Вчена рада тоді може ініціювати винесення питання на конференцію трудового колективу, а вже та в свою чергу може ставити вимогу перед Ніколайчуком та перед міністерством оголошувати конкурс.
– Хто головує у Вченій раді?
– Ректор або виконуючий обов’язки. Але конференцію трудового колективу можна зібрати третиною голосів, тобто без ініціативи Вченої ради.
Закарпаття онлайн і надалі слідкуватиме за подіями в Ужгородському національному університеті. На жаль, на цьому тижні Віталій Ніколайчук не знайшов можливості зустрітися з кореспондентом нашого сайту. Сподіваємось, що таку можливість він знайде на наступному тижні.