Закарпаття: Зеленою вулицею — без оркестру

В одному варилася мачанка — каша горян із кукурудзяного борошна і ще трьох десятків складників. В іншому кипіла начинка — м’ясна страва з не менш давньою історією. Порядкував біля казанів голова одного з сіл Міжгірського району Василь Івашко. Василь Васильович і його помічники накладали бажаючим повні миски екзотичної їжі, супроводжуючи її келихом закарпатського вина. І вже потім розповідали, куди треба їхати, щоб знову покуштувати такої і всякої іншої смакоти, і ще багато цікавого дізнатися.

Односельці Василя Іваш­ка готові прийняти туристів у трьох садибах, а в районі таких — кілька десятків. Стараннями ентузіастів Закарпатська область перетворюється на місцевість, яка постійно привертає увагу туристів. Адже усього за якісь 100 років ця територія побувала в складі цілого ряду країн. У селі Колочава на базі навчального закладу, датованого 1879 роком, відкрився єдиний у своєму роді музей «Стара школа». Найближчим часом у селі з’являться ще кілька музеїв, які розповідають про історію краю. А всього їх буде десять.

Про все це кияни та гості міста дізналися на п’ятій Всеукраїнській виставці-ярмарку «Українське село запрошує» у селі Пироговому під Києвом. Фактично це була розповідь про те, в якому стані перебуває зелений туризм у нашій країні.

Того травневого дня постійна експозиція музею народної архітектури та побуту доповнилася новими барвистими експонатами, котрі дають потенційним відпочивальникам чітке уявлення про те, що очікує їх у кожному регіоні. Усі намагалися продемонструвати місцеві особливості, наочно показати, чим цікавий конкретний об’єкт зеленого туризму.

Господарі сільських садиб з Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей наголошують на відпочинку на берегах Чорного й Азовського морів. Волиняни приваблюють гостей озером Світязь. Сумчани — дарами лісу. Для розміщення гостей пропонується житло різного ступеня комфортності: від звичайних хат до міні-готелів із усіма зручностями. На тлі звичних пропозицій ексклюзивними є участь у сіножаті, ночівля на сіннику, запропоновані, окрім решти принад зеленого туризму («лісок і ставок»), власниками агросадиби «Затишок» із містечка Іллінці Вінницької області — матір’ю та сином Тетяною й Олександром Пастухами. Ганна Анусова зі Сватового Луганської області, котра уклала відповідний договір із місцевим кінним заводом, пропонує гостям на час відпочинку екологічно чистий транспорт — верхового коня. Або велосипед.

Господарі садиб зі столичного регіону враховують історико-культурні особливості своїх населених пунктів. Світлана Апостол пропонує гостям екскурсії всіма музеями Ржищева, а залежно від пори року — літню або зимову риболовлю, прогулянки кіньми, збирання лікарських трав. Не доведеться нудьгувати гостям і в садибі села Ковалин, котру утримує представник громадської організації «Надія» Олександр Федоров. Використовуючи зручне розташування села, він пропонує як сільський затишок з екскурсіями по музеях Переяслава-Хмельницького, так і екстремальну нічну «робінзонаду» на одному з дніпровських островів, що сховалися в очеретах. Там на гостей чекають курені, намети, місця для готування рибної юшки та шашликів і навіть доглянуті грибні місця. Там, до речі, упіймали сома вагою в 47,5 кг, гриби збирають десятками кілограмів.

Нинішня виставка продемонструвала, що проблемою розвитку досить перспективної справи — зеленого туризму — зайнялися місцеві органи влади. Разом із власниками садиб, майстрами народних ремесел приїхали й представники місцевої влади, презентувавши туристичні проспекти своїх районів і областей. Ряд регіонів, орієнтуючись на місцеві особливості, провели семінари, майстер-класи народних умільців, презентації нових туристичних маршрутів і послуг. Помітні позитивні зрушення й у рекламі: цього разу власники садиб демонстрували свої можливості не на пальцях, як раніше. Більшість із них приїхали у всеозброєнні — із барвистими буклетами, альбомами.

Однак цих зусиль для реклами виставки, на яку покладали стільки надій, виявилося недостатньо. Для жителів Києва виставка залишилася майже непоміченою. Далася взнаки недостатня активність центральної та столичної влади в організації реклами. Селяни висловили чимало образ. Адже вони їхали з пропозиціями найкращого, що в них є, радо прийняти й догодити городянам. Але в столиці їх зустріли готелі — із цінами номерів не за їхніми скромними статками. І якщо багато з них не поїхали додому, то тільки завдяки допомозі земляцтв. Особливо непросто було тим, хто привіз із собою продуктові запаси для частування столичних жителів. Зберегти їх в умовах літньої спеки виявилося великою проблемою. Втім, у халепу втрапили лише новачки. Ті, хто приїжджав не вперше, за сотні кілометрів везли із собою все — від наметів і холодильників до столів і лав.

Проте зелений туризм — вулиця з двостороннім рухом. Його розвиток необхідний не лише депресивним сільським регіонам, які потерпають від безробіття, а й мегаполісам, жителі яких потребують спілкування з живою природою.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати