У Виноградові живе жінка, в якої серце – з правого боку (ФОТО)

До речі, випадки декстрокардії (правобічного розташування серця) зустрічаються дійсно рідко, а «дзеркальне» розміщення водночас і внутрішніх органів фіксується ще рідше.

Виноградівка Наталія Розгоні родом із села Рокосово, що на Хустщині. Народилася тринадцятою дитиною в сім’ї. Восьмеро дітей батьки поховали в дитячому віці. Наталка була наймолодшою, на світ з’явилася недоношеною, навіть без нігтів. Всі думали, що немовля вагою 650 грамів не виживе. Але дівчинка цупко трималася за життя. Зростала, як і всі звичайні діти.

Про те, що вона та її сестра Мальвіна (померла п’ять років тому) мають вроджену фізіологічну особливість – дзеркальне розташування внутрішніх органів, у тому числі правобічне серце, мати так і не дізналася – надто рано відійшла за земну межу (коли Наталці не виповнилося ще й восьми років). З часом батько привів до хати мачуху з ще трьома дітьми.

Її наймолодша дитина була такого ж віку, як і Наталка. То й звали їх, як у казці, – дідова донька і бабина донька. Невдовзі старша сестра оформила Наталку в Берегівський інтернат. Уже в другому класі під час медогляду лікарі виявили, що серце в неї не там, де у всіх, а з правого боку. Здивувалися, розгубилися і, про всяк випадок, звільнили від фізкультури.

…У круговерті життя сім’я, діти і створення домашнього затишку роками, та ні – десятиліттями заповнювали її маленький жіночий світ. Наталія Іванівна, як і всі її сестри, працює в сфері охорони здоров’я (в протитуберкульозному диспансері). Особливою ніколи себе не вважала. Ось тільки лікарям при огляді, обстеженні та інших маніпуляціях доводиться зауважувати, що вона, так би мовити, «дзеркальна» пацієнтка, а, отже, її внутрішні органи слід шукати не там, де у людей, бо розміщені вони не у визначеному анатомією порядку.

Не кожен хірург візьметься оперувати таких хворих. Це відчула на собі й Наталія Іванівна. 16 років жінка хворіла на жовчокам’яну хворобу. Страждала, терплячи болі, роками проходила зондування. А коли звернулася до берегівського хірурга Валерія Кустрьо з проханням прооперувати її, він спочатку погодився, проте, коли дізнався про її «дзеркальне» розташування органів, відмовився, мовляв, такої операції він досі ще не робив.

Після того, як черговий напад тривав 17 хвилин, Наталія Іванівна знову поїхала до професора і разом із племінницею таки вмовили його провести операцію. Але в призначений день сталося непередбачуване. До незвичайної пацієнтки прийшла анестезіолог і з обуренням нарікала: «Ви чого не поїхали в Угорщину? Я не знаю, скільки наркозу Вам вводити. Я не працювала досі з правосердечними людьми та ще й з органами, розміщеними навпаки». Наталія Іванівна розхвилювалася, розплакалася, звісно ж, підвищився артеріальний тиск.

Операцію довелося відкласти. Наступного дня її було успішно проведено. Щоправда, тривала вона на 20 хвилин довше, ніж стандартна. В медичній практиці професора, досвідченого хірурга вищої категорії такий неординарний випадок відбувся вперше. З Києва навіть приїжджали кореспонденти, писали про те, як закарпатський хірург успішно прооперував жінку з «дзеркальним» розташуванням органів. Оперував Валерій Кустрьо за власною методикою, допомагали йому ще троє лікарів. Його «дзеркальна» пацієнтка щиро вдячна йому за те, що, не боячись труднощів, у результаті складної операції він позбавив її від недуги. Можливо, й врятував життя. Адже фахівець, який свого часу проводив ультразвукове дослідження, сказав їй, що вона народилася в сорочці, бо не вмерла під час зондувань (жовчний міхур так був наповнений камінням, як голубець).

Чимало випробувань випало на долю цієї жінки. Пережила не одне хірургічне втручання. У 30-річному віці, отруївшись грибами, три тижні в непритомному стані лежала в реанімаційному відділенні лікарні. Лікарі боролися за її життя. А шість років тому важко пережила смерть сестри Мальвіни, яка в дитинстві замінила їй матір, котра, як і вона, була «дзеркальною».

– Наразі маю ішемічну хворобу серця та гіпертонію II ступеня, – розповідає Наталія Іванівна. – Років дев’ять тому усвідомила, що тільки з вірою в Бога можна подолати всі недуги та негаразди. Хоча… Я народилася у віруючій православній сім’ї. Поки навіть найменшенькі діти не помоляться, батько їсти не давав. До роботи ж залучав усіх. Адже землі було багато. Не раз, бувало, аби зорати ниву, мати впрягалася замість коней, яких на той час у родини не було. А батько був настільки набожним, що не пропустив жодної служби Божої, жодної Псалтирі. І, до речі, доживши до 90-річчя, ніколи не хворів, не був у лікарні, не знав, що таке укол чи зубний біль. Недарма в селі його називали «залізний Іван»…

У пошуках порятунку для душі і тіла Наталія Іванівна бувала в різних монастирях, а цьогоріч у січні, взявши на роботі відпустку, тиждень навіть проживала в святій обителі, в окремій келії, як і кожна черниця. Цілими днями – у молитвах, але повертатися звідти так не хотілося. Зате покращилося й здоров’я – 700 гривень коштували ліки, та, дякувати Богу, після перебування в монастирі не потребує їх. Відтоді їй здається, що вона найщасливіша людина в світі…

Прокоментувати цей випадок декстрокардії ми попросили завідувача кардіологічним відділенням райлікарні Івана ОРОСА, який уже чотири роки лікує «дзеркальну» пацієнтку:

– Зустрічаються такі пацієнти дійсно нечасто. Декстрокардія і «дзеркально» розташовані внутрішні органи – й справді рідкісні випадки, але це – вроджений варіант норми. За 36 років медичної практики я лікував 5-7 таких пацієнтів. Людей із декстрокардією бачив у Києві, Харкові, Ужгороді, де бував на курсах. Вони практично здорові. Але мають повідомляти медиків при огляді та обстеженні, що серце у них не з лівого, а з правого боку.  Адже медпрацівники, не обізнані з цією фізіологічною особливістю, можуть жахнутися, особливо під час проведення електрокардіограми. А загалом, для нас, лікарів, вони – звичайні пацієнти.

Люди із декстрокардією з віком хворіють, як і ми (з лівим розташуванням серця), в тому числі на серцеві недуги. Проте їхні захворювання не викликані «дзеркальним» розміщенням органів. Є тільки деякі нюанси, зокрема, в плані проведення операцій. Дійсно, не кожен лікар візьметься оперувати «дзеркального» пацієнта (особливо стосовно органів черевної порожнини). Адже в таких людей і розгалуження судин зовсім інше.

Під час хірургічного втручання ця специфіка відіграє вагому роль. А ось суттєвих змін чи особливостей у лікуванні та діагностуванні таких пацієнтів немає. Як і не мають впливу «дзеркально» розташовані органи на загальний стан здоров’я людини. Думаю, що в цій фізіологічній особливості свою вагому роль відіграє спадковий фактор. Тобто, генетично «дзеркальність» органів може відобразитися в другому, третьому поколінні. А що стосується конкретної пацієнтки, то її недуги не викликані декстрокардією чи якимись патологіями, а спричинені віковими змінами організму.

Теги: серце, декстрокардія

8 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати